Україна щороку втрачає населення великого міста: чому повернення біженців не вирішить демографічну проблему
Повномасштабна війна різко посилила демографічну кризу в Україні, де одночасно зросла смертність, упала народжуваність і мільйони громадян виїхали за кордон. Через це населення країни не лише скорочується, а й швидко старішає, що створює додаткове навантаження на економіку, соціальну систему та майбутнє планування держави. Повернення частини біженців після завершення бойових дій може тимчасово пом’якшити ситуацію, проте, за оцінками фахівців, воно не здатне повністю змінити загальну тенденцію.
Середній вік українців зріс за лічені роки
Про демографічні наслідки війни розповів керівник напряму скринінгу інвестицій Ради економічної безпеки України ESCU та співавтор Демографічної стратегії України Володимир Ланда. Він звернув увагу, що країна вже зіткнулася з різким старінням населення, історично низькою народжуваністю та щорічним скороченням кількості мешканців на сотні тисяч людей.
За мирних умов середній вік населення змінюється дуже повільно, оскільки такі процеси залежать від народжуваності, смертності, тривалості життя та міграції. Зазвичай показник зростає приблизно на 0,1–0,2 року протягом дванадцяти місяців, тому навіть незначні зміни в демографії помітні лише на довгій дистанції.
В Україні ситуація розвивалася значно стрімкіше. За перші три роки повномасштабної війни середній вік населення зріс із 42 до 45 років. Володимир Ланда назвав таку динаміку безпрецедентною, оскільки країна за короткий період пройшла шлях, який у звичайних обставинах тривав би значно довше.
Після такого стрибка Україна наблизилася до середнього показника Європейського Союзу та випередила частину країн за віковою структурою населення. Проблема полягає в тому, що держави з вищим середнім віком, серед яких Японія, Німеччина, Південна Корея та Монако, мають набагато сильніші економіки й ширші можливості для підтримки старіючого суспільства.
Країна щороку втрачає сотні тисяч людей
Станом на 2026 рік в Україні, за різними оцінками, проживає від 28 до 31 мільйона людей. Поки тривають бойові дії, населення продовжуватиме скорочуватися високими темпами. За підрахунками Володимира Ланди, щорічне зменшення може становити 500–600 тисяч осіб. У масштабах країни це приблизно два відсотки населення за рік, а в більш зрозумілому вимірі — населення великого українського міста.
Таке скорочення виникає через поєднання кількох чинників: втрат, спричинених війною, падіння народжуваності, виїзду громадян за межі України та зміни вікової структури. Кожен із цих процесів окремо впливав би на демографію, проте разом вони формують значно глибшу кризу.
Одним з найгостріших демографічних показників залишається кількість народжень. За оцінками, починаючи з 2020 року в Україні народжується менше дітей, ніж три століття тому, хоча тодішня чисельність населення була значно меншою.
У XVIII столітті, коли на українських землях проживало близько шести мільйонів людей, щороку народжувалося приблизно 300 тисяч немовлят. У 2025 році кількість народжених дітей становила лише 169 тисяч.
Такі дані показують, наскільки глибоким став спад народжуваності. Навіть за покращення безпекової ситуації швидко компенсувати втрати буде складно, оскільки рішення про народження дітей залежать від доходів, житла, стабільності, доступу до медицини, відчуття безпеки та довгострокових планів родини.
Чому повернення біженців не розверне тенденцію
Повернення українців із-за кордону часто розглядають як один із головних способів покращити демографічну ситуацію. Проте Володимир Ланда оцінює цей чинник обережно.
За його розрахунками, навіть повернення 1–1,5 мільйона людей може лише сповільнити скорочення населення на один-два роки. Такий сценарій допоміг би тимчасово зменшити масштаби втрат, проте не прибрав би основні причини демографічного спаду.
Головна проблема полягає в тому, що міграційне повернення не перекриває низьку народжуваність, старіння населення та природне скорочення. Якщо ці процеси збережуться, кількість мешканців продовжить зменшуватися навіть після часткового повернення громадян.
Повномасштабна війна суттєво змінила внутрішню географію населення. Частина людей переїхала на захід України, розглядаючи цей регіон як безпечніший для тривалого проживання. Водночас інші переселенці обрали області, розташовані ближче до їхніх домівок, щоб зберігати можливість швидшого повернення після деокупації або покращення безпекової ситуації.
Через це зростання кількості мешканців спостерігається також у Харківській та Дніпропетровській областях, куди переміщувалися люди з окупованих і прифронтових територій.
Станом на 2026 рік Київ зосередив близько 11% усього населення України, а Дніпропетровська область — приблизно 10%. Найпомітніший приріст зафіксований у Київській області, де після 2022 року кількість мешканців збільшилася приблизно на 900 тисяч людей. В інших регіонах максимальний приріст за останні три роки не перевищував 100 тисяч осіб.
Навіть за оптимістичного сценарію коефіцієнт народжуваності в Україні може зрости з одного до півтора народження на одну жінку. Проте для простого відтворення населення потрібен показник близько 2,2.
Такий рівень зараз недосяжний для більшості європейських країн. Навіть Косово, яке має один із найвищих показників у Європі, демонструє близько двох народжень на одну жінку, що все одно нижче за рівень повного відтворення.
Отже, можливе підвищення народжуваності після завершення війни може покращити ситуацію, проте не перекриє демографічні втрати, які накопичувалися роками та різко посилилися після 2022 року.
Чому іноземна робоча сила не стане швидким рішенням
Ще одним варіантом підтримки чисельності населення могла б бути імміграція. Проте, за оцінками, Україна поки не має підстав очікувати масового приїзду іноземних працівників.
Кількість дозволів на працевлаштування іноземців залишається приблизно вдвічі меншою, ніж до повномасштабної війни. Крім того, українське суспільство поки не демонструє готовності до широкого залучення мігрантів як способу компенсації демографічних втрат.
Через це імміграційний сценарій не може розглядатися як швидкий механізм відновлення чисельності населення.
Що може змінитися після завершення війни
Після припинення бойових дій може з’явитися ефект відкладених рішень. Частина людей, які через війну відкладали шлюб, народження дітей, купівлю житла чи великі довгострокові витрати, почне повертатися до цих планів.
Такий сплеск активності може стати позитивним сигналом для економіки та суспільства, проте він не означатиме автоматичного виходу з демографічної кризи. Наслідки війни, міграції та падіння народжуваності матимуть тривалий вплив, тому майбутнє населення України залежатиме від того, наскільки реалістично держава оцінюватиме ці ризики.
Володимир Ланда наголошує, що завершення війни не дасть країні простого й гарантовано стабільного сценарію на десятиліття вперед.
«Завершення війни не означатиме для України якесь чітко визначене та стабільне майбутнє на десятиліття вперед. Такі передбачувані часи лишилися в минулому. І якщо ми це визнаємо вже зараз, це буде найкраще рішення для нашого майбутнього планування», — вважає він.
