Європейський Союз планує з 6 червня 2025 року суттєво обмежити доступ української агропродукції на свій ринок, різко зменшивши безмитні квоти на ключові товари — кукурудзу, цукор, мед і птицю. Про це повідомляє Financial Times з посиланням на дипломатичні джерела.
Так звані “перехідні заходи”, які готуються в Брюсселі, передбачають, що попередні пільгові умови, запроваджені у 2022 році як відповідь на повномасштабну агресію Росії, більше не подовжуватимуться. Їхнє місце можуть посісти нові, значно жорсткіші обмеження.
За даними FT, йдеться про поділ річної квоти на 12 щомісячних — механізм, що суттєво ускладнить український експорт. Найбільше постраждає агросектор: квота на кукурудзу зменшиться у понад сім разів — із 4,7 млн тонн до 650 тис. тонн на рік, на цукор — з 109 тис. до 40,7 тис. тонн, а на м’ясо птиці — з 57,1 тис. до 40 тис. тонн.
Таке рішення — результат тиску з боку окремих країн-членів ЄС, зокрема Польщі та Франції, де фермери вимагають захистити внутрішній ринок від більш дешевої української продукції.
Попри чинну угоду про вільну торгівлю між Україною та ЄС, тимчасові заходи, що дозволяли майже всьому українському експорту потрапляти до Євросоюзу без мита, завершуються в червні. Представник Єврокомісії вже підтвердив: поновлення цих домовленостей не планується. Водночас Брюссель запевняє: триває робота над оновленням ширшої торговельної угоди з Україною, а “перехідні заходи” мають бути тимчасовими.
У Києві занепокоєні. Уряд оцінює, що повернення до довоєнного режиму торгівлі коштуватиме Україні до 3,5 мільярда євро щороку.
“Це величезний крок назад. Те, що ми бачимо зараз — це відсутність розуміння“, — заявив торговий представник Федерації роботодавців України Михайло Бно-Айріян.
З критикою виступив і голова комітету Європарламенту з торгівлі Бернд Ланге. За його словами, переговори з Україною про нову угоду мали б уже тривати, адже «крайній термін був відомий давно».
Міністр агрополітики України Віталій Коваль раніше наголошував: повернення до довоєнного статусу неможливе. Натомість Київ і Брюссель шукають компроміс, який би враховував як інтереси українських експортерів, так і вимоги європейських аграріїв.
Проте нинішні сигнали з ЄС — тривожні. Йдеться не лише про тарифи, а й про стратегічний характер відносин. Для України, яка прагне глибшої інтеграції з Євросоюзом, звуження торговельного коридору — крок у протилежному напрямку.
Що кажуть в ЄС?
Схоже, що історія з продовженням автономних торговельних заходів (АТЗ) для України перетворюється на затяжну політичну гру без чіткого фіналу. Найімовірніший сценарій на зараз – не річне продовження без змін, а компроміс із м’якшими обмеженнями, ніж у 2021 році. Але й тут однозначності немає. У Брюсселі — тиша або ж стримані формулювання. Медіа також не дають жодної конкретики.
Euronews пише про те, що торгова лібералізація з Україною, як і з Mercosur, потрібна Євросоюзу, щоб зменшити свою залежність від США — принаймні у контексті зростаючої геополітичної нестабільності. Проте навіть вони визнають: потрібен більш чіткий і довгостроковий формат співпраці з Україною, а не тимчасові рішення.
Довідково. Mercosur — це регіональне економічне об’єднання країн Південної Америки, офіційно Південний спільний ринок. Створене у 1991 році для сприяння вільній торгівлі та економічній інтеграції між країнами-членами. Європейський Союз вже багато років веде переговори з Mercosur про укладення великої угоди про вільну торгівлю. Її узгодили у 2019 році, але і досі не ратифікували через побоювання щодо екологічних наслідків, аграрної конкуренції та політичних змін.
Видання Brussels Signal визнає: для України невідновлення торговельних заходів стане серйозним економічним ударом. Вона може втратити до 3,5 млрд доларів надходжень через невизначеність із продовженням безмитного експорту до ЄС. Видання цитує міністра фінансів Сергія Марченка, який каже, що повернення до довоєнних торговельних обмежень буде болючим, адже ЄС — ключовий партнер України. Разом з тим, деякі країни ЄС: Польща, Угорщина та Франція, виступають проти повної лібералізації через тиск з боку власних аграріїв.
Європейські виробники скаржаться на падіння цін, зокрема на цукор — на понад 30% за рік. Перемовини в ЄС забуксували, і Єврокомісія розглядає тимчасове поновлення торговельних заходів як резервний варіант. Водночас невизначеність з військовою допомогою США також ускладнює економічну ситуацію. Якщо угоду не буде досягнуто, Україна може переорієнтувати експорт на ринки Африки та Близького Сходу.
Інтрига посилилася ще у березні, коли Комітет з торговельної політики ЄС запропонував новий проєкт регламенту, який фактично продовжує повну торговельну лібералізацію для України ще на три роки.
Йдеться про призупинення дії окремих положень Регламенту ЄС 2015/478, що дозволяють Євросоюзу вводити мита, квоти чи інші обмеження на імпорт з третіх країн. Якщо рішення ухвалять, українські товари й надалі безперешкодно потраплятимуть на європейський ринок, навіть якщо обсяги експорту зростатимуть.
На жаль, подальших згадок про долю цього документа наразі немає. Жодного публічного руху, як і жодних рішень.
Які ринки постраждають найбільше?
Найуразливішим під ударом скасування торговельних преференцій для України в ЄС залишається аграрний сектор. У 2024 році понад половина всього українського експорту до Євросоюзу — на €13 мільярдів — припадала саме на агропромислову продукцію. Водночас промислові товари вже мають майже повний безмитний доступ до ринку ЄС, тож повернення до правил 2021 року вдарить, насамперед, по сільському господарству.
Згідно з Угодою про асоціацію, на більшість аграрної продукції діють тарифні квоти: певний обсяг можна ввозити без мита, але після перевищення ліміту — включаються мита, часто високі й складні. Вони можуть включати як відсоток від вартості, так і фіксовану суму за кожну тонну товару.
За час дії автономних торговельних заходів (АТЗ) експорт з України значно виріс у кількох категоріях: кукурудза, м’ясо птиці, соки, сухе молоко, цукор. І хоча сама кукурудза звільнена від мита навіть за межами квоти, її оброблені продукти — ні. Наприклад, на кукурудзяне борошно може накладатися мито у 43% вартості — і це лише за обсяги, що виходять за рамки квоти. При цьому квота єдина для багатьох продуктів із кукурудзи, а отже — швидко вичерпується.
Таким чином, під найбільшою загрозою — саме товари з високою доданою вартістю, які були гордістю останніх років українського експорту до ЄС. Скасування ліберального режиму поставить під сумнів не лише дохід аграріїв, а й саму логіку розвитку експорту вглиб, а не вшир.
Цікавою і показовою є ситуація з українським цукром. Після відкриття безмитного доступу до ринку ЄС, між 2022 і 2023 роками площі під цукровим буряком в Україні зросли більш ніж на 30%, разом із валовим збором. Інакше кажучи, попит у Євросоюзі став стимулом для фермерів, і безмитна торгівля реально підштовхнула розвиток галузі. Україна не просто експортувала залишки — вона почала працювати на ринок ЄС. Тож нині, коли питання скасування торговельних преференцій знову на порядку денному, під загрозою опиняється не лише експорт, а й ті інвестиції, що вже були зроблені аграріями в розширення виробництва.
До чого закликають аграрії у спільній заяві?
Європейські аграрні організації, які представляють важливі сектори, просять Єврокомісію бути дуже обережною з подальшим спрощенням торгівлі з Україною. Вони підтримують допомогу Україні, але наголошують, що це не повинно сильно зашкодити європейським фермерам — особливо в таких галузях, як зернові, цукор, птиця, яйця, молочні продукти та етанол.
За останні роки через особливі правила підтримки України багато європейських виробників зіткнулися з проблемами. Вони хочуть повернутися до старих правил (Угоди про асоціацію), бо це дасть більше передбачуваності, але при цьому хочуть зберегти обмеження, які захищають фермерів від надмірного імпорту.
Є побоювання, що якщо скасувати всі обмеження, українські товари почнуть масово заходити на європейський ринок, як це вже сталося з цукром. І тоді це може повторитися з картоплею, свининою, молочними продуктами або етанолом.
Крім того, інші торговельні угоди ЄС із країнами світу і складна геополітична ситуація ускладнюють ситуацію для європейських аграріїв. Тому потрібно знайти баланс — допомагати Україні, але не завдавати шкоди власним фермерам і не розколювати внутрішній європейський ринок. Вони також закликають швидше узгодити українські стандарти з європейськими і стежити, щоб це дотримувалося, щоб конкуренція була чесною.
В цілому, аграрії хочуть, щоб Єврокомісія та країни ЄС працювали разом, щоб знайти розумний компроміс між підтримкою України і захистом європейських виробників.
Нові горизонти українського агроекспорту: Африка та Близький Схід
Якщо говорити не про торгівлю з ЄС, а дивитися ширше, Україна активно розглядає можливості для експорту агропродукції до країн Африки та Близького Сходу. Ще до війни ці регіони обіймали солідну частку — близько 11-12% від усього агроекспорту, а з Туреччиною навіть більше. Проте, із початком повномасштабного вторгнення, ситуація кардинально змінилася.
Головна проблема — блокада Чорного моря, яка фактично перекрила основний шлях для українських аграрних товарів. До війни майже 9 з 10 агропродовольчих вантажів вивозилися саме морем, а вже в перші місяці війни цей показник впав удвічі.
Зернова ініціатива, яка працювала з літа 2022 по літо 2023, хоч трохи полегшила ситуацію — частка морського експорту зросла до близько 60%. Після закінчення угоди експорт морем залишався на стабільному рівні завдяки зерновому коридору, який працює й досі.
У 2024 році агроекспорт через чорноморські порти стабілізувався й навіть залишався досить високим. Проте більшість товарів все ж йдуть у Європу, а ось потенціал Африки та Близького Сходу поки що використовується не повною мірою, хоча перспективи для розширення там великі.
Отже, Україна має всі шанси не лише відновити, а й розширити співпрацю з країнами Глобального Півдня, зважаючи на попит і потенціал цих ринків. Але для цього потрібно подолати транспортні виклики та знайти нові логістичні рішення поза традиційними маршрутами через Чорне море.
