Рівень щастя в Україні з кожним роком падає, і нещодавній рейтинг лише підтверджує цю тенденцію. 105-те місце серед понад 140 країн – не просто статистика, а дзеркало реального стану нашого суспільства. Українці дедалі частіше відчувають нестабільність, втому, розчарування і невизначеність. Війна, економічні потрясіння, політична криза та зниження довіри до державних інституцій стали фоном повсякденного життя. Якщо раніше українці знаходили опору в надії на зміни, то тепер домінує відчуття виснаження і відсутності перспектив.
Проблема полягає не лише у матеріальних умовах, а й у загальному емоційному стані суспільства. Постійний стрес, відсутність відчуття безпеки, невизначеність майбутнього – усе це впливає на рівень щастя не менше, ніж фінансовий добробут. У той час як мешканці скандинавських країн, які очолюють рейтинг, мають соціальні гарантії, стабільність і довіру до влади, українцям доводиться виживати в режимі постійної адаптації до кризових умов.
Світовий контекст: позиція України в рейтингу щастя
Згідно з останнім “World Happiness Report”, опублікованим у 2024 році, Україна за рівнем щастя посіла 105-те місце серед понад 140 країн. Ця позначка опустилася на 13 сходинок у порівнянні з 2023 роком, що можна пояснити впливом війни та пов’язаними з нею викликами. Для порівняння, Фінляндія вже сьомий рік поспіль очолює цей рейтинг, демонструючи високий рівень добробуту та соціальної підтримки. Її сусіди – Данія, Ісландія та Швеція теж увійшли в першу десятку лідерів.
105 місце України у світовому рейтингу щастя звучить водночас і очікувано, і гірко. Ніби й не останні, але й далеко не ті, хто може похвалитися безхмарним життям . Причини такого результату не треба вигадувати – вони стирчать, як іржаві арматури з розбитих будівель. За версією міжнародних дослідників, щастя це не просто посмішки на вулицях чи меми в соцмережах. Воно вимірюється ВВП на душу населення, рівнем соціальної підтримки, тривалістю життя, свободою вибору, щедрістю суспільства та відсутністю корупції. І от тут Україна має великі проблеми. Економіка тримається на плаву завдяки міжнародній підтримці та підприємницькій стійкості, але доходи населення не встигають за цінами. Соціальна підтримка більше тримається на волонтерах, ніж на державних програмах. Тривалість життя знизилася через бойові дії та стрес.
Як вказують результати обстеження соціально-економічного стану домогосподарств (ОСЕСД), яке проводили Інститут демографії та проблем якості життя НАН України й Український центр соціальних реформ у грудні 2023 року — лютому 2024 року на замовлення Міністерства соціальної політики України, у 2023 році рівень бідності в Україні зріс у 1,7 разів у порівнянні з 2021 роком (з 20,6 % до 35,5 %). Експерти вказують, що основною причиною цього зростання став різкий економічний спад у 2022 році, а 2023 рік лише закріпив цю тенденцію.
Проте у Закарпатській та Чернівецькій областях рівень бідності залишився на рівні 2021 року, що пов’язано з переміщенням підприємств на безпечніші території країни та приїздом переселенців на ці території після початку повномасштабного вторгнення. Натомість у Чернігівській, Сумській та Волинській областях показники бідності суттєво зросли через близькість до кордонів, міграцію населення та, у випадку перших двох регіонів, активні бойові дії. Варто зазначити, що дані не охоплюють тимчасово окуповані території. Якщо ж порівнювати з першими роками російсько-української війни (2014-2015 рр.), коли рівень бідності населення зріс утричі, то у 2022 році, попри всі труднощі, економіка більш-менш утрималась.
На рівень бідності також вказує показник ВВП на душу населення, який у 2023 році, який за поточним курсом долара США, становив $5 181 на душу населення був найнижчим серед країн Європи, де світовий середній показник складає $11–12 тисяч. Однак і тут ситуація не однозначна, так як цей показник зріс порівняно з рівнем до 2022 року ($3 200–3 600), що пояснюється скороченням кількості населення країни.
Як бачимо, за останні роки рівень бідності в Україні стрімко зріс. Середньостатистичний громадянин все частіше опиняється перед вибором: купити продукти чи оплатити комунальні послуги. Дохід більшості сімей скоротився до рівня виживання. Водночас багаті стають ще багатшими, використовуючи економічну кризу для власної вигоди.
Пілотне дослідження, проведене в червні 2024 року за методологією Національного статистичного управління Великої Британії (ONS), виявило, що 42% українців оцінюють своє життя на низькому рівні задоволення, а 43% повідомили про високий рівень тривожності. Водночас 50% респондентів відчувають щастя на низькому або середньому рівнях, тоді як 43% вказали на високий рівень щастя.
Цікаво, що незважаючи на об’єктивні труднощі, такі як зниження доходів або втрата роботи, значна частина українців зберігає відчуття сенсу та цінності у своїй діяльності. Це свідчить про глибоку внутрішню силу та здатність адаптуватися до надзвичайних обставин.
Згідно з результатами опитування було виявлено основні чинники, що впливають на рівень щастя українців під час війни:
- соціальна підтримка – взаємодопомога та солідарність серед громадян сприяють підвищенню морального духу;
- відчуття мети – багато українців знаходять сенс у своїх діях, що допомагає долати труднощі.
- психологічна стійкість – здатність адаптуватися до стресових ситуацій та підтримувати емоційну рівновагу.
Дане дослідження також дозволило провести порівняльну паралель загального рівня особистого добробуту українців із даними британців та оцінити ширші перспективи застосування такого підходу. Загалом, за всіма ключовими показниками особистого добробуту українці значно поступаються британцям, однак рівень усвідомлення сенсу своєї діяльності в Україні наближається до британських показників.
Зокрема, майже половина українців висловлюють високу незадоволеність життям, тоді як у Великій Британії таких лише 6%. Приблизно 60% українців вважають свою діяльність осмисленою, тоді як серед британців цей показник сягає 80%. Напередодні опитування щасливими себе почували 43% українців, тоді як у Британії – 74%. Водночас майже кожен другий українець стикається з високим рівнем тривожності, у той час як у Великій Британії це відчуває приблизно кожен четвертий.
Цікаві результати виявили в дослідженні Gradus Research: серед семи європейських країн в українських офісних працівників найнижчий рівень щастя. У рейтингу країни розподілилися наступним чином:
- Нідерланди – 7,5 пунктів із 10;
- Велика Британія – 7,4 пунктів із 10;
- Німеччина – 7,3 пункти з 10;
- Франція – 7,3 пункти з 10;
- Іспанія – 7,2 пункти із 10;
- Польща – 6,9 пунктів із 10;
- Італія – 6,8 пунктів із 10;
- Україна – 5,6 пунктів із 10.
Українці передусім хвилюються про своє здоров’я та близьких – цей аспект є пріоритетним для 71% респондентів. Високим також є значення безпеки та мирного життя, яке вважають важливим 67% опитаних. Для порівняння, найближче до України за цим показником знаходиться Польща, де його значущість відзначають 48% респондентів.
Фінансова стабільність є ключовою для 50% українських офісних працівників і посідає третє місце серед факторів, що визначають щасливе життя. Справедливість у суспільстві важлива для 19% українців, що за цим показником ставить країну одразу після Німеччини, де таких 25%.
Ще одним важливим критерієм щастя є наявність сім’ї. Цей фактор має найбільше значення серед українських жінок, які працюють в офісах, у порівнянні з іншими країнами.
Парадокс стійкості: чому українці не розучилися радіти життю
Здавалося б, з таким набором викликів, з якими стикається Україна всі ці тяжкі роки, рівень щастя мав би обнулитися, але цього не сталося. Як бачимо, деякі показники навіть наблизилися до рівня країн Заходу. Наприклад, відчуття сенсу життя в українців практично збігається з британським. Війна змінила уявлення про цінність життя. Те, що колись сприймалося як буденність – можливість випити кави в улюбленому місці, провести вечір із рідними, спокійно прогулятися містом – тепер має зовсім інше забарвлення. Соціальна згуртованість українців стала безпрецедентною. В умовах постійного стресу люди підтримують одне одного на рівні, якого не було навіть у мирний час. В усіх українців зараз з’явилася чітка мета – перемога. Психологи кажуть, що людина почувається щасливішою, коли має за що боротися. Українці це відчувають як ніхто інший.
Якщо раніше рівень щастя напряму корелював із комфортом, то зараз він пов’язаний із виживанням. Це підтверджує і міжнародний досвід: у країнах, які переживали масштабні кризи, люди часто повідомляли про короткочасний сплеск рівня щастя після катастроф. Це можна пояснити біологічно. В екстремальних умовах мозок починає по-іншому розподіляти ресурси. Він концентрується на тому, що важливо саме зараз, відсікає зайві страхи та будує нову реальність, у якій щастя — це не щось далеке, а щось тут і зараз.
Дослідники давно помітили, що після масштабних криз суспільства проходять через кілька фаз. Спочатку — шок і хаос, потім — згуртування та адаптація. Саме в цей момент багато людей відчувають емоційне піднесення, незважаючи на об’єктивно жахливі обставини. Сьогодні ми спостерігаємо черговий прояв ефекту феномену “колективного духу”. Після природних катастроф, воєн або терористичних атак уцілілі часто говорять про незвичайне почуття єднання та значущості. Відчуття спільної мети, боротьби за виживання та взаємодопомоги створює новий соціальний порядок, де навіть у темряві з’являється світло.
Після урагану “Катріна” у 2005 році американські соціологи зафіксували дивне явище: попри руйнування та загибель тисяч людей, рівень міжособистісної довіри та взаємної підтримки різко зріс. Люди допомагали незнайомцям, ділилися їжею, захищали одне одного. Багато хто згадував цей період не лише як час жаху, а й як момент найбільшої людяності, яку вони коли-небудь бачили.
Схожі процеси відбувалися після землетрусу в Японії у 2011 році, терористичних атак 11 вересня в США та навіть під час Другої світової війни. У Лондоні під час бомбардувань у 1940-41 роках психіатри очікували масових психозів і паніки, але натомість виявили, що моральний дух городян лише зріс. Більше того, рівень самогубств та психічних розладів навіть знизився.
Людський мозок запрограмований на виживання. У кризовий момент він відсіює все зайве й концентрується на тому, що справді важливо. Рутинні проблеми відходять у тінь, натомість з’являється чітке відчуття мети. Окрім цього, катастрофи змінюють соціальну ієрархію. У звичайному житті існують бар’єри — фінансові, культурні, політичні. Але під час кризи всі стають рівними перед загрозою. Це руйнує старі моделі поведінки та створює відчуття справедливості, хай навіть і тимчасової.
Проте щастя в Україні – це не статистика, а справжня боротьба за виживання. І ніякий показник в рейтингу не здатен відобразити скільки внутрішньої сили в кожному, хто продовжує жити, працювати та будувати майбутнє попри все.
