У Польщі завершується драматична президентська кампанія, яка стала, по суті, референдумом довіри до проєвропейського уряду Дональда Туска. Правоконсервативний кандидат Кароль Навроцький, член партії “Право і справедливість”, історик-націоналіст і відвертий симпатик Дональда Трампа, здобуває перемогу у другому турі. Його основний суперник, проєвропейський мер Варшави Рафал Тшасковський, до останнього очолював передвиборчі рейтинги, однак ніч після голосування змінила картину. І хоча перевага Навроцького виявилась мінімальною — 50,89% проти 49,11%, у польському істеблішменті очікують, що наслідки результатів виборів будуть масштабними. Президент Анджей Дуда, який, як і Кароль Навроцький, представляє консервативний табір, подякував полякам за участь у голосуванні та привітав свого наступника. У повідомленні на платформі X він зазначив:
“Дякую кожному, хто прийшов на вибори — за активність, свідомість і турботу про майбутнє країни. Вітаю нового президента. Будь сильною, Польще!”
Критики Навроцького звинувачують його в тому, що він підігріває суспільне занепокоєння щодо українських біженців, підхоплюючи риторику ультраправих, які роблять акцент на проблемах міграції, зростанні вартості життя та питаннях безпеки. У передвиборчій кампанії новообраний президент використовував гасло “Польща понад усе”.
Перемога Навроцького: що це означає для польської політики
Перш за все, це серйозний удар для чинного уряду Дональда Туска. Відтепер коаліція залишатиметься у стані політичного паралічу щонайменше до наступних парламентських виборів 2027 року. І це навіть гірше, ніж співіснування з попереднім президентом Анджеєм Дудою. Адже Навроцький прийде з новим мандатом, отриманим фактично в результаті референдуму довіри до влади Туска.
Хоча президент у Польщі виконує переважно церемоніальні функції, він має реальний вплив на зовнішню політику, оборону і, найголовніше, може ветувати законопроєкти. Подолати вето можна лише за наявності 60% голосів у Сеймі, а такої більшості у Туска немає.
Під загрозою — виконання ключових обіцянок коаліції щодо верховенства права, лібералізації абортів та розширення прав ЛГБТК+. Після 18 місяців складного співіснування з Дудою уряд ризикує опинитися в ситуації ще більш жорсткого протистояння.
Політолог Александер Щербяк з Університету Сассекса ще до виборів попереджав: “Туск чудово розуміє ставки. Якщо виграє Навроцький — він отримає “хромий” уряд на кілька років“. І так і сталося.
Старший депутат партії “Право і справедливість” (PiS) Пшемислав Чарнек заявив, що його партія “розпочне дуже енергійну роботу, щоби зробити полякам ще один подарунок — покласти край уряду Туска”. Подібні заяви пролунали й від інших членів PiS.
Тим часом очікується, що перемога Кароля Навроцького ще більше ускладнить і без того непросте завдання управління шостою за величиною економікою Євросоюзу. Хоча наступні парламентські вибори в Польщі заплановані лише на листопад 2027 року, президент має повноваження ветувати державний бюджет. А це може призвести до дострокових виборів значно раніше.
“Від парламентських виборів минуло вже півтора року, і багато реформ досі не впроваджено — не тому, що президент їх ветував, а тому, що не було більшості в парламенті“, — пояснив політолог з Університету імені кардинала Стефана Вишинського у Варшаві Бартосж Ридлінський.
Тож перемога Навроцького — це не лише поворот внутрішньої політики вправо, а й тривожний сигнал для всієї Європи.
Перемога з присмаком ревізіонізму
Ізраїльське видання The Times of Israel відреагувало на результати з явним занепокоєнням, назвавши Навроцького кандидатом, який просуває антиєвропейський курс і є ревізіоністом Голокосту. Видання наголошує, що такий вибір може мати далекосяжні наслідки для ставлення Польщі до історичної правди, прав меншин та її ролі в європейській спільноті. Ця перемога сигналізує про поворот Польщі до більш націоналістичного курсу, підтримуваного американським президентом Дональдом Трампом.
До обрання Навроцький очолював Інститут національної пам’яті — установу, відому просуванням однобокої історичної політики. Там робили акцент на героїзації польського спротиву та жертв нацизму, водночас маргіналізуючи або навіть заперечуючи теми польського антисемітизму чи участі окремих поляків у вбивствах євреїв.
Незначна перевага в голосуванні — лише трохи більше відсотка — тримала країну в напрузі від першого туру до самої ночі підрахунку. Такий результат продемонстрував, наскільки глибоко поляризоване польське суспільство в межах країни, яка обіймає ключову позицію на східному фланзі НАТО та Європейського Союзу.
Перші екзит-поли вказували на перемогу проєвропейського кандидата Рафала Тшасковського, однак з оновленням даних ситуація кардинально змінилася. І перемогу здобув політик, який робить частиною своєї політичної ідентичності історичний ревізіонізм і жорстку антиєвропейську риторику. Якби Познань та Великопольща визначилися з результатами виборів, президентом Польщі став би Рафал Тшасковський. Чим далі на захід просувається воєводство, тим менше підтримки отримував Кароль Навроцький, написала польське видання “Gazeta Wyborcza”.
Вибори на тлі підозр і гучної підтримки
Як повідомляє TVP World, англомовний міжнародний новинний канал, кампанія Навроцького не була бездоганною. Хоча він стартував як нібито «нове обличчя» без скандалів, з часом з’явилися повідомлення про його зв’язки з кримінальними колами Ґданська, безкоштовне проживання у держквартирі на понад 200 ночей, сумнівне придбання житла в літнього чоловіка. Він зізнався в участі в хуліганських бійках у молодості, однак заперечив інформацію про послуги секс-працівниць у готелі, де працював охоронцем.
Попри це, його кампанію активно підтримували Трамп, прем’єр Угорщини Орбан і низка правих американських політиків. Фото в Овальному кабінеті, патріотична риторика, меседжі про “захист традиційних цінностей” — усе це допомогло мобілізувати консервативного виборця.
Натомість кампанія Тшасковського була виваженою і дисциплінованою. Він намагався апелювати до електорального центру, обіцяючи жорсткіший контроль за міграцією та перегляд соціальних виплат для українських біженців — хід, який дещо здивував з огляду на його прогресивну позицію як мера столиці. Він знову набрав темпів напередодні другого туру — виступив переконливо на дебатах, пройшовся Маршем підтримки в Варшаві, навіть з’явився на YouTube-каналі ультраправого лідера Славоміра Менцена. Але, схоже, цього було недостатньо.
У разі офіційного підтвердження перемоги Навроцького Польща повернеться до моделі «політичного співжиття» — ситуації, коли президент і уряд представляють різні політичні табори. Це означає гальмування реформ, постійні юридичні протистояння й ізоляціоністську зовнішню політику.
Тінь Трампа над Варшавою
Під час своєї кампанії Кароль Навроцький неодноразово апелював до польських антиукраїнських настроїв, а в питаннях безпеки — фактично повторював скепсис Вашингтона щодо України. Така позиція нового президента може ускладнити європейські зусилля з підтримки єдиного фронту на боці Києва у війні проти Росії.
Його першим випробуванням на міжнародній арені має стати очікуваний саміт НАТО, який відбудеться в середині червня в Гаазі. Для Навроцького це буде шанс показати свою зовнішньополітичну вагу, зокрема, через спробу організувати бодай символічну зустріч із Дональдом Трампом, якого він відкрито підтримує.
Політолог Бартосж Ридлінський відзначає: «Очевидно, що канали комунікації Навроцького та PiS із Білим домом і Капітолієм відкриті. Республіканцям — які нині контролюють Палату представників — значно легше буде говорити саме з ним».
Відомо, що Навроцький ще до виборів зустрічався з Трампом у Білому домі. Окрім того, його кандидатуру підтримали такі фігури, як Крісті Ноем — секретарка внутрішньої безпеки США, а також угорський прем’єр Віктор Орбан, який давно виступає за перегляд підтримки України та послаблення санкцій проти Кремля.
Крісті Ноем, одна з головних союзниць Трампа, позитивно відгукувалася про Навроцького та закликала поляків голосувати за нього. У Польщі зараз дислоковано близько 10 тисяч американських військових, і Ноем припустила, що за президента Навроцького військова співпраця між країнами може стати ще тіснішою.
Прихильники Навроцького часто говорили, що він відновить “нормальність”, так само, як це зробив Трамп в Америці. Під час передвиборчих мітингів у Навроцького часто можна було побачити американські прапори, а його фани вважали, що він забезпечить кращі відносини з адміністрацією Трампа.
Навроцький також повторює деякі тези Трампа щодо України. Він обіцяє продовжувати підтримку Польщею України, але водночас критикує президента Володимира Зеленського, звинувачуючи його у використанні довірою союзників. Крім того, Навроцький звинувачує українських біженців у зловживанні польською щедрістю і обіцяє ставити поляків на пріоритетне місце при наданні соціальних послуг, таких як медицина та освіта.
У своїх виступах Навроцький заявляв, що не може підтримати вступ України до НАТО, поки не буде вирішено “історичні питання”, маючи на увазі Волинську трагедію часів Другої світової війни. Така риторика прямо лягає в русло популістської політики PiS і, водночас, ускладнює будь-які спроби Польщі виступати адвокатом України на Заході, як це було останнім часом.
Посилення правих сил у США та Європі робить Польщу з Навроцьким частиною альянсу скептиків, який поступово зменшуватиме зовнішню підтримку Києва.
Тож попри відданість НАТО, Навроцький критично ставиться до інтеграції в ЄС, не підтримує спільну кліматичну політику та протидіє вступу України в НАТО без “виправлення історичної пам’яті” — зокрема щодо Волинської трагедії.
