У 2022 році, коли українці масово виїжджали з охоплених бойовими діями міст, Таллінн став одним із перших європейських міст, що відкрив двері не лише для прийому, а й для підтримки. Столиця Естонії запровадила низку термінових соціальних рішень для людей, які прибували з України — серед них і право на безкоштовний проїзд у громадському транспорті. На той момент це не було чимось формальним чи бюрократичним — тисячі людей шукали тимчасовий притулок, не маючи ще ані статусу, ані плану дій, ані навіть ресурсу на елементарні речі. Умовно “безкоштовна поїздка в автобусі” часто означала змогу доїхати до притулку, лікарні, пункту допомоги або просто до тимчасового дому. Влада Таллінна тоді наголошувала: це жест підтримки, а не адміністративна пільга. У розмові з естонським виданням ERR віцемер Андрій Новіков прямо зазначав, що місто хоче зробити перебування вимушених переселенців якомога зручнішим.
Але з 1 травня 2025 року це право буде скасовано. Безкоштовний проїзд у транспорті більше не буде доступний для тих українців, які не є зареєстрованими жителями Таллінна. Умови змінилися — і місто переглянуло свою гуманітарну ініціативу.
Що саме змінюється
Згідно з новою постановою міської управи Таллінна, від 1 травня право безоплатного користування громадським транспортом у столиці Естонії збережеться тільки для зареєстрованих мешканців міста. Ті українці, які проживають у Таллінні, але досі не мають офіційної реєстрації — втратять право на безкоштовний проїзд. Про це повідомляє ERR.
Це стосується автобусів, трамваїв і тролейбусів, якими щодня користуються не лише місцеві, а й вимушені переселенці, що залишаються у місті вже понад два роки.
У пояснювальній записці до документа вказано, що більшість українців, які мешкають у Таллінні постійно, вже встигли оформити відповідну реєстрацію. А отже — й автоматично отримали право на пільговий проїзд на загальних умовах. Виходячи з цього, влада вважає за доцільне скасувати спеціальне розпорядження, ухвалене для українських біженців окремо у 2022 році.
Чому так вирішили
Аргументація з боку влади звучить раціонально: статус українців у місті змінився. Вони більше не є екстреними евакуйованими, які потребують негайної допомоги в адаптації. Більшість має посвідки на проживання, зареєстроване місце проживання, дітей у школах, роботу, стабільний побут.
Місто не закриває їм доступу до пільг — воно лише скасовує паралельне право, якщо особа не зареєстрована офіційно. Якщо ж українець мешкає в Таллінні й хоче й далі користуватися безкоштовним транспортом — потрібно пройти стандартну процедуру реєстрації місця проживання, яка діє для всіх мешканців Естонії.
До рішення також додається часовий буфер: зміни набирають чинності лише з 1 травня, щоби люди мали змогу ознайомитися з ними й, у разі потреби, встигли переоформити свій статус.
Як це вплине на українську громаду
З одного боку, зміни видаються логічними — Таллінн фактично інтегрує українців у систему загальних правил, надаючи їм ті ж права і ті ж обов’язки, що й іншим містянам. З іншого боку, частина біженців залишається в ситуації нестабільності: без довгострокової оренди, з труднощами з реєстрацією, тимчасовим працевлаштуванням чи перебуванням у знайомих. Для них ця зміна може стати відчутним обмеженням — особливо, якщо доходи мінімальні або якщо в родині є кілька дітей.
На практиці це означає: українцям без реєстрації доведеться платити за проїзд у громадському транспорті на загальних підставах. Альтернатива — зареєструватися в місті офіційно.
Чи означає це зміну ставлення?
Формально — ні. Жодних антиміграційних чи обмежувальних заяв міська влада не робила. Йдеться винятково про врегулювання правового статусу. Українці в Естонії досі мають широкі соціальні гарантії: від доступу до медицини й освіти до права на працю, захист і інтеграційні програми.
Проте скасування спеціального режиму пільг — це сигнал. Не про відмову, а про перехід: від надзвичайної підтримки — до довгострокової інтеграції. І це новий етап як для самих українців, так і для естонського суспільства, яке вже третій рік поспіль живе поряд із громадянами України не як з гостями, а як із повноцінними співмешканцями.
