Коли вибухають снаряди і земля тремтить під ногами, життя раптом ділиться на “до” і “після”. Війна руйнує все: домівки, сім’ї, надії на майбутнє. Вона змушує людей жити в постійному страху і тривозі, шукати способи впоратися з болем і втратами. І часто цей біль люди намагаються заглушити алкоголем. Чи стає він новим супутником у щоденній боротьбі за виживання? Що змушує людей тягнутися до пляшки у найскладніші моменти їхнього життя? У цій статті ми дослідимо, як війна змінює ставлення українців до алкоголю і що це означає для майбутнього суспільства, яке переживає конфлікт.
Спроба втекти від реальності
Коли життя перетворюється на низку випробувань і втрат, алкоголь стає доступним і швидким, але тимчасовим засобом забутися. У тих, хто втратив дім, роботу, близьких, психологічні ресурси виснажуються швидко, а спроби знайти підтримку часто не приносять результатів. В умовах обмеженого доступу до медичних та психологічних послуг, спиртне стає своєрідними “ліками” від стресу, страху та безнадії.
Під час війни змінюється і саме ставлення до вживання алкоголю. Те, що колись було неприйнятним або вважалося ознакою слабкості, тепер сприймається як спосіб зняти напругу або навіть засіб соціалізації. Люди починають частіше випивати разом, щоб підтримати одне одного, поділитися своїми переживаннями або просто забути про навколишній жах хоч на мить.
За даними дослідження Всесвітньої організації охорони здоров’я, алкоголь став “товаришем” для 77,4% опитуваних. Пальму першості тримають чоловіки – 80,1%. Але, на превеликий жаль, жінки теж не пасуть задніх – 75,2%. І це тривожний дзвіночок, бо, як свідчить статистика, жіночий алкоголізм набагато важче протікає і жінка набагато швидше потрапляє в залежність, ніж чоловік.
Як свідчать дані, любителі випити переважно молодого та середнього віку:
- 18-29 років – 86,3%;
- 30-44 роки – 80,6%;
- 45-59 років – 80,7%;
- старше 60 років – 66,5%.
Найчастіше алкоголь придбають українці з високим соціально-економічним статусом, однак частота вживання алкоголю все ж таки зберігається за людьми з низьким доходом та соціальним статусом. Дані опитування вказали на те, що більшість українців вживає алкоголь вдома або в гостях. Таких осіб було 71,3% та 47,2% відповідно. Найменше всього випадків використання алкоголю виявилося в кафе, барах, ресторанах і на вулиці(всього 14,1% та 9,5%). Серед улюблених напоїв українці виділили вино(56,1%), пиво(50,5%) і міцні напої(49,6%).
На початку повномасштабного вторгнення доля українців, котрі зменшили споживання алкоголю, стала збільшуватися (21,5%). Це було зумовлено відсутністю доступу до алкогольних напоїв та неможливості зняти готівку. 6,8% респондентів, взагалі, повністю відмовилася від нього. Але зрештою відсоток респондентів, які стали випивати більше від початку війни зріс на 5,5%, а 2,9% повернулися до пияцтва після довгого утримування. Свої звички вживання алкоголю не змінили 42% українців.
Як бачимо, і досі багато українців продовжують зловживати спиртними напоями, намагаючись втопити у пляшці свої страхи, напругу та втому від війни. Через постійні стреси та хвилювання у людей почала виснажуватися нервова система, стало виникати нав’язливе бажання розслабитися і відволіктися від своїх щоденних проблем. Люди вирішили отримати всі ці відчуття одразу, зловживаючи спиртними напоями. Звісно, що тяжкі наслідки у вигляді захворювань, морального опустошення та соціального осуду не змусили себе чекати довго.
“У мене є достатня кількість знайомих, які до алкоголю ставилися абсолютно формально. Нині понад 70% цих людей вживають спиртне не раз на два тижні, а через день, через два, але системно”, – вказує на непереможну загрозу лікар-психіатр Владислав Сова.
Фахівці зазначають, що більша частина населення через постійну загрозу бути травмованим або вбитим зараз страждає від посттравматичного стресового розладу, тривожно-депресивних та невротичних розладів, а вони призводять, в свою чергу, до зростання тривоги, напруження, зниження настрою і проблем зі сном.
Звісно що проблема зловживання алкоголізмом не є новою. І до початку війни був доволі високий відсоток людей, які полюбляли хильнути чарку та ще й знайти для цієї справи компаньйонів.
“Келих вина — це о’кей. А якщо один чи два келихи вина щодня, то це вже можна називати зловживанням алкоголем із можливими подальшими негативними наслідками”, – застерігає Владислав Сова.
Лікар наголошує, що алкоголь здатен активізувати та заспокоїти нервову систему людини, але подальше його вживання та збільшення доз випитого алкоголю призводить до інтоксикації організму, порушень психіки та залежності від спиртних напоїв.
Соціальні наслідки вживання алкоголю також не менш руйнівні. Зростання алкоголізму призводить до деградації суспільства, збільшення рівня насильства, втрати трудових ресурсів, і подальшому ослабленню економіки. Війна і так наклала важкий тягар на суспільство, а поширення алкогольної залежності здатне тільки погіршити ситуацію.
Алкоголь для військових
Вкрай болючим питанням є проблеми з алкоголем серед військовослужбовців, але його не можна замовчувати. Спокуса зняти стрес за допомогою спиртного є великою, але алкоголь у руках військового може бути не менш небезпечним, ніж зброя. Сьогодні Україна не має єдиного нормативного акта, який би прямо забороняв продаж алкогольних напоїв військовим. Постанова Кабінету Міністрів України № 1457 від 29 грудня 2021 року надає можливість заборони торгівлі алкоголем в умовах воєнного стану, але не накладає прямих заборон. Замість цього вона залишає рішення на розсуд військового командування та місцевих військових адміністрацій, які можуть встановлювати свої правила щодо продажу алкоголю на певних територіях. Проблема полягає в тому, що ці правила можуть варіюватися від регіону до регіону, що створює неоднозначність і плутанину як серед продавців, так і серед військових.
Деякі регіони вже ввели заборону на продаж алкоголю військовим, використовуючи Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового”. Проте він дозволяє лише обмежувати продаж алкоголю в певний час доби, а не встановлювати заборону для окремих категорій громадян, як-от військовослужбовці. Це створює прогалину в законодавстві, яку поки що не вдається ефективно закрити.
Одним із найбільш суперечливих питань є ідентифікація покупців. Якщо військовослужбовець не перебуває у формі, продавець не має права вимагати документ, що підтверджує його статус. Це означає, що навіть за наявності заборони, продавець може несвідомо продати алкоголь військовому і формально не порушити закон. Така правова колізія ускладнює контроль над продажем алкоголю та дає змогу обходити заборону.
На даний момент стаття 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачає окремої відповідальності за продаж алкоголю військовослужбовцям. Це означає, що штрафи за такі дії не є правомірними, що залишає правопорушників безкарними. І хоча військове командування може робити зауваження та вимагати дотримання встановлених правил, відсутність чіткої юридичної відповідальності знижує ефективність цих заходів.
Алкоголь на фронті може мати катастрофічні наслідки не лише для самого військового, але й для його товаришів. Порушення дисципліни, зниження боєздатності, нещасні випадки — це лише деякі з наслідків, які можуть статися через необдумане вживання алкоголю. В умовах війни військові повинні бути максимально сконцентрованими та готовими до дії в будь-який момент.
На війні бажання вживати алкоголь може бути надзвичайно сильним, адже напруження та стрес досягають пікових значень. Проте слід пам’ятати, що фронт має свої правила, яких необхідно дотримуватись. Якщо в цивільному житті втрата контролю зазвичай залишається особистою справою, то в умовах бойових дій це питання безпеки для всієї команди. Кожен військовий відповідає не лише за себе, але й за своїх побратимів, а наслідки необдуманих дій можуть бути трагічними для всіх.
Ніхто не заперечує, що військові потребують відпочинку і релаксації, але варто уникати ситуацій, коли втрата контролю може призвести до непередбачуваних наслідків. На жаль, часто відсутність відкритої розмови про ризики вживання алкоголю під час служби призводить до того, що деякі бійці недооцінюють його потенційну небезпеку. Також важливо враховувати, що багато військових мали досвід вживання алкоголю або інших психоактивних речовин ще до початку війни. В умовах стресу цей досвід може проявитися ще сильніше. Хтось звик “гасити” емоції чаркою, інші ж накопичують напругу, щоб потім зняти її алкоголем. На війні причин для вживання значно значно більше, ніж у мирному житті, тому самоконтроль стає критично важливим. Однак існують два основні правила щодо вживання алкоголю в умовах бойових дій:
- “Не вживати там, де від твоєї здатності мислити чітко залежить життя інших. Це означає, що навіть якщо є спокуса випити, краще відмовитися від алкоголю, ніж ризикувати своєю боєздатністю та здатністю діяти адекватно”.
- “Якщо вживаєте алкоголь у прифронтових зонах, залишайтеся тверезими в критичній більшості. Навіть у тилу завжди існує ризик раптових нападів або інших непередбачуваних ситуацій. П’яні компанії стають легкою ціллю для ворожих диверсантів, і в такій ситуації нещастя може трапитися в будь-який момент”.
Алкоголь на війні — це не просто питання особистого вибору, а проблема колективної відповідальності. Військові повинні пам’ятати про наслідки, які можуть мати їхні дії, і розуміти, що безпека їхнього оточення залежить від кожного з них.
Боротьба з алкоголем за кордоном
Ситуація зі споживанням алкоголю під час воєнних конфліктів не є унікальною для України. У різних країнах, які пережили війни, також спостерігалися схожі тенденції. Під час конфліктів люди в різних куточках світу зверталися до алкоголю як до засобу втечі від реальності або полегшення стресу. Ідеального суспільства не існує, а от проблем у кожного чимало. Однак реакція на цю проблему і методи боротьби з нею можуть суттєво відрізнятися.
Саме від алкогольної залежностей майже кожного року по всьому світу помирає близько 3,2 млн осіб. Згідно з даним Всесвітньої організації охорони здоров’я, 400 млн осіб страждають від розладів, спричинених тривалим вживанням спиртних напоїв та наркотичних речовин. 209 млн з них – це хронічні алкоголіки. Найбільша смертність від алкоголю спостерігається серед молоді віком від 20 до 39 років. За даними ВООЗ, найбільше в Європі зловживають алкоголем підлітки у Великій Британії, Молдові та Болгарії. Часте вживання спиртних напоїв збільшує ризик для таких осіб потрапити у нещасні випадки, травмувати себе та оточуючих, вчинити жорстоке насильство проти інших людей.
Серед найбільш розповсюджених смертельних випадків, пов’язаних з алкоголем, виділяють:
- травмування внаслідок дорожньо-транспортних пригод – 724 тис;
- неінфекційні захворювання такі, як серцево-судинні хвороби – 474 тис;
- онкологія – 401 тис;
- інфекційні захворювання – 284 тис.
У багатьох країнах, які пережили війни, спостерігалося зростання вживання алкоголю. Наприклад, під час громадянської війни в Сирії і конфліктів на Балканах у 90-х роках збільшення споживання алкоголю було частим явищем. Підвищений рівень стресу, тривоги, відчуття невизначеності майбутнього — все це призводить до того, що люди частіше тягнуться до пляшки, намагаючись хоча б на мить знайти спокій і забути про війну.
Країни, які зіткнулися з подібною проблемою, вживають різних заходів для боротьби зі зростанням споживання алкоголю.
Багато країн активно інвестують у створення та розвиток програм психологічної підтримки та реабілітації для людей, які пережили війну.
Наприклад, у Боснії та Герцеговині після війни були створені численні центри психологічної допомоги, де люди могли отримати підтримку в подоланні травматичного досвіду, не звертаючись до алкоголю. У країнах, що пережили війни, влада та громадські організації часто проводять інформаційні кампанії, які розповідають про ризики зловживання алкоголем та пропонують альтернативи для подолання стресу. У деяких країнах вводяться обмеження на продаж алкоголю під час кризових ситуацій. Наприклад, під час військових дій або у періоди надзвичайного стану можуть бути введені суворі обмеження на продаж спиртних напоїв, щоб зменшити ризик зловживання.
Дуже важливою є організація груп підтримки, де люди можуть поділитися своїми переживаннями та знайти розуміння без необхідності звертатися до алкоголю, що є важливим кроком у подоланні залежності. Так, у Хорватії після війни створювалися групи підтримки для ветеранів, що допомагало їм впоратися зі стресом і травмами війни без вживання алкоголю.
Тож, що можна зробити, аби змінити цю небезпечну тенденцію в нашій власній країні? По-перше, важливо забезпечити доступ до психологічної допомоги та підтримки для всіх, хто переживає стресові ситуації. По-друге, необхідно підвищувати обізнаність суспільства про небезпеку зловживання алкоголем, особливо в умовах війни. Нарешті, слід сприяти створенню громадських ініціатив і програм реабілітації, які б допомагали людям знайти інші способи впоратися зі стресом і труднощами.
“Щоб побудувати більш здорове та справедливе суспільство, ми повинні терміново взяти на себе зобов’язання вжити сміливих дій, які зменшать негативні наслідки вживання алкоголю для здоров’я та соціальні наслідки, а також зроблять доступним лікування розладів, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин”, – зауважив директор ВООЗ доктор Тедрос Аданом Гебрейесус.
Хоча війна завжди несе з собою ризик зростання вживання алкоголю, міжнародний досвід показує, що проблема може бути подолана через комплексний підхід. Психологічна підтримка, освітні кампанії, законодавчі заходи та соціальна підтримка — це ті інструменти, які допомагають зменшити споживання алкоголю навіть у найважчих обставинах. Тож, вивчаючи досвід інших країн, можна знайти ефективні шляхи подолання цієї проблеми і в Україні. Алкоголь не може бути рятівним колом під час війни. Він тільки посилює страждання і веде до нових проблем, які нам доведеться вирішувати в майбутньому.
Важливо шукати інші способи підтримки та самопомочі, такі як спілкування з близькими, заняття спортом або участь у спільноті. Ці здорові практики можуть стати джерелом сили і надії, допомагаючи пережити важкі часи та зберегти чіткість розуму.
