Данська компанія Xellia Pharmaceuticals оголосила про закриття свого флагманського заводу в Копенгагені — останнього великого підприємства в Європі, що виготовляє інгредієнти для низки життєво необхідних антибіотиків. Частину виробництва буде перенесено до Китаю, що ставить під сумнів зусилля ЄС щодо зменшення залежності від азійських постачальників.
Рішення компанії, яка належить фонду Novo Holdings (контролює також фармацевтичного гіганта Novo Nordisk), загрожує звільненням 500 працівників. Виробництво частково залишиться в Будапешті — тамтешній майданчик є найбільш дешевим в обслуговуванні.
«Ми багато говоримо про повернення виробництва в Європу, але не менш важливо зберегти те, що ще залишилося», — заявив в інтерв’ю Financial Times генеральний директор Xellia Майкл Кошер. За його словами, без системних змін — передусім фінансової підтримки від держав — європейські виробники не зможуть конкурувати з дешевшими азійськими аналогами.
Xellia виготовляє активні фармацевтичні інгредієнти (API) для таких препаратів, як ванкоміцин гідрохлорид — ключового антибіотика для лікування тяжких бактеріальних інфекцій, зокрема сепсису. Половина продукції компанії входить до списку критично важливих медикаментів ЄС, а також до переліку Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Нині близько 80% усіх API, які використовуються в Євросоюзі, імпортуються з Китаю. Якщо тенденція збережеться, ця цифра може сягнути майже 100%, попереджає керівник Xellia. Системи охорони здоров’я в державах ЄС, не бажаючи підвищувати ціни на генерики, фактично стимулюють перенесення виробництва за межі Європи.
Попри те, що Єврокомісія вже представила пропозиції до «Акту про критично важливі ліки», які передбачають збільшення виробництва понад 200 препаратів (від пеніциліну до морфіну), учасники ринку критикують ініціативу за надмірну повільність і недостатню амбітність. Зокрема, розглядається ідея спільних державних закупівель та преференцій для виробників з ЄС, однак поки що ці заходи не зупинили хвилю деіндустріалізації.
«Ми не просимо спеціального ставлення. Ми просимо зобов’язань, які дозволять підтримувати виробництво, що рятує життя», — наголосив Кошер.
Листи з подібними закликами нещодавно надіслали до Єврокомісії й керівники фармацевтичних гігантів Novartis та Sanofi. Вони попереджають: занижена ціна на ліки в Європі змушує інвесторів переорієнтовуватись на США та Китай, де прибутки вищі, а політика — передбачуваніша. Хоча Xellia поки що не планує розширення в Північній Америці, подальше скорочення виробництва в ЄС виглядає неминучим без державного втручання.
Компанія підкреслює, що її препарати мають критичне значення для боротьби з такими захворюваннями, як менінгіт. «Без нашого портфеля продуктів ми можемо зіткнутись із проблемами, що перевищать за масштабом навіть пандемію Covid-19», — заявив Кошер.
Європейська залежність від Азії: системна вразливість
Протягом останніх десятиліть Європа втратила значну частину власного виробництва активних фармацевтичних інгредієнтів (API). Якщо у 2000 році на ЄС припадало 53% світового виробництва API, то до 2020 року ця частка скоротилася до 25%, тоді як Китай та Індія стали домінуючими постачальниками. Наразі понад 80% API, що використовуються в ЄС, імпортуються з Азії.
Ця концентрація виробництва за межами Європи створює критичні ризики для безпеки постачання, особливо в умовах геополітичної нестабільності або глобальних криз, таких як пандемія COVID-19. Крім того, нові закони Китаю про боротьбу зі шпигунством ускладнюють проведення інспекцій на китайських виробництвах, що може призвести до втрати сертифікації GMP та подальших перебоїв у постачанні.
Закриття копенгагенського заводу Xellia Pharmaceuticals — не поодинокий випадок. У Німеччині один з виробників тромболітиків припинив діяльність через проблеми з якістю, а в Австрії уряд був змушений фінансово підтримати останнього виробника антибіотиків, щоб уникнути повного закриття.
У Нідерландах виробник протиепілептичних препаратів також оголосив про припинення діяльності, що призвело до дефіциту життєво необхідних ліків. Ці приклади свідчать про системну проблему: європейські виробники не витримують конкуренції з азійськими постачальниками через нижчі виробничі витрати в Азії та жорстку цінову політику в системах охорони здоров’я ЄС.
Відповідь ЄС: «Акт про критично важливі ліки» та стратегічні ініціативи
У березні 2025 року Європейська комісія представила проєкт «Акту про критично важливі ліки» (Critical Medicines Act), спрямований на зменшення залежності від зовнішніх постачальників та зміцнення внутрішнього виробництва. Ключові елементи ініціативи включають:
- Підтримку стратегічних виробничих проєктів у ЄС.
- Сприяння спільним закупівлям між країнами-членами.
- Використання критеріїв, що враховують надійність постачання та екологічний вплив, у державних закупівлях.
- Створення стратегічних резервів критично важливих ліків.
Крім того, у січні 2024 року була створено «Альянс критично важливих ліків» (Critical Medicines Alliance), до якого приєдналися й українські виробники, зокрема компанія «Фармак». Метою альянсу стала координація зусиль щодо забезпечення безперебійного постачання життєво необхідних медикаментів у Європі.
Водночас експерти попереджають, що без суттєвого збільшення фінансування та перегляду цінової політики в системах охорони здоров’я ЄС ці заходи можуть виявитися недостатніми для досягнення реальної автономії у фармацевтичному виробництві.
«Ми самі передали їм усе» — європейці емоційно реагують на втрату заводу
Новина про закриття в Данії останнього великого заводу з виробництва активних інгредієнтів для антибіотиків викликала хвилю обурення серед європейських користувачів. У коментарях люди прямо говорять: Захід сам створив умови, за яких Китай зміг не просто стати «фабрикою світу», а й почати обганяти Європу у якості та технологічності. «Ми все перенесли в Азію, лишились у ролі менеджерів, втішали себе, що в нас лишились знання. Аж раптом з’ясувалось, що вони вже й кращі за нас», — пише один з коментаторів. Багато хто визнає: переїзд виробництва — прямий наслідок десятиліть орієнтації лише на дешевизну, прибутки і невтручання держав.
Чимало коментаторів наголошують: Китай просто грамотно використав слабкості європейської моделі — відсутність стратегічного планування, орієнтацію на миттєву вигоду і довіру до приватного сектору. «Вони не просто стали дешевшими. Вони стали кращими», — зазначають користувачі. Частина європейців прямо звинувачує консалтингові компанії, такі як McKinsey, в руйнуванні промислової бази Європи через моделі аутсорсингу та нарощування зарплат топ-менеджменту на тлі зниження витрат на все інше. Прозвучали навіть порівняння з часами після Другої світової війни, коли держава цілеспрямовано підтримувала агросектор, і саме таку політику сьогодні пропонують для фармацевтики.
Коментатори обговорюють три основні підходи: примусову локалізацію виробництва (ризик банкрутств компаній через неконкурентність); запровадження мит та тарифів на імпорт з Китаю; державні субсидії або повне державне виробництво критично важливих препаратів — саме цю опцію більшість називає «найменш поганою». Частина людей переконана, що приватні компанії не повинні бути відповідальними за постачання стратегічних ресурсів, і що держава має взяти це на себе. Інші, навпаки, вважають, що втручання держави шкодить ринку і відлякує інвесторів. Але навіть серед ліберально налаштованих голосів звучить думка, що критична інфраструктура має розглядатися як «суспільна послуга», подібно до водопостачання чи енергетики.
«Ми витрачаємо трильйони на оборону, але не здатні гарантувати постачання антибіотиків?» — обурюється один із користувачів. Інші наголошують: якщо Європа дійсно хоче незалежності у стратегічних галузях, доведеться відмовитися від політики дешевизни і почати платити справжню ціну за безпеку.
Китай як центр виробництва API
Не секрет, що Китай відіграє ключову роль у глобальній фармацевтичній галузі, особливо у виробництві активних фармацевтичних інгредієнтів (API) та розвитку біотехнологій.
Китай вже давно є провідним виробником API, які є основними компонентами для багатьох лікарських засобів. За даними Financial Times, близько 80% API, що використовуються в Європейському Союзі, імпортуються з Китаю. Ця залежність стала особливо помітною під час пандемії COVID-19, коли глобальні ланцюги постачання були порушені, що призвело до дефіциту життєво необхідних ліків.
Китай також активно розвиває свій біотехнологічний сектор. Компанії, такі як WuXi AppTec та WuXi Biologics, стали важливими партнерами для західних фармацевтичних компаній, надаючи послуги з досліджень і виробництва. Однак нещодавні законодавчі ініціативи в США, спрямовані на обмеження співпраці з деякими китайськими біотехнологічними фірмами через національні безпекові побоювання, змусили західні компанії шукати альтернативних постачальників.
Очевидно, що залежність від Китаю у фармацевтичному виробництві має значні наслідки для глобальної охорони здоров’я. Будь-які порушення в ланцюгах постачання або геополітичні напруження можуть призвести до дефіциту критично важливих ліків у різних країнах. Це підкреслює необхідність диверсифікації джерел постачання та інвестування в місцеве виробництво API, щоб забезпечити стійкість та безпеку постачання ліків.
У світлі цих викликів, країни, включаючи Україну, повинні розглядати стратегії зменшення залежності від імпорту API та зміцнення власного фармацевтичного виробництва.
