UberKills: новий ринок насильства, що працює за правилами нової “економіки хмарної платформи”

Навряд чи засновники Uber мріяли, що їхній бренд колись отримає настільки радикальну й екстремістську конотацію. Адже Uber наразі – це не просто таксі. Це символ цифрової революції, що перетворила економіку на сервіс “за натиском кнопки”. Його ім’я стало синонімом “уберизації”, коли роботу, довіру і навіть мораль починають розподіляти не люди, а алгоритми.

Uber – бренд, в якому класичні моделі споживання й сервісу розпадаються, а людські стосунки перетворюються на транзакції. І ця логіка дісталася тепер вже й до самого людського життя. У Франції було викрито Telegram-канал “UberKills” – платформу для вбивств на замовлення. Один меседж у чаті – і “менеджер” передає виконавцю координати та зброю. Вартість життя визначається, мов курс таксі. Виконавцями часто стають неповнолітні.

Саме така схема, побудована на механіці замовлення послуг онлайн, лягла в основу реального злочину. У квітні у Воль-ан-Велен 19-річному Абделю Хакіму тричі вистрелили в голову – і кадри вбивства миттєво з’явилися у Snapchat. Обвинувачений 18-річний Мохамед Г. уже затриманий. Слідство вважає, що саме UberKills стало посередником між замовником і виконавцем. Смерть була організована через месенджер, як піца з доставкою.

Цей кейс показав: уберизація добра може обернутися уберизацією зла. Злочин перестає бути драмою й набуває форми доступного, анонімного, майже побутового сервісу. Мораль розчиняється в push-нотифікаціях. Залишається тільки запит, транзакція… і мертве тіло.

Telegram, що став майданчиком для UberKills, піддався масованій критиці через недостатню модерацію, закритість до правоохоронців та сліпу віру в абсолютну свободу слова. Після минулорічного арешту Павла Дурова у Франції платформа погодилася на співпрацю з міжнародними програмами боротьби з педокриміналом, відкрилася для запитів від французької та бельгійської поліції. Але чи не запізно?

Євросоюз сприйняв цей скандал як тест: чи здатна цифрова демократія протистояти цифровому беззаконню? Чи можна захистити свободу, не дозволяючи їй стати прикриттям для насильства? UberKills – не просто Telegram-канал, а симптом нашого часу. Часу, коли сюжети з «Гри в кальмара» виходять за межі екранів і з’являються в особистих повідомленнях.

“Уберизація смерті”: чому неповнолітні беруть у руки зброю, надихнувшись Telegram-чатами

Ми звикли говорити про “цифрову трансформацію” як про благо: вона зручно доставляє піцу, таксі чи надає банківські послуги. Але цифрова модель не має власної моралі, вона лише інструмент. І коли та сама логіка “Uber – натисни кнопку і приїде” переноситься на злочин, зникає межа між нормою і варварством.

Те, що сталося у Франції, – не виняток. Коли 18-річний Мохамед Г. розстрілює 19-річного Абделя Хакіма у Воль-ан-Велен, а відео потрапляє у Snapchat, ми бачимо не  лише “одного юного злочинця”. Ми бачимо гвинтик цифрової фабрики смерті, де роль кур’єра виконують підлітки, а замовлення надходять через Telegram у кілька натискань.

Чому в подібних схемах так часто фігурують неповнолітні? Тому що в умовах цифрового хаосу саме вони – найвразливіша група. У більшості країн Євросоюзу, зокрема у Франції, законодавство передбачає м’якшу кримінальну відповідальність для осіб, які не досягли повноліття. Цим активно користуються організатори злочинних схем, залишаючись у тіні. Те, що колись у 1990-х називали “вербуванням у малини”, коли підлітків залучали до розповсюдження наркотиків, сьогодні набуває нових форм. Молодих людей залучають до насильства через цифрові платформи, перетворюючи на виконавців замовлень. Принцип залишився незмінним – змінився лише інтерфейс.

Варто розуміти: ці підлітки не є носіями вродженого зла. Вони формуються в середовищах, які не пропонують реальних перспектив. Йдеться насамперед про передмістя, іммігрантські квартали та соціально маргіналізовані райони, де доступ до якісної освіти обмежений, ринок праці недоступний, а відчуття справедливості замінюється прагматикою виживання. Саме з таких спільнот найчастіше походять неповнолітні, яких сьогодні використовують у злочинних цифрових схемах, зокрема у випадках, подібних до UberKills.

Якщо раніше для залучення підлітків до протиправної діяльності були потрібні особисті контакти – через вулицю, школу, район – то сьогодні цей процес оцифровано. Вербування відбувається через месенджери у вигляді “квестів”, чат-ботів або конкурсів. Завдання подається в ігровій формі – із привабливою обіцянкою статусу, подарунка або швидкого прибутку. Це нова форма цифрової інструменталізації молоді, стилізована під естетику TikTok: візуально приваблива, емоційно збуджувальна, оперативна.

Як наголошує нещодавній звіт ООН про ситуацію в Колумбії, для вербування дітей до збройних банд масово використовуються TikTok і Discord, а це вже транснаціональна технологія, яку швидко підхоплюють і в Європі.

У підлітковому віці мотивація дитини рідко пов’язана з ідеологією. Її головна потреба – це приналежність: до групи, до спільноти, до того, хто сприймається як “свої”. Самоствердження у цьому віці часто пов’язане з демонстративною поведінкою, прагненням справити враження. Якщо соціальне середовище оцінює людину за готовністю діяти “жорстко” чи “безкомпромісно”, то цифрові “винагороди” – статус у чаті, схвалення модератора, швидка виплата – можуть стати замінником родинної чи освітньої підтримки.

У цьому випадку підліток не обирає насильство як переконання – він просто виконує роль, яка йому пропонується. Його не купують, а інтегрують у сценарій, у якому насильство стає формою соціального визнання. Це породжує виконавця без ідеї, без ідеології, але з функцією.

І саме тут постає ключове запитання: де були інститути, покликані створити захисне середовище? Яку роль відіграла школа, коли в дитини зникало розуміння меж? Чому системи психічної підтримки не змогли втрутитися вчасно? І головне – хто сформував інформаційний простір, у якому смерть перестає бути трагедією і сприймається як візуальний ефект, як піксель на екрані?

UberKills – новий ринок смерті?

Ми живемо в епосі, де війна змінює форму, а злочин – канал. У XX столітті ми боролися з мафією, що відстоювала “свої” території. У XXI маємо справу з “цифровими платформами насильства”, що не знають кордонів. І поки держава апелює до Кримінально-процесуального кодексу, злочин пристосовується до Telegram-бота.

Випадок UberKills у Франції – не питання банальної помсти чи побутового конфлікту. На очах формується ринок насильства, що працює за правилами нової “економіки платформи”. Там є замовник, посередник, виконавець і клієнтська підтримка, тільки замість знижок на доставку маємо кулю в лоб.

Типологія замовників не зводиться до мафії чи наркобізнесу, хоча і вони присутні. Одним з напрямків діяльності UberKills було усунення конкурентів у сфері обігу наркотиків у регіоні Рона. Але разом із цим є ще один тривожний сигнал – приватні замовлення з особистих мотивів: ревнощі, помста або “зачистка” свідків. Іншими словами, сьогодні вбити можна “з причини”, а завтра – без неї. Бо як тільки технологія спрощується, причина вже не потрібна.

Все частіше ініціаторами виступають самі підлітки. І не через ідеологію. Вони користуються тією ж логікою, що й у TikTok: лайк – реакція, “квест” – виклик. В UberKills це “виконай за 500 євро”, і ти вже не школяр, а гравець.

Telegram – лише інтерфейс, за яким діє структурована мережа. UberKills – не окремий бот, а ланцюг чатів, каналів та адмінів, які виступають у ролі “диспетчерів”. Вони приймають замовлення, перевіряють виконавця, передають “роботу”, а потім отримують підтвердження виконання.

Йдеться про появу нової екосистеми насильства – децентралізованої за логікою дії, подібної до Uber. У ній відсутній чіткий центр управління: «керівництво» не ідентифікується, натомість виконавець – неповнолітній або соціально вразливий – перебуває буквально за два кліки від замовника. Ми маємо справу не з класичною ієрархічною злочинною структурою, а з феноменом платформізованого насильства – злочину, який функціонує за логікою цифрової платформи.

У традиційних формах організованої злочинності були чітко окреслені центри, вертикаль підпорядкування, фігури авторитетів. Сучасна модель ґрунтується на іншому: достатньо зашифрованого чату, криптовалютного гаманця та “історії повідомлень”, яка водночас є і наказом, і доказом, і слідом.

У той час як суспільство ще веде дискусії про превенцію та нормативне регулювання, учасники цифрових злочинних екосистем уже тестують нові, вдосконалені версії – умовні “2.0” і “3.0”, адаптуючи інтерфейс, мінімізуючи сліди та автоматизуючи вербування.

Це вже безпекова проблема континентального масштабу. І якщо Франція, Бельгія й Іспанія не сформують єдину цифрову юрисдикцію для таких справ, ЄС перетвориться на ринок не лише праці, а й смерті.
Поки ви блокуєте сайт, він уже дрейфує у новий чат. Поки ви готуєте запит, клієнт уже змінив номер. Поки законодавці готують протидію, злочинці будують “рейтинг найефективніших виконавців”.

UberKills – це не просто Telegram-канал, а чорнова версія війни нового типу. Це модель, у якій насильство набуває форми цифрового сервісу – доступного, швидкого й анонімного. Якщо суспільство не навчиться своєчасно розпізнавати такі сигнали – так само, як свого часу не розпізнало загроз у “Майн кампф”, – надто скоро доведеться читати інші тексти: списки жертв. І цього разу – з push-нотифікацією.

Тетяна Вікторова