Україні доведеться перебудувати експорт (продовження)

ІА “ФАКТ” вже писало про те, що Світова організація торгівлі прогнозує на 2025 рік зростання світової торгівлі товарами на 0,9% замість очікуваного раніше спаду. Основний приріст припаде на Азію, тоді як Північна Америка відставатиме. Для України це означає шанс розширювати експорт, але водночас і виклик. Адже глобальні тарифні бар’єри, європейський “зелений” податок і падіння попиту на ключових ринках можуть вдарити по зерну, металам та ІТ-послугах. CBAM – “вуглецевий податок” на імпорт сталі, алюмінію та інших товарів – змусить металургів переходити на енергоефективні технології, інакше додаткові податки з’їдять прибуток.

Водночас Азія відкриває нові ніші  – від агропродукції до металу та ІТ, але для виходу туди потрібні інвестиції в логістику, угоди про вільну торгівлю та адаптація продуктів до місцевих стандартів. Без цього конкуренція з Китаєм, Туреччиною та місцевими виробниками, високі мита й складна доставка можуть звести потенціал нанівець. Експортна динаміка безпосередньо впливатиме на курс гривні, резерви НБУ та макрофінансову стабільність країни.

Оптимістичний сценарій: “вписатися в Азію”

Уявімо, що динаміка приросту глобальної торгівлі “плюс 0,9%” справді підживлюється Східною Азією, а Україна збільшує поставки зерна, металу та ІТ у цей регіон; фізичні обсяги експорту зростають на 8–12% щороку порівняно з попереднім роком, логістичні “вузькі місця” не погіршуються, а нових глобальних тарифних шоків немає. Валютний приплив з експорту додає до бази кілька мільярдів доларів, тиск на міжбанк слабшає, НБУ рідше виходить із продажами.

У такому коридорі курс поступово зсувається до 39,5–41,5 гривень за долар, без “рваних” рухів, бо режим керованої гнучкості Нацбанку лишається в силі. Резерви до кінця року мають шанс повернутися в зону 44–47 млрд доларів, якщо графік офіційних надходжень від партнерів виконується. Для бюджету це означає вищий ПДВ від експортерів і стабільніші митні доходи; дефіцит закривається меншою часткою продажів валюти НБУ, а частка зовнішніх грантів та кредитів у покритті “дірки” не зростає. Логіка цього сценарію спирається на актуальні рамкові оцінки СОТ та МВФ щодо драйверів торгівлі й ролі зовнішнього фінансування.

Базовий сценарій: “плоска світова торгівля – плоский вітчизняний експорт”

У базовому сценарії світова торгівля майже не зростає, і Україна зберігає свої експортні ринки без значного розширення. Логістика працює стабільно: не покращується, але й не дає збоїв. Експорт у доларах змінюється незначно: щороку від −2% до +3% порівняно з попереднім.

Нацбанк продовжує обережно втручатися у валютний ринок, тримаючи курс гривні в межах 41–43 грн за долар. Курс залишається стабільним, без різких стрибків вгору чи вниз. Міжнародні резерви до кінця року становлять близько 41,5–44 млрд доларів  як результат балансу між витратами на підтримку курсу, зовнішніми борговими виплатами та надходженнями від міжнародних партнерів.

Податки з імпорту та експорту (ПДВ та мито) надходять до бюджету майже за планом, без великих відхилень. Україна не потребує термінової фінансової допомоги  – зовнішнє фінансування стабільне.

Усе це: курс, політика Нацбанку та рівень резервів – формує основну траєкторію економіки в цьому сценарії.

Негативний сценарій: як торгові бар’єри та падіння експорту тиснуть на курс і резерви України

Нарешті, негативний сценарій розвитку подій передбачає посилення торговельних бар’єрів і таргетованих тарифів у великих економіках, а збої в логістиці чи енергоризики зрізають фізичні обсяги експорту на 7–12% щороку порівняно з попереднім роком. Валюти з експорту заходить відчутно менше, поточний рахунок слабшає, тиск на міжбанк зростає, через що Нацбанку частіше доводиться продавати валюту для згладжування, щоб утримати інфляційні очікування.

Курс гривні може наблизитися до 43–46 грн за долар, час від часу різко змінюючись через новини. Хоча Нацбанк має інструменти для згладжування коливань, це коштує дорого, адже витрачаються валютні резерви. Якщо продаж валюти буде активним, а зовнішні платежі високими, то до кінця року резерви можуть зменшитися до 38–41 млрд доларів, особливо якщо міжнародна допомога надходить із затримкою.

Для бюджету це подвійна проблема: менше податків від експорту (ПДВ, акцизи, прибуток), і слабші надходження від імпорту через його уповільнення. Уряд змушений або більше позичати за кордоном, або скорочувати витрати.

Додатковим ризиком може стати рішення великих країн щодо тарифів і політики, які, згідно з звітом СОТ, вже стримують світову торгівлю.

Щоб зрозуміти, чому курс може змінюватися, важливо знати, як працює політика НБУ. Зараз діє режим “керованої гнучкості”: це означає, що Нацбанк не фіксує курс жорстко, а втручається лише тоді, коли потрібно згладити різкі коливання. Тобто курс може змінюватися, але без хаосу, поки триває міжнародна фінансова підтримка.

Резерви країни зараз на рівні 43 млрд доларів  – і це дає простір для маневру. Якщо ситуація погіршиться, ці резерви швидко зменшаться. Якщо ж експорт і міжнародна допомога зростають, резерви можуть навіть збільшитися.

На глобальному рівні торгівля майже не росте, але Азія залишається активним гравцем. Якщо Україна зможе посилити свою присутність на східних ринках, це позитивно вплине і на курс, і на бюджет.

Український експорт – 2030: як уряд і бізнес готуються до нових тарифів та глобальних ринкових змін

Якщо є шанс, що азійські ринки відкриються для України, варто вже зараз планувати логістику саме в той бік і укладати контракти у валюті покупця. Це допоможе захиститися від коливань цін і курсу, особливо в позитивному або базовому сценарії.

А якщо ризики через міжнародні тарифи зростають, краще готувати більш обережний бюджет у гривні, у складні періоди орієнтуючись на курс 43–46 грн за долар. Також варто врахувати можливі затримки з надходженнями від митниці та імпорту, оскільки саме ці джерела найбільше просідають у негативному сценарії.

Як український уряд і бізнес планують пристосуватися до глобальних змін, і чи готові експортери працювати в умовах вищих тарифів та непередбачуваних ринкових коливань?

Експортну стратегію до 2030 року вже обговорювали на публічних форумах. Це документ, створений спільно з бізнесом, експертами, ПРООН і GIZ, покликаний збільшити експорт, зробити його більш технологічним і менш залежним від сировини, тобто, більше доданої вартості.

Мета цієї співпраці  – до 2030 року вивести експорт до $77 млрд на рік і довести його частку у ВВП до 33%. Частка сировинних товарів має зменшитися, натомість варто робити ставку на переробку й інновації. Паралельно готується запуск інструментів підтримки експортерів: Експортно-кредитне агентство, Export Development Fund, офіс для підтримки підприємництва та експорту і доступ до консультацій, аби бізнесу було простіше іти на зовнішні ринки.

Бізнес уже включився: під час форумів у Києві, Одесі, Дніпрі активно обговорювали, як зробити експорт стабільнішим і технологічнішим. Обмінювалися ідеями, фідбеком – і це не просто галочки, а основа майбутнього документа.

Крім того, уряд готує зняття деяких капітальних обмежень (capital controls), щоб полегшити бізнесу розрахунки за кордоном, повернення дивідендів, виплати відсотків – вже понад 800 компаній скористалися цим послабленням без шкоди для валютного ринку.

Антикризові уроки світу: як Україні зміцнити експорт і втримати ринки у глобальній турбулентності

Варто розглянути досвід країн, які вже проходили через глобальні торгові “ями”, що вони робили і що з цього реально працює, якщо перекласти на українські реалії.

Південна Корея у кризу 2008–2009 не чекала дива: центробанк швидко відкрив валютні свопи, зняв напругу на міжбанку й паралельно прокачав експортний кредит, щоб контракти не зривались через брак обігових. У результаті вдалося зберегли експортні ланцюжки й повернутися до зростання швидше сусідів. Для України висновок простий: дешево й масово підстрахувати оборотний капітал експортерів у “шторм”.

Німеччина у 2009-му тримала не стільки “попит”, скільки людей у виробництві: Kurzarbeit (оплачуваний скорочений робочий час) та гнучкі графіки. Це дозволило не втратити навички й запускати експорт одразу, щойно попит ожив. Для України аналогом могли б стати цільові програми збереження команд на “експортних” підприємствах, щоб не розсипати цехи й R&D-команди в металургії, машинобудуванні та ІТ.

У свою чергу, В’єтнам під час американо-китайської торгової війни не “латав діри”, а скористався моментом: підтягнув CPTPP  – всеохопну та прогресивну угоду про транстихоокеанське партнерство та EVFTA  – угоду про вільну торгівлю між ЄС і В’єтнамом, швидко приймав інвесторів, і потоки виробництва реально перетекли від електроніки до меблів. Ключем до цього стали швидкі дозволи, інфраструктура та зрозумілі правила походження. На вітчизняному ґрунті це означало б пришвидшити промзони та логістику і забити “вікно можливостей” під ЄС та Азію за чіткими спецрежимами.

Мексика виграла на близькорозміщенні: USMCA, географія до США, і бум заводів та експорту попри загальний протекціонізм. Фішка не тільки в митах, а й у “готових” ланцюгах і людях. Для України очевидний лайфхак: зробити себе “євро-nearshoring” для ЄС, запровадивши логістику до кордону, сертифікацію та завершальні операції в межах правил походження.

Польща кризу 2008–2009 пережила м’якше, ніж більшість країн ЄС. Їй допомогли гнучкий валютний курс, менша залежність від окремих ринків і можливість проводити антикризову політику. Для України це означає, що не варто боятися плаваючого курсу: він може пом’якшити удари. А ще важливо мати різні ринки та продукти, щоб один спад не зруйнував весь експорт.

Чилі  – приклад того, як діяти проти циклу. Вони мають чітке правило: коли ціни на мідь високі  – відкладають гроші, коли падають  – витрачають із резервів. Україні варто створити подібний стабфонд для металу й агро: щоб у складні часи не доводилося різко скорочувати витрати на розвиток.

Під час пандемії Сінгапур зберіг робочі місця завдяки великим зарплатним субсидіям і паралельно інвестував у порти та логістику. Це дозволило йому швидко відновити перевалки, коли торгівля ожила. Для України це означає необхідність підтримати ключові експортні команди та усунути проблеми в портах, на залізниці й на кордоні, щоб бути готовими до зростання, коли ринки почнуть відновлюватися.

Туреччина підтримала експорт у період валютної нестабільності завдяки масштабному кредитуванню через Turk Eximbank. А коли фінансова ситуація трохи стабілізувалась, поступово відмовилась від ризикованих валютних схем. Для України висновок простий: потрібно розвивати доступне й довгострокове фінансування для експортерів і не покладатися на штучні валютні рішення, які потім дорого обходяться бюджету.

…Отже, у кризових умовах Україні варто спиратися на перевірені інструменти, які вже показали ефективність в інших країнах. Насамперед підтримувати ліквідність для експортерів, надаючи їм доступні кредити, гарантії та швидке податкове відшкодування, що допоможуть уникнути касових розривів і зберегти контракти навіть у складні періоди.

Паралельно важливо закріпити роль України як партнера ЄС у форматі nearshoring  – тобто країни, що забезпечує виробництво поруч із європейськими ринками. Для цього потрібні простіші процедури сертифікації, чіткі правила походження товарів і ефективна логістика на “останній милі»” до кордону.

Дуже важливо створити антициклічну фінансову подушку з доходів від сировини. Це дозволить у періоди падіння цін не зупиняти розвиток, а, навпаки, підтримувати інвестиції та стабільність.

Гнучкий, але керований валютний курс має працювати як амортизатор, згладжуючи зовнішні шоки без втрати контролю. І нарешті, адресна підтримка зайнятості в експортних секторах допоможе зберегти професійні команди, щоб після кризи швидко повернутися до зростання.

Ці рішення не теоретичні, адже вони вже пройшли “польові випробування” в Польщі, Чилі, Сінгапурі та Туреччині. Україна може адаптувати їх до своїх умов і зробити експорт стійкішим навіть у турбулентні часи.

Тетяна Вікторова