Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан намагається оживити стару ідею регіональної “осі непокори” в Європейському Союзі – цього разу зі спрямуванням на обмеження допомоги Києву. Його найближчий радник Балаж Орбан у розмові з Politico визнав: Будапешт прагне створити новий союз із Чехією та Словаччиною, який координуватиме дії в ЄС і стримуватиме європейські рішення на користь України.
Йдеться не про формальну угоду, а поки що лише про політичне зближення трьох лідерів, яке, за задумом Орбана, дозволить діяти узгоджено перед кожним самітом ЄС і посилити позиції скептиків щодо підтримки Києва.
“Цей процес уже почався і стає дедалі видимішим“, – запевняє Балаж Орбан. Він порівнює нинішню ініціативу з часами міграційної кризи 2015 року, коли Вишеградська четвірка – Угорщина, Польща, Чехія та Словаччина – виступила проти політики Брюсселя та зірвала ідею квотного розподілу мігрантів.
Але після російського вторгнення в Україну єдність V4 розвалилася: Польща стала адвокатом Києва, а Угорщина – адвокатом Москви. Тепер Орбан мріє про “Вишеградську трійку”, у якій залишаться лише ті, хто поділяє його “реалістичний” – насправді проросійський – підхід.
Союз скептиків
Нові потенційні партнери Орбана – словацький прем’єр Роберт Фіцо та чеський популіст Андрій Бабіш. Обидва не приховують сумнівів у доцільності допомоги Україні й говорять про “необхідність діалогу з Москвою”. У Будапешті це називають “прагматизмом”, у Брюсселі – спробою розколоти ЄС.
Попри це, “вісь Будапешт–Братислава–Прага” поки що існує лише на рівні намірів. Фіцо, хоч і повернувся до влади, утримується від спільних заяв з Орбаном, а Бабіш ще не сформував уряд. Та в разі успіху такого альянсу рішення ЄС щодо фінансування чи озброєння України можуть опинитися під блокадою.
Польща ж, під керівництвом Дональда Туска, перебуває на протилежному боці барикад. Тож від старої Вишеградської четвірки залишиться лише половина – і зовсім інший дух: замість солідарності з Києвом – втома, скепсис і реванш популізму.
Брюссельський наступ Орбана
Втім, Орбан діє не лише через урядові канали. У Брюсселі активно розбудовується Mathias Corvinus Collegium (MCC) – розгалужена мережа аналітичних центрів, що фінансується союзниками прем’єра. Вона має бути інтелектуальною основою нового угорського впливу.
Радник Орбана наголошує: мета – не вихід із “європейського клубу”, а переформатування його зсередини. Зокрема, Угорщина намагається посилити позиції партії “Фідес”, яка входить до ультраправої групи Patriots for Europe і шукає нових союзників серед європейських консерваторів і навіть “деяких лівих”.
У Будапешті розраховують, що з часом праві та євроскептичні сили можуть похитнути більшість навколо Урсули фон дер Ляєн і змінити курс Єврокомісії.
Перед виборами – пошук ворогів
Угорщина готується до парламентських виборів 2026 року, і вперше за п’ятнадцять років позиції Орбана не виглядають беззаперечними. За опитуваннями, опозиційна партія “Тіса” Пітера Мадяра випереджає “Фідес”. На цьому тлі прем’єр традиційно шукає зовнішніх винуватців – тепер це “Брюссель, який організовано підтримує угорську опозицію”. У самій Єврокомісії на ці заяви реагують спокійно, нагадуючи: замороження європейських коштів для Будапешта пов’язане не з політикою, а з порушенням принципів верховенства права. Та Орбан, схоже, робить ставку саме на конфлікт. І якщо його задум із «новим Вишеградом» справдиться, то ЄС отримає не просто ще одну платформу правого популізму, а організований центр опору європейській солідарності з Україною.
Гроші з Будапешта: як Орбан фінансує свій “інтелектуальний форпост” у Брюсселі
Поки Віктор Орбан зміцнює політичні зв’язки з Братиславою та Прагою, його стратегічний тил працює в самому серці Євросоюзу – у брюссельських коридорах влади. Нові фінансові звіти показують, що аналітичний центр MCC Brussels, який називають “улюбленим мозковим штабом Орбана”, отримав понад 6 мільйонів євро фінансування з Угорщини лише за минулий рік.
Формально центр позиціонує себе як незалежний think tank, який вивчає питання міграції, культури, екології та зовнішньої політики. Але офіційні документи вказують: 99% його бюджету походить від фонду Коледжу Матіаша Корвіна (MCC Foundation) – інституції, підконтрольної політичним союзникам Орбана. Головою її правління є Балаж Орбан, політичний директор прем’єра (однофамілець, але не родич).
У самому Брюсселі MCC працює відкрито: має сімох співробітників із доступом до Європарламенту, організовує публічні дискусії та активно веде медіаканали. Та за фасадом “інтелектуального діалогу” простежується чітка політична мета – вплив на європейські дебати у дусі “угорської школи” консерватизму.
Згідно з офіційним поданням у реєстрі прозорості ЄС, MCC Brussels заявляє, що його місія – «ознайомити європейських політиків зі своїм особливим підходом до політичних, соціально-економічних та культурних питань сучасності». Інакше кажучи, – просувати угорський наратив у брюссельських колах.
Втім, навколо центру вже кілька років точиться дискусія про прозорість. Організацію звинувачували у відмові дотримуватися правил реєстру прозорості ЄС та в приховуванні реальних витрат на лобізм. Лише після тиску з боку Corporate Europe Observatory MCC оприлюднив фінансову декларацію за попередній рік.
Керівництво центру всі звинувачення відкидає. “Ми завжди діяли відкрито, вся наша робота публічна“, – заявив речник MCC Brussels Джон О’Браєн, додавши, що гроші йдуть “на розвиток змістовних дебатів у брюссельській бульбашці”.
Однак експерти у сфері європейської політики вбачають у діяльності MCC елементи м’якої сили Будапешта – спробу легітимізувати правопопулістські ідеї Орбана через інтелектуальні платформи. Сам центр дедалі частіше згадують у контексті формування ідеологічного тилу майбутнього “Вишеградського блоку”, який має не лише політичний, а й світоглядний вимір.
Роль Москви: тінь над “новим Вишеградом”
За оцінками європейських аналітиків, ініціатива Орбана не може розглядатися у відриві від російських інтересів. Москва давно прагне створити у Центральній Європі “санітарний пояс скептиків” – урядів, які блокуватимуть антиросійські санкції та гальмуватимуть підтримку України.
У Будапешті зберігаються особливі канали зв’язку з Кремлем: енергетичні угоди з “Росатомом”, контракти на постачання газу через “Турецький потік”, а також діяльність російського банку Міжнародного інвестиційного банку, який довго мав штаб у столиці Угорщини.
Аналітики наголошують, що Орбан дедалі частіше відтворює риторику, близьку до кремлівської: про “втому від війни”, “неефективність санкцій” і “необхідність миру за будь-яку ціну”. Саме ці меседжі тепер активно поширюються через угорські медіа та союзні аналітичні центри, зокрема MCC.
Дипломати ЄС вважають, що Москва розглядає “новий Вишеград” як зручний інструмент для послаблення європейського фронту підтримки України – не прямим втручанням, а через внутрішні розколи. Один із чиновників у Брюсселі зазначив у розмові з журналістами: “Кремль давно зрозумів, що найефективніший спосіб зруйнувати єдність ЄС – це не війська, а друзі в середині“.
Європейська реакція: насторожена стриманість
У Брюсселі поки уникають різких заяв, однак ініціатива Орбана вже викликає занепокоєння серед дипломатів ЄС. Представники кількох держав-членів нагадують, що будь-яке “альтернативне партнерство” усередині Союзу може підірвати механізм ухвалення спільних рішень. Один із високопосадовців Єврокомісії у коментарі Financial Times зазначив: “Орбан не шукає союзників – він шукає спільників, щоб блокувати солідарність”.
У дипломатичних колах говорять і про ризик створення паралельного блоку впливу у Східній Європі, який може діяти в інтересах третіх сторін – насамперед Москви.
Попри це, офіційний Брюссель поки дотримується виваженого тону. “Європейський Союз – це не клуб однодумців, а спільнота, де навіть розбіжності вирішують через діалог“, – зазначив представник Служби зовнішніх дій ЄС. Та за лаштунками дедалі гучніше лунає питання: чи не стане новий “Вишеградський фронт” першим організованим викликом європейській єдності від часів Brexit.
Європейський контекст: старі тріщини, нові виклики
Спроба Віктора Орбана перезапустити Вишеградський формат віддзеркалює глибшу кризу, що визріває всередині Європейського Союзу. Питання підтримки України стало показником політичної зрілості ЄС і готовності його членів діяти не лише з міркувань вигоди, а й відповідальності.
Відхід Варшави від орбанівської лінії показав, що навіть у Центральній Європі – регіоні, який довго вважався одностайним у питаннях безпеки, – відбувається нове ідеологічне розмежування. Польща, Чехія, Словаччина та Угорщина, які ще десять років тому мали схожі політичні настрої, тепер опинилися по різні боки європейського бачення майбутнього.
Для Брюсселя це означає появу ще одного осередку спротиву єдності, який підживлює скепсис щодо санкцій і ускладнює ухвалення спільних рішень. Аналітики називають це “ефектом Орбана”, коли навіть невелика група країн може уповільнити європейську політику, користуючись механізмом одностайності.
Втім, загальна динаміка у ЄС залишається протилежною до очікувань Будапешта. Попри втому від війни, більшість держав – від Балтії до Португалії – підтримують продовження допомоги Україні, розглядаючи її не як «чужий конфлікт», а як питання власної безпеки.
Швидше, це свідчення трансформації Центральної Європи – від регіону, що наслідує західні рішення, до простору, де різні політичні моделі змагаються за право визначати європейський курс. І в цьому сенсі боротьба між ліберальним баченням ЄС та націонал-популістськими тенденціями лише набирає обертів.
