Успішний, вдалий, корисний для України, а також скандальний, невдалий, недоречний для американців, що опікуються питаннями передвиборчих перегонів, – усі ці оцінки візиту Зеленського до США можна зустріти на шпальтах видань, ефірах телекомпаній, в дописах блогерів, в реакціях пересічних громадян. Серед питань, що дискутуються, – неоднозначний прийом, складний політичний контекст США напередодні виборів, дипломатичний скандал з Маркаровою, суперечки з польськими партнерами під час Генасамблеї ООН, “бути чи не бути” подальшій збройній підтримці України. Ми вирішили поділитися з вами експертними думками фахівців із міжнародної політики, що містять різні трактування й оцінки американського турне Зеленського.
Олена Леннон, ад’юнкт-професор з національної безпеки, Університет Нью-Хейвена, підкреслює, що на відміну від попереднього візиту, цього разу президент Зеленський отримав неоднозначний прийом: тепле вітання від Білого дому і разом з тим дещо прохолодну реакцію від конгресменів, які останнім часом виступають проти подальшої допомоги Україні з боку США. Американські політологи швидко знайшли цьому пояснення: у США зростають сумніви щодо реальних шансів України повернути свої території та здатності Америки надавати допомогу на нинішньому рівні.
Однак, на думку експертів Інституту Вільсон, така інтерпретація військової та політичної динаміки є помилковою. Її слід розглядати суто в контексті внутрішніх передвиборчих суперечок в США, де військова допомога Україні використовується для визначення своїх політичних позицій. Незважаючи на стриманий прийом, візит Зеленського в США був доволі успішним: він отримав новий пакет допомоги та — хоча й із невеликою затримкою — обіцянку надання ракет ATACMS, на які українські політичні й військові лідери чекали місяцями.
З цього випливають три основні висновки щодо статусу відносин США та України. По-перше, незважаючи на повільний прогрес у контрнаступі України, рішення США надати Україні далекобійні ракети та інші передові можливості свідчить про готовність американських лідерів допомогти українській армії досягти вирішальних результатів на полі бою. Західні лідери також підтвердили, що вони поділяють оцінку українського керівництва: політичними засобами змінити наміри Путіна неможливо. Отже, єдиний спосіб зменшити загрозу з боку Росії як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі — це продовжувати послаблювати її військові можливості.
По-друге, надання Україні можливостей для ударів по окупованих територіях Росії може свідчити про переоцінку ризиків ескалації з боку США. Здається, занепокоєння адміністрації Байдена щодо можливого застосування Росією ядерної зброї зменшилося.
І нарешті, візит Зеленського показав, що, незважаючи на відсутність формальних гарантій безпеки для України, стратегічне співробітництво між США та Україною залишається стабільним. Водночас реальним є підсилення опозиції щодо подальшого фінансування України з боку частини республіканців у Конгресі. Вона посилиться в міру наближення президентських виборів у США.
На думку Михайла Мінакова, старшого радника Інституту Кеннана можемо говорити про дві основні цілі візиту президента Зеленського до США. По-перше, він мав продемонструвати, що стабільна більшість країн-членів ООН продовжують підтримувати Україну у війні з Росією. По-друге, він мав підтримати досягнутий рівень відносин між Україною та США. Зрозуміло, що після повернення Зеленського в Україну точаться гарячі дискусії щодо того, наскільки ці цілі були досягнуті.
Обидва виступи Зеленського на Генеральній Асамблеї ООН, а також його заяви після зустрічей з лідерами інших держав під час цього заходу привернули велику увагу світової спільноти. Особливий резонанс мав його заклик до солідарності членів ООН у припиненні російської агресії та реформуванні ООН для запобігання подібній агресивній поведінці у майбутньому.
Найважливішим питанням, яке порушив Зеленський, адресуючись до ООН, була скорочена версія його мирного плану. Він виділив два ключові пункти зі свого 10-крокового плану. По-перше, російські війська мають бути виведені з усієї міжнародно визнаної території України. По-друге, український уряд повинен відновити контроль над усіма регіонами України. Лише після цього можуть початися мирні переговори, спрямовані на забезпечення стабільної безпеки України та миру в Європі. Ця пропозиція отримала підтримку від більшості країн-членів ООН.
На думку експерта, заслуговує на увагу і зустріч із президентом Бразилії Луїсом Інасіо Лула да Сілвою. Зеленський обговорив український мирний план із лідером, який раніше мав альтернативне бачення врегулювання конфлікту між Україною та Росією. Ця зустріч стала важливим кроком у діалозі Києва з країнами Глобального Півдня.
Водночас візит Зеленського до ООН був затьмарений суперечками з центральноєвропейськими країнами через український експорт сільськогосподарської продукції. Особливо болючим був обмін неприємними заявами між українськими та польськими політиками. Експерт висловив надію на нормалізацію відносин між Варшавою і Києвом після виборів у Польщі в жовтні. І при цьому зауважив, що цей конфлікт показав, що, незважаючи на певні стратегічні досягнення Зеленського в Нью-Йорку, цього недостатньо, щоб запобігти збільшенню певних тріщин у проукраїнському альянсі. Це безумовно є питанням, яким Київ має опікуватися в найближчому майбутньому.
Візит Зеленського також показав, що партнерство між Україною та США розвивається в доволі динамічному політичному контексті. Напередодні візиту Зеленського з’явилася хвиля критичних публікацій в американській пресі: вони стосувалися військової кампанії та корупції серед українських можновладців. Якщо у грудні 2022 року Конгрес США зустрічав виступ президента України оваціями, то цього разу йому не було надано можливості публічно виступити в Палаті представників. Було очевидним, що політичний контекст поїздки української делегації до Вашингтону цього разу суттєво відрізнявся від попереднього.
Проте Зеленський і його команда зробили все можливе, щоб попри нові політичні тренди зберегти партнерство між США та Україною. Зокрема вони підтримали розширення аудиторської команди Міністерства оборони США та призначення спеціального представника з питань відновлення України як можливість довести надійність України як військового та економічного партнера. Українська делегація організувала кілька зустрічей з різними групами членів Конгресу, щоб просунути ідею про необхідність продовження американської підтримки. Зустріч у Білому домі підтвердила, що США залишаються відданими партнерству зараз і в майбутньому. Новий пакет військової допомоги українській армії став конкретним підтвердженням цих запевнень.
Директор Інституту Кеннана Вільям Померанц також підтверджує, що під час свого візиту до Вашингтону президент Зеленський зіткнувся з непростою реальністю американської політики. Отримавши підтримку від президента Байдена та Сенату, він одночасно відчув дистанціювання з боку Палати представників. Це свідчить про складні обставини, які тепер впливають на політику США щодо України. З наближенням до листопадових виборів підтримка України стане важливим питанням передвиборчих дебатів. Залишається відкритим питання, чи турбує доля України інші країни світу, за винятком Європи та кількох союзників. Президент Байден нагадав на Генеральній Асамблеї ООН, що поділ України буде мати значні наслідки для територіальної цілісності інших держав, навіть тих, що знаходяться далеко від поля битви.
Зараз Сполучені Штати рухаються до можливого урядового “шатдауну”, що є особливістю американської політичної системи, яка ще більше відтермінує вирішення питання про нову допомогу Україні. Такі дії можна розцінити як черговий приклад політичної дисфункції США, що лише на руку Росії та Китаю в їхніх спільних спробах створити новий біполярний світ.
На думку Робін Квінвілл, директорки Програми “Глобальна Європа”, президент України приїхав до Нью-Йорка та Вашингтона з чітким завданням: переконати світових лідерів у тому, що їхня підтримка України приносить результати, і продовження цієї підтримки є критично важливим. Два з половиною роки війни зробили боротьбу постійною та знайомою для західних партнерів України. Проте, хоча війна може здаватися менш драматичною, вона залишається не менш вимогливою, ніж рік тому. Зеленський усвідомлює, що західне розуміння прогресу відрізняється від українського. Для Зеленського навіть невеликі досягнення мають вагу, що не завжди оцінюється його нетерплячими партнерами.
Саме тому Зеленський зосередив свою увагу в ООН на глобальних наслідках війни. Він говорив про використання Росією продовольства та енергії як зброї, про загрозу подальшої російської військової агресії для інших країн, а також про викрадення українських дітей як порушення міжнародних стандартів прав людини ООН. Його головний меседж: наша боротьба за виживання зачіпає і ваші країни.
У Вашингтоні Зеленський мав переконати розділених політиків у Конгресі та адміністрації, що українське бачення прогресу веде до перемоги. Перед поїздкою він призначив нового міністра оборони й замінив усіх заступників, демонструючи серйозність у боротьбі з корупцією. Він підкреслив, що Україна зміцнює управління для вступу в ЄС і НАТО. Після відсутності запрошення до НАТО у Вільнюсі, Зеленський зосередив увагу на саміті НАТО у Вашингтоні наступного року. Зеленський наголошував на необхідності швидшого надання Україні воєнної допомоги. Затримки у прийнятті рішень і доставці військової техніки Росія сприймає як прояв слабкості Заходу. Якщо західні країни прагнуть швидкого прогресу, їм слід прискорити свою підтримку.
Американська журналістка, яка спеціалізується на висвітленні подій в Конгресі США, зазначає, що “зоряна сила Зеленського в Вашингтоні згасає”. Вона зазначає, що український лідер прибув до Вашингтона для заклику про прискорення постачання зброї та допомоги Україні в боротьбі з Росією. Однак його візит був скромнішим, ніж раніше, і викликав гнівну реакцію деяких республіканців. Після двох зустрічей із законодавцями, включаючи Чака Шумера та Мітча МакКоннелла, Зеленський намагався підкреслити важливість отримання дальнобійних ракет. Проте його відвідування відбулося в той момент, коли Конгрес був зайнятий виборчими кампаніями і спікер Палати представників Майк Джонсон ігнорував його.
Деякі республіканці звинуватили українського президента в політичних маніпуляціях, особливо після його візиту на завод з виробництва боєприпасів, що викликало негативну реакцію від Джонсона. Він також підкреслив важливість співпраці з усіма сторонами, адже погіршення відносин між Зеленським і правими республіканцями може негативно вплинути на майбутню військову допомогу.
Зеленський намагався продемонструвати важливість гуманітарної підтримки міжнародної спільноти, закликаючи до продовження допомоги Україні. Проте, з огляду на поляризацію в Конгресі, його вплив у Вашингтоні зменшується.
Український міжнародний журналіст і публіцист Віталій Портников уважає, що оцінювати успіхи та невдачі Володимира Зеленського в контексті його візиту зарано. По-перше, ще до його американського турне було очевидно, що навіть якщо Захід схвалить використання ракет для обстрілів углиб російської території, жодних публічних заяв на цю тему зроблено не буде. У Білому домі неодноразово підкреслювали, що, якщо буде оголошення, то воно не виходитиме з їхніх вуст.
На думку Портникова, важливо звернути увагу не лише на зусилля Зеленського, а й на дії іншого ключового гравця — прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера. Він наполягає на праві Великої Британії надати Україні можливість обстрілювати територію Російської Федерації з британських ракет Storm Shadow. Це питання було обговорено з Джозефом Байденом, а також Стармер провів двогодинну зустріч з Дональдом Трампом. Відносно цієї зустрічі також були сумніви, однак для Трампа зрозуміло, що Велика Британія стане важливим союзником США в разі його перемоги на виборах, і йому доведеться рахуватися із позицією Лондона більше, ніж, наприклад, Берліна.
Крім того, навіть якщо рішення про можливість ударів цими ракетами по території Росії буде ухвалене, навряд чи воно буде реалізовано найближчим часом. Спостерігається певна послідовність дій: візит Ентоні Блінкена до Лондона, його зустрічі в Києві, бесіда Стармера з Байденом у Вашингтоні, зустріч Зеленського з Байденом, а також заплановані переговори в Німеччині між лідерами — Байденом, Шольцом, Макроном та Стармером — і на Рамштайні в жовтні. Ці п’ять зустрічей можуть суттєво вплинути на ухвалення остаточного рішення.
Водночас, навіть якщо принципове рішення буде ухвалене, його навряд чи оприлюднять і реалізують до 5 листопада 2024 року, адже це стане предметом передвиборчої кампанії. Трамп може стверджувати: “Дивіться, Джозеф Байден і Камала Гарріс ведуть вас до Третьої світової війни, адже можливість обстрілювати Росію нашими ракетами — це шлях до ядерної війни”. У випадку, якщо до виборів щось подібне станеться, і Росія відреагує, Трамп отримає можливість сказати: “Я ж вас попереджав, тепер я можу довести свою правоту. Голосуйте за мене, якщо хочете миру і хочете, щоб американські солдати не гинули на фронтах Третьої світової війни”.
Отже, до 5 листопада Білий дім навряд чи зробить будь-які кроки. Якщо між Байденом, Зеленським та Гарріс була проведена довірча розмова, можливо, їм пояснили цю ситуацію, хоча я переконаний, що Зеленський усвідомлює це не гірше. Можливо, він просто сподівається на позитивне рішення після 5 листопада.
Хм..