ІА “ФАКТ” вже повідомляла про загострення між Індією та Пакистаном після теракту в Пахалгамі 23 квітня. Індія поклала відповідальність на угруповання TRF і у відповідь розірвала дипломатичні зв’язки з Пакистаном, закрила кордон, здійснила арешти та скасувала ключові угоди. Пакистан натомість пригрозив ударами у разі порушення його суверенітету.
У ніч на 7 травня Індія розпочала операцію “Синдур” і завдала ракетних ударів по об’єктах у Пакистані та контрольованому ним Кашмірі, заявивши, що цілями були терористичні табори. Пакистан назвав це актом війни й повідомив про загибель щонайменше восьми цивільних. Аеропорт Ісламабада тимчасово закрили, рейси перенаправили до Карачі.
У відповідь пакистанські сили підняли бойову авіацію. Повідомляється про понад два десятки загиблих. Ісламабад оголосив про збиття п’яти індійських літаків, що поки не підтверджено незалежно. Індія визнає можливу втрату винищувачів, що викликає асоціації з кризою 2019 року.
Попри масштаб атаки, обидві країни демонструють стриманість: Індія підкреслює локалізований характер ударів, що дозволяє уряду Моді задовольнити суспільний запит на відповідь, не переходячи до повномасштабної війни. Пакистан, попри втрати, не прагне прямої конфронтації через складну економічну ситуацію. Військові експерти обох сторін закликають міжнародну спільноту до втручання.
Моді грає на націоналізмі, армія керує Пакистаном: ескалація як дзеркало внутрішньої кризи
Поточна ескалація стала каталізатором внутрішньополітичних змін у кожній з країн. Прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді в передвиборчий рік знову використовує тему Пакистану для мобілізації електорату. Таку саму стратегію він застосовував після теракту в Пулвамі у 2019 році. Нині, після авіаударів по території Пакистану, його популярність знову зростає.
Опозиція критикує цю тактику, вважаючи її маніпулятивною та спрямованою на відволікання уваги від внутрішніх проблем, зокрема, економічної нерівності. Однак націоналістична риторика Моді продовжує знаходити відгук серед значної частини виборців.
У Пакистані військові на чолі з генералом Асімом Муніром фактично контролюють політичний процес, що послаблює роль цивільного уряду та викликає занепокоєння. Економіка залишається в критичному стані: борги, інфляція, залежність від МВФ. Уряд не може дозволити собі тривалу війну, адже вона загрожує колапсом.
Попри гострі заяви, обидві сторони поки що стримуються від відкритого збройного зіткнення. Міжнародні гравці закликають до деескалації, але відсутність довіри між Делі й Ісламабадом робить ситуацію нестабільною.
У тіні війни: як TRF і Lashkar-e-Taiba перетворюють ескалацію на ґрунт для терору
Поки офіційні армії ведуть обстріли, у тіні активізуються сили, що не підпорядковуються жодній державі, зокрема, TRF. Ця організація з’явилася у 2019 році після скасування Індією автономії Джамму та Кашміру. Вона має тісні зв’язки з Lashkar-e-Taiba — угрупованням, яке стоїть за терактами в Мумбаї у 2008 році.
TRF веде партизанську війну: точкові атаки, вбивства поліції, напади на туристів. В умовах воєнної ескалації такі організації отримують ідеальний ґрунт для вербування й дій. Індія неодноразово повідомляла про підготовку терактів, схрони зброї та перекази криптовалютою.
Пакистан офіційно заперечує причетність до екстремістів. Але аналітичні звіти вказують на багаторічні зв’язки спецслужби ISI з Lashkar-e-Taiba та Jaish-e-Mohammed. Навіть судові процеси проти деяких бойовиків виглядають радше як тимчасові поступки Заходу, ніж реальна боротьба з тероризмом.
Поки цивільна влада слабка, а Кашмір перетворено на режим жорсткого контролю, саме терористичні угруповання можуть вийти найбільшими вигодонабувачами з цієї ескалації.
Війна фейків і хештегів: як Пахалгам став тригером інформаційної битви
Після теракту в Пахалгамі конфлікт перейшов і в цифрову площину. У пакистанських соцмережах розгорнули кампанію #IndianFalseFlag — з твердженням, що Індія сама організувала напад. Поширювались відео, які виявилися фейками, зокрема кадри старих протестів.
У відповідь Індія заблокувала десятки акаунтів і 16 YouTube-каналів, звинувативши їх у пропаганді тероризму. Одночасно в інфопросторі поширювались недостовірні заяви про нібито збиті індійські літаки — відео, що виявилися зняті ще торік у Махараштрі.
Індійські соцмережі заполонили патріотичні гасла. Виборча кампанія Моді розгортається на фоні “національної гідності”. У Пакистані ж настрої розділені: зростає кількість закликів до миру, попри жорстку риторику уряду.
Сьогодні війна ведеться не лише на полі бою, а й у Telegram, TikTok та Twitter. І кожен фейк у цих середовищах здатен стати спусковим гачком для нової атаки.
На межі великої війни: кашмірський конфлікт за крок до точки неповернення
Конфлікт уже перейшов межу авіаударів, але ключова “червона лінія” ще не перетнута: йдеться про можливість наземної операції за Лінією контролю в Кашмірі. Якщо одна зі сторін здійснить вторгнення, це означатиме початок повномасштабної війни.
Іншим небезпечним тригером може стати удар по цивільних об’єктах у великих містах або стратегічній інфраструктурі. Пакистан уже застерігає про можливість ядерної відповіді у разі такої ескалації.
Активізація дронів (MQ-9 Reaper в Індії та Wing Loong II у Пакистані), кібератаки (понад 300 індійських сайтів після теракту) й активність підводних човнів з ядерною зброєю — все це свідчить, що механізм конфлікту вже запущено. Помилка або випадковий інцидент можуть стати точкою неповернення.
Світ на узбіччі: глобальні гравці безсилі зупинити нову кашмірську війну
Після перших ударів президент США Дональд Трамп заявив про готовність допомогти врегулювати ситуацію. Штати — ключовий гравець у регіоні: мають глибокі зв’язки з Індією і стратегічний досвід співпраці з Пакистаном. Але Делі підозрює Вашингтон у дипломатичній м’якості, а Ісламабад у проіндійській позиції.
Китай, партнер Пакистану в межах CPEC, обережно закликає до стриманості, намагаючись уникнути залучення у потенційний ядерний конфлікт поблизу свого кордону.
Пакистан також звернувся до арабських союзників. Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт і Туреччина підтримують дипломатичне врегулювання, але реального впливу на конфлікт не мають.
ООН обмежується заявами. Жоден із гравців не може змусити сторони сісти за стіл до того, як пролунає наступна ракета. У регіоні досі немає постійного кризового каналу зв’язку, попри уроки Карґілу, Пулвами й Балакота.
Міжнародна спільнота має лічені дні, аби запобігти катастрофі. Інакше час на розмови закінчиться.
…Наступного разу ми розглянемо, як на події відреагували Афганістан, Іран і Бангладеш. Різні за масштабами й політичними орієнтирами, ці країни опинилися перед складним вибором: дотримуватися нейтралітету чи зробити геополітичну ставку, яка може змінити розклади в регіоні на роки вперед.
Ситуація вже спричинила серйозні ризики для регіональної торгівлі, логістики та енергетичної безпеки. Основні сухопутні маршрути перебувають під загрозою, а морські порти під посиленим контролем. Порушення постачання пального й сировини піднімає ціни на внутрішніх ринках. Найболючіше це відчувають Індія й Пакистан: валютні курси нестабільні, фондові ринки демонструють нервову реакцію, інфляційні очікування зростають. Для Пакистану, який має високий борг і вже був у кризовій ситуації, нинішня турбулентність може виявитися критичною.
Міжнародні інвестори уважно стежать за розвитком подій. Особливу тривогу викликає доля інфраструктурних проєктів, зокрема ініціативи “One Belt — One Road” у Пакистані. Нестабільність на кордонах, ризики для безпеки робочої сили, непередбачуваність урядових рішень — усе це ставить під сумнів подальше фінансування та реалізацію стратегічних об’єктів.
Паралельно зростає занепокоєння через можливе переміщення мирного населення. Уже надходять перші непідтверджені сигнали про людей, які залишають прикордонні райони, побоюючись ескалації. Чи можна говорити про організовану евакуацію, чи про масову втечу — поки невідомо. Разом із тим постає запитання: чи мають гуманітарні організації змогу працювати в умовах напруженої ситуації? Доступ до регіону обмежений, питання безпеки персоналу лишається відкритим.
Усе це тло формує запит на розуміння реального військового потенціалу сторін. Якими є сухопутні, повітряні та морські сили — не лише на папері, а й у мобілізованому вигляді? Якість озброєння, його відповідність сучасним умовам, рівень логістичної підготовки та здатність до довготривалих операцій стають ключовими факторами. Кількість мобілізованих — важливий, але не єдиний параметр. Досвід участі в сучасних конфліктах, зокрема в умовах гібридної війни, може визначити результат не менше, ніж чисельність армії.
У наступному матеріалі ми спробуємо зіставити офіційні дані з реальною ситуацією на місцях, вивчити структуру військового командування обох країн, а також розглянемо потенційний сценарій розвитку конфлікту з урахуванням внутрішніх і зовнішніх чинників.
Тетяна Вікторова
