Українці про можливість територіальних поступок у війні з РФ: соціологічний зріз настроїв

Питання територіальних поступок у війні з Росією вже протягом тривалого часу є одним з найчутливіших у громадських дискусіях. Попри втому суспільства від затяжного конфлікту, більшість громадян продовжують демонструвати принципову позицію, яка не допускає жодних компромісів у питаннях кордонів держави. Нове опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведене у вересні–жовтні 2025 року, показало, що українці залишаються послідовними у своїх переконаннях: відмова від територій вважається неприйнятною навіть тоді, коли йдеться про ймовірність швидшого завершення війни.

Позиція більшості: відмова від поступок

Згідно з результатами дослідження, 54% опитаних вважають, що Україна за жодних умов не повинна погоджуватися на територіальні поступки. Цей показник практично не змінився з травня–червня 2025 року, коли подібну позицію поділяли 52% громадян. Тобто суспільна думка зберігає стабільність, і навіть після тривалого періоду війни та зростання небезпек для незалежності більшість залишається відданою ідеї збереження всіх територій. Водночас 38% респондентів висловили готовність піти на територіальні втрати задля досягнення миру. Цей показник також не змінився від початку літа, що свідчить про певне закріплення пропорцій між двома позиціями.

Ставлення до різних сценаріїв

Особливо показовим є те, як громадяни реагують на конкретні формулювання можливих поступок. Якщо розглядати варіант офіційного визнання окупованих територій частиною Росії, більшість категорично проти: 67% респондентів відкидають такий сценарій, а лише 24% готові погодитися. Ці цифри практично не відрізняються від травневих і червневих результатів.

Ще жорсткіше українці ставляться до можливості передати під контроль Росії ті території, які нині контролює Україна. У такому випадку проти виступають 71% опитаних, тоді як підтримати цей варіант готові тільки 19%. Для порівняння, у травні–червні 2025 року 78% категорично відкидали такий крок, а погодитися могли лише 15%. Таким чином, навіть незначне зменшення частки тих, хто проти, не змінює загальної картини — ідея передачі українських міст чи областей залишається абсолютно неприйнятною для більшості.

Інший можливий сценарій — так зване «заморожування» конфлікту, тобто збереження лінії фронту без юридичного визнання окупації. Ставлення до нього дещо м’якше, але все одно переважає негатив: 56% опитаних категорично проти, 35% готові погодитися. При цьому готовність приймати заморожування зменшилася у порівнянні з травнем–червнем, коли таку можливість припускали 43% громадян. Натомість кількість тих, хто відкидає цей варіант, зросла з 48% до 56%.

Вплив інтерпретацій та формулювань

Соціологи наголошують, що сам спосіб формулювання питання про поступки суттєво впливає на відповіді. У травні–червні 2025 року вони провели експеримент, запропонувавши респондентам кілька варіантів запитань з конкретизацією, що саме означають територіальні втрати. Виявилося, що чим чіткіше сформульована потенційна поступка, тим більше людей відкидає її як неприйнятну. Якщо говорити загально, частина населення ще допускає можливість компромісу, але коли мова йде про визнання окупації, передачу під контроль Росії чи фактичне погодження на її контроль, переважна більшість категорично не згодна.

Водночас є цікавий виняток. У вересні 2025 року КМІС з’ясував, що навіть ті, хто виступає проти заморожування, можуть погодитися на нього за умови, якщо воно супроводжуватиметься надійними міжнародними гарантіями безпеки та перспективою інтеграції до Європейського Союзу. У такому випадку готовність погодитися на тимчасове «заморожування» конфлікту зросла б до 74%. Це означає, що для українців принципово важливою є не стільки сама форма домовленості, скільки те, чи створює вона основу для майбутньої безпеки та розвитку.

Регіональний вимір

Ще однією важливою деталлю є відмінності між регіонами. У всіх без винятку регіонах варіанти з офіційним визнанням окупації або передачею територій не користуються підтримкою. Проте у випадку «де-факто визнання контролю» Росії ситуація різниться. На Заході України такий варіант готові прийняти лише 26% опитаних, тоді як на Сході — до 46%.

Попри це навіть у східних областях суспільство розділене майже навпіл, а тому не можна говорити про переважну підтримку такого сценарію в жодному регіоні. Водночас, якщо йдеться про заморожування з гарантіями безпеки та європейською перспективою, то більшість у всіх регіонах готова його прийняти, хоча й без великого ентузіазму.

Результати попереднього опитування

Варто нагадати, що результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) у період з 13 по 18 травня, продемонстрували дещо іншу картину. Тоді 82% українців висловилися категорично проти будь-яких територіальних поступок задля досягнення миру. Лише 10% респондентів вважали можливим відмовитися від частини територій заради припинення війни та збереження незалежності, а ще 8% учасників дослідження не змогли визначитися з позицією.

Незалежно від регіону, більшість населення виступала проти територіальних поступок. У західних, центральних та південних областях таку думку поділяли 83–85% опитаних, тоді як можливість компромісів допускали лише 8–9%. Навіть на сході країни, де бойові дії тривають з особливою інтенсивністю, 68% громадян були проти поступок, і лише 19% готові їх допустити.

Серед тих, хто вимушено виїхав з окупованих територій на підконтрольні уряду райони, готовність до поступок висловили всього 5% респондентів, тоді як 82% заявили про категоричну незгоду, а 13% не змогли дати однозначної відповіді. Натомість серед мешканців, які залишилися на окупованих територіях, частка тих, хто готовий до поступок, становила 18%, тоді як 77% виступили проти, а 5% залишилися невизначеними.