Минулого разу ми розглянули кілька прикладів з економічної історії ХХ століття, які унаочнюють, що протекціонізм в окремій країні часто провокує економічні труднощі й змушує навіть партнерів вживати заходів для захисту власної промисловості. Хоча протекціоністська політика може здаватися ефективним способом підтримки внутрішнього ринку, вона часто призводить до виникнення торговельних бар’єрів, підвищення цін і зниження прибутків для бізнесу.
Чому сучасні торговельні війни більш потужні за минулі
Сучасні ж торговельні протистояння жорсткіші та складніші, ніж сторіччя тому. Тоді країни підвищували мита і квоти на імпорт, а зараз використовують методи, що впливають на глобальні ланцюги поставок, нові технології, валютні ринки та інші аспекти світової економіки. Ці конфлікти стають агресивними головним чином через зміну підходів, економічну ізоляцію та зростання націоналізму.
Сьогодні країни активно використовують санкції та обмеження на важливі сектори – технології, енергетику та фінанси. Зокрема, США обмежили доступ Китаю до передових технологій напівпровідників, щоб стримати їх технологічний розвиток. Нетарифні бар’єри на кшталт екологічних стандартів та вимог безпеки також ускладнюють країнам-конкурентам вихід на іноземні ринки і створюють перешкоди для міжнародної торгівлі.
Задля зменшення залежності від імпорту, країни впроваджують економічну ізоляцію. Такі програми як американська “Buy American” стимулюють внутрішнє виробництво важливих товарів і технологій, знижуючи залежність від іноземних постачальників. Уряди також підтримують свої компанії субсидіями та інвестиціями в дослідження і розробки, що створює нерівні умови для міжнародної конкуренції.
Економічний націоналізм сильнішим особливо під час таких криз як пандемія ковіду. Країни намагаються зберігати ресурси для внутрішнього ринку та захищати свої виробничі сектори від іноземної конкуренції. Це призводить до обмежень на експорт і збільшення ролі внутрішнього виробництва, навіть якщо це потребує значних витрат.
Торговельні війни також включають маніпуляції з валютою. Коли національна валюта знецінюється, експорт стає дешевшим на світовому ринку, що дає країні перевагу, як це робить Китай. У відповідь інші країни можуть запроваджувати додаткові мита, що підсилює економічну напругу.
Торговельна агресія руйнує усталені ланцюги постачання, що збільшує витрати компаній і змушує їх змінювати свої системи виробництва і логістики. Суперечки між США та Китаєм змушують виробників переносити виробництво в інші регіони, що створює нестабільність і підвищує ціни. Також, торговельні війни все більше охоплюють високотехнологічні сектори, де країни змагаються за лідерство — у сфері штучного інтелекту, зелених технологій і напівпровідників. Санкції та обмеження на постачання сучасних технологій уповільнюють розвиток інновацій і обмежують їх доступність на світовому ринку.
Отже, сучасні торговельні війни охоплюють не тільки традиційні товари, а й технології, ланцюги постачання та інновації, що робить їх більш агресивними і складними, ніж раніше.
Економічні підходи “Людини тарифа”
Під час своєї минулої каденції Дональд Трамп отримав неофіційне прізвисько “Tariff Man” саме через його агресивну торговельну політику. Це прізвисько з’явилося, коли він активно запроваджував мита на імпортовані товари, насамперед китайські, щоб зменшити торговельний дефіцит США і стимулювати розвиток внутрішнього виробництва.
Трамп сам використав це прізвисько у своєму твіті у 2018 році, заявивши: “I am a Tariff Man” (“Я – людина тариф”), підкреслюючи свій твердий підхід до торговельних переговорів. Його тарифна політика викликала резонанс як в Штатах, так і на світовій арені.
Сучасна торговельна війна між Пекіном та Вашингтоном
У середині минулої каденції Трампа між США та Китаєм почалося велике торговельне протистояння. З благословення свого керманича США ввели високі мита на сталь, алюміній та інше “Made in China”, щоб захистити національну безпеку та зменшити торговий дефіцит з Китаєм.
Пекін не забарився з відповіддю, ввівши власні мита на американські товари: сільгосппродукти, автомобілі та електроніку. Це знизило доходи американських фермерів і виробників та порушило глобальні ланцюги поставок.
Особливо постраждали високотехнологічні сектори, де компоненти часто виготовляються в Китаї, а збірка відбувається в інших країнах, включаючи США. Мита збільшили вартість компонентів, що змусило компанії підвищувати ціни або переносити виробництво. Фінансові ринки також відреагували нестабільністю, а ціни на побутову техніку та електроніку зросли.
Введення мит мало тимчасову підтримку для деяких галузей, але в цілому призвело до підвищення витрат, зниження прибутків і втрати робочих місць, що погано вплинуло на світову економіку.
Повернення Трампа до влади супроводжується мандатом на впровадження масштабних торговельних податків. Якщо закон Смута-Гоулі 1930 року, про який йшлося раніше, підвищив тарифи на імпорт у середньому на 6%, і цього вистачило аби скоротити світову торгівлю на ⅔, то Трамп, натомість, пропонував значно більш радикальні цифри під час своєї кампанії, озвучуючи 60% тариф на китайські товари та до 500% на мексиканські автомобілі.
Митні тарифи для інших країн, включаючи Європу, можуть бути від 10 до 20%. Це відображає значні зміни в економічній політиці, які можуть відбутися за президентства Трампа. Його стратегія полягає в тому, щоб спочатку тиснути на інші країни митами, а потім домовлятися про вигідні умови.
Трамп прагне змінити торговельну політику США, оскільки деякі республіканці вважають, що відкриття американських ринків для глобальної конкуренції було помилкою. Сполучені Штати своєю політикою відкритості вільної торгівлі, співпрацею з Китаєм та аутсорсингом виробництва зробили з Китаю фабрику номер один у світі, яка виробляє понад третину всіх промислових товарів світу, більше ніж США і Німеччина разом узяті.
Що таке збалансована торгівля за Трампом
Трамп прагне збалансованої торгівлі, але основний акцент робиться на відновленні ключових галузей в США. Мета не тільки збалансувати торговельні потоки, але й повернути виробництво в Америку, посилити її виробничу перевагу та наростити виробничі можливості, які послабилися через зростання Китаю як світової фабрики, особливо у виробництві мікрочіпів.
Під час нової каденції “Людини тарифа” обмеження на торгівлю з Китаєм, збережуться. Ймовірно, імпорт споживчих товарів та сировини залишаться дозволеними, проте можуть бути встановлені квоти, які забезпечать додаткові надходження в бюджет. Втім, доцільність та реальність зниження податків для американського бізнесу залишаються спірними. Прихильники жорсткої політики у торгівлі вважають, що тарифи не підштовхнули інфляцію під час першого терміну Трампа, оскільки китайські експортери змушені були знизити ціни. Однак нові тарифи можуть призвести до подорожчання китайських товарів, змін у торгових потоках та стимулювання росту зайнятості в США.
Сакральне значення Розділу 301 Торгового акту США для Трампа
Трамп активно використовував у своїй економічній політиці Розділ 301 Торгового акту США 1974 року. Ця законодавча норма дає Торговому представнику США повноваження розслідувати та відповідати на дії інших країн, які порушують торговельні угоди або обмежують американський бізнес. Він дозволяє США вводити мита, квоти або інші обмеження на товари з країн, які застосовують несправедливу політику.
Цей розділ став основою для дій США проти Китаю у 2018 році, коли адміністрація Трампа запровадила тарифи на китайські товари, звинувачуючи Пекін у недобросовісній торговій практиці, зокрема примусовому трансфері технологій та інтелектуальних крадіжках.
Трамп може підвищувати тарифи на стратегічні товари і технології з Китаю, згідно з розділом 301, щоб захистити американські технології. Він також може розпочати нові розслідування щодо порушень з боку Китаю. Ці тарифи можуть бути включені в податковий законопроект 2025 року, щоб компенсувати зниження податків всередині країни. На світовому рівні Трамп може доручити своєму торговому представнику розглянути всі торговельні дефіцити США, що може призвести до нових протекціоністських політик.
Свого часу адміністрація Байдена призупинила тарифи часів Трампа на європейську сталь та алюміній і зняла мита з Airbus у контексті зеленого переходу. Трамп планує відновити ці тарифи. В такому випадку ЄС опиниться перед складним вибором, враховуючи його торговельні баталії з Китаєм, який вже відповідає митами на європейські товари. Для Європи важливо показати, що субсидована модель економіки Китаю є нестійкою. Не прагнучи розірвати зв’язки з Китаєм, Європа хоче збалансувати торгівлю з ним.
Чи відповість Китай симетрично на торговельні дії Європи та США, чи обере іншу стратегію? Наразі Пекін намагається зменшити залежність від західних ринків. Він більше торгує з країнами, що розвиваються, і створює нові фінансові канали, щоб уникнути санкцій. Також Китай інвестує у свої технології – мікрочіпи, штучний інтелект і квантові обчислення. А щоби бути ближче до такого бажаного ринку збуту, Піднебесна практикує нішоринг, інвестуючи у виробництво в Мексиці, щоб скористатися перевагами близькості до американського ринку та умовами угоди USMCA, яка дозволяє безмитну торгівлю багатьма продуктами в Північній Америці.
Тетяна Вікторова
