За словами заступниці міністра освіти і науки України Надії Кузьмичової, до 2029 року кількість першокласників зменшиться на 30% порівняно з 2024 роком. Ця ситуація є прямим наслідком демографічної кризи, яку Україна переживає вже не перший рік. Низький рівень народжуваності, посилений еміграцією молодих сімей за кордон, залишає суттєвий слід на освітній системі. Вже зараз у перших класах помітно менше учнів, ніж у старших класах кілька років тому.
За офіційними даними, більше половини шкіл України мають наповнюваність менше ніж 200 учнів. Це негативно впливає не лише на фінансову ефективність роботи шкіл, але й на якість освіти. У малокомплектних школах часто бракує ресурсів, викладачі змушені вести кілька предметів одночасно, а учні позбавлені доступу до сучасного обладнання та спеціалізованих курсів.
“Кількість тих дітей, які зараз навчаються у першому класі по відношенню до тих, які вчаться у сьомому, менша на понад 30%. І якщо взяти статистику народжуваності останніх років, то до 2029-го року у перший клас підуть ще на 30% менше діток, ніж зараз вчаться у першому класі. Опираючись на ці дані, ми повинні будувати нашу майбутню інфраструктурну політику.
Ми можемо далі продовжувати замовчувати і бути в ілюзії, що майже 13 тисяч шкіл по Україні мають потенціал для життя. Це може бути політично вигідною позицією. Та чи відповідає це дійсності? Ні, звичайно. Адже більше 50% шкіл вже зараз мають наповненість 200 і менше дітей. А далі буде ще менше. І все це впливає на якість освіти”, – заявила заступниця міністра освіти і науки.
Роль громад в оптимізації шкільної мережі
На її переконання, основна відповідальність за оптимізацію шкільної мережі повинна лежати на громадах. При цьому вони мають орієнтуватися не на наявні будівлі, що залишилися ще з радянських часів, а на можливості забезпечити дітям якісну освіту, яка дозволить їм бути конкурентоспроможними на сучасному ринку праці.
Зменшення кількості першокласників є не лише демографічною проблемою, а й серйозним сигналом для системи освіти. Як зазначають експерти, замість ілюзій про стабільність потрібно шукати ефективні рішення: оптимізація шкільної мережі, підвищення якості освіти, розвиток дистанційного навчання.
Скільки дітей піде до школи у найближчі роки – покаже час. Проте вже зараз очевидно, що Україна стоїть перед вибором: чи стане освіта сучасною і гнучкою, чи залишатиметься заручником демографічних реалій.