Кажуть, історія розвивається по спіралі, де новий виток повторюється через століття. Світ стоїть на порозі множинних торговельних воєн, які будуть підігріті приходом найвпливовішої людини у світі – новообраного президента США, який назвав митні тарифи найкращою річчю, яку коли-небудь вигадували у світі.
На думку деяких експертів, те, що відбувалося сторіччя тому, видається просто репетицією того, що має місце сьогодні. Видання The Economist зазначало, що другий термін Трампа може стати “протекціоністським кошмаром” для світової економіки. Його політика підвищення тарифів і обмеження міжнародної торгівлі може значно змінити глобальні економічні відносини.
Сьогодні світ стикається з торговельними війнами, які є жорсткішими порівняно з конфліктами 1930-х років. Проте, і понад 90 років тому панувала епоха жорсткого протекціонізму. Пропонуємо розглянути характерні ознаки попереднього циклу торговельних війн, щоб передбачити можливі наслідки нинішніх конфліктів на новому історичному етапі.
Торговельні війни, “валютна війна” 1930-х та Велика депресія
Торгівельні протистояння вікової давнини створили складну економічну ситуацію, особливо на тлі Великої депресії. Характерною ознакою цих конфліктів стало впровадження високих мит та політики протекціонізму.
Закон Смута-Гоулі 1930 року в США підвищив мита на імпорт понад 20 тисяч товарів, що зробило їх дорожчими для американців. Закон мав підтримати внутрішніх виробників і стабілізувати економіку під час кризи. Однак він обмежив доступ іноземних товарів на американський ринок і скоротив обсяги імпорту, що негативно вплинуло на глобальну торгівлю.
Канада, Франція, Великобританія та Німеччина відповіли на закон Смута-Гоулі, ввівши свої мита та обмеження на американські товари. Це призвело до закриття національних ринків і хвилі протекціонізму. В результаті міжнародна торгівля зменшилася майже на дві третини з 1929 по 1934 рік, що поглибило економічну кризу.
Замість обіцяного відновлення економіки, закон Смута-Гоулі посилив Велику депресію, підвищивши безробіття та скоротивши виробництво. Негативні наслідки цього закону відчули не тільки США, але й багато інших країн. Цей досвід привів до створення нової системи міжнародної торгівлі після війни.
У 1947 році була створена Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), яка допомогла знизити мита і стимулювати вільну торгівлю. ГАТТ згодом стала Світовою організацією торгівлі (СОТ). Вона підтримує відкриті ринки і допомагає уникати торговельних конфліктів, подібних до тих, що виникли через закон Смута-Гоулі. Останній нагадує про те, що протекціоністські заходи можуть мати негативні наслідки для світової економіки.
Біда одна не ходить: на додаток до торговельних обмежень почалася “валютна війна”: країни намагалися девальвувати свої валюти, щоб зробити експортні товари дешевшими та стимулювати збут на зовнішніх ринках. Це спричинило нестабільність валютних курсів та кризи, адже країни конкурували, знижуючи вартість своїх валют.
У таких умовах країни почали активно впроваджувати політику економічної автаркії та самозабезпечення. Так, Німеччина та Японія, які кілька років по тому розпочнуть глобальну військову агресію, розробили програми розвитку внутрішнього виробництва, щоб уникнути залежності від імпорту стратегічно важливих ресурсів. Протекціонізм і економічна автаркія значно послабили співпрацю між країнами, які раніше були надійними торговельними партнерами, що призвело до розриву міжнародних зв’язків і формування нових блоків та альянсів.
Скорочення ринків і втрата доходів від зовнішньої торгівлі погіршили і без того важке економічне становище. Протекціоністські заходи поглиблювали кризу, підвищували рівень безробіття, скорочували виробництво і знижували рівень життя у багатьох країнах, спричиняючи соціальну напругу та невдоволення. Результати цих торговельних воєн мали руйнівний вплив на світову економіку, що призвело до тривалих наслідків і стало уроком для наступних поколінь.
“Імперська преференція” Британської імперії
Після Першої світової війни багато країн зазнали економічних проблем, тому торгова політика змінилася. Сполучене Королівство, яке раніше підтримувало вільну торгівлю, почало вводити мита для захисту своїх виробників. Це мало підтримати внутрішнє виробництво, створити робочі місця і зменшити залежність від імпорту.
Інші країни Британської імперії – Канада, Австралія та Індія – теж погодилися знизити мита на британські товари, створивши так звану “Імперську преференцію”. Це дало перевагу британським товарам і зміцнило економічні зв’язки всередині імперії.
Однак це призвело до розділення міжнародної торгівлі. Інші країни, спостерігаючи за цим, почали вводити подібні заходи для захисту своїх економік, що зменшило обсяги глобальної торгівлі і створило економічну напруженість. Імперські преференції також сприяли появі економічних блоків, що погіршило ситуацію у світовій економіці.
Спільна аграрна політика для європейських фермерів
Євросоюз підтримує своїх фермерів через Спільну аграрну політику, створену в 1960-х, щоб гарантувати стабільні доходи, забезпечити продовольчу безпеку та розвиток сільських районів. Фермери отримують субсидії для зниження витрат, інвестування в нові технології та покращення продукції, що дозволяє їм продавати товари за конкурентними цінами.
ЄС також встановлює митні бар’єри на імпорт сільськогосподарських товарів з інших країн – США, Бразилії та Аргентини, – що ускладнює їм конкуренцію з європейськими продуктами. Звичайно, країни-експортери критикують цю політику, називаючи її протекціоністською, і звертаються до Світової організації торгівлі. У відповідь деякі з них вводять свої мита або обмеження, що створює торговельні конфлікти та проблеми для міжнародної торгівлі.
Отже, Спільна аграрна політика ЄС – спроба балансу між підтримкою місцевих виробників та дотриманням міжнародних торговельних угод, що демонструє складнощі глобальної економіки.
Як японський протекціонізм 1970-х примусів Штати модернізуватися
У 1970-х роках Японія досягла успіху у виробництві сталі та автомобілів завдяки державній підтримці: субсидіям, низьким податкам та дешевим кредитам. Це давало японському бізнесу конкурентну перевагу на внутрішньому та міжнародному ринках.
Однак, швидке зростання експорту японських товарів в США почало турбувати американський уряд і виробників, оскільки дешеві японські товари витісняли місцеві аналоги. Через це американські компанії втрачали прибутки, а рівень зайнятості знижувався.
Відповідно, США почали вводити обмеження на імпорт японських товарів, особливо автомобілів. Вони встановлювали квоти на обсяг імпорту, щоб захистити американських виробників та робочі місця.
Це призвело до напруження між країнами, але водночас стимулювало американських виробників інвестувати в модернізацію, впровадження нових технологій і підвищення якості продукції. Японська конкуренція змусила США покращувати свої товари.
Це напруження також призвело до переговорів і угод у 1980-х роках, які частково пом’якшили конфлікт і показали, наскільки складною стала глобальна торгівля, де економічні інтереси впливають на міжнародні відносини.
Наслідки протекціоністської політики з плином часу
Не все те золото, що блищить. Резюмуючи, можна стверджувати, що історичні прецеденти показують, що протекціоністська політика часто спричиняє економічні збої, і навіть торговельно-дружні країни змушені відповідати, щоб захистити свою національну промисловість. Протекціоністська політика, яка здається привабливою для підтримки внутрішньої економіки, часто призводить до економічних проблем і відповідних заходів з боку інших країн. Історія показує, що такі дії створюють перешкоди для торгівлі, підвищують ціни та знижують прибутки компаній.
Отже, широкими мазками ми намалювали картину економічного протистояння між країнами Заходу в минулому столітті. Наступного разу ми співставимо цю картину з сучасним економічним контекстом, описавши економічні підходи “Людини тарифа”, специфіку сучасної торговельної війни між країнами єврозони, Пекіном та Вашингтоном.
Тетяна Вікторова
