Умань готується до рекордної кількості хасидів: чому паломники продовжують їздити до України попри небезпеку

Щороку українське місто Умань стає місцем паломництва тисяч хасидів з усього світу. Це невелике містечко в Черкаській області перетворюється на релігійний центр, де збираються послідовники брацлавського хасидизму, щоб відзначити єврейський Новий рік — Рош га-Шана — на могилі свого духовного лідера рабі Нахмана. Що спонукає тисячі людей долати тисячі кілометрів до серця України? Який вплив має це паломництво на місцеву громаду і як Умань приймає гостей під час війни? Пояснюємо релігійне та культурне значення паломництва, а також розглядаємо його тіньові сторони і виклики в умовах війни.

Хто такі хасиди і чому вони не атакують танкери з нафтою?

Після такого, як видання Bloomberg опублікувало матеріал під помилковим заголовком “Хасиди атакували танкер з нафтою в Червоному морі”, вважаємо доречним пояснити, хто такі хасиди і чому вони на відміну від хуситів не атакують танкери.

Поняття хасид (з івриту — “побожний”, “благочестивий”; “прибічник”, “послідовник”) позначає людину, глибоко занурену в кабалу — духовне містично-філософське вчення юдаїзму. Хасидизм, як містичне відгалуження юдаїзму, виник у першій половині XVIII століття на території України, зокрема на Поділлі, з подальшими відгалуженнями на Галичині та Волині.

Засновник цього руху, Баал Шем Тов, походив з бідної родини, що мешкала в селі Окопи (нинішня Тернопільщина). Хасидизм поширився Східною Європою, однак значна частина хасидів емігрувала внаслідок Першої та Другої світових війн, а також численних громадянських конфліктів і поствоєнної “боротьби з космополітизмом” в СРСР. Наразі більшість прибічників хасидизму проживають у США, Ізраїлі та Великій Британії.

Українські перекази зберігають чимало історій про хасидів, які допомагали українцям не лише в минулому, а й у сучасній Україні. Хасидизм із самого початку свого формування прагнув до міжлюдської взаємодії, не тільки в межах єврейської громади, але й за її межами. Одним із ключових принципів цього містичного відгалуження юдаїзму є ідея про важливість спілкування та співпраці з іновірцями, що виростає з кабалістичного вчення про Божественне світло. Згідно з кабалістичними текстами, частки світла, які попали у темряву під час створення світу, залишаються розсіяними серед народів і середовищ, які не належать до єврейської традиції. Завдання вірян – знаходити ці частки і “повертати” їх через добрі вчинки, молитви та взаємодію.

Хасидська традиція робить акцент на тому, що через взаємодію з іновірцями можна наблизити цей духовний порятунок, а також полегшити земне існування. Молитви за здоров’я, добробут і вирішення проблем людей іншої віри – це не просто акт милосердя, а частина великого духовного процесу, який приносить користь як самим хасидам, так і їхнім сусідам. Це допомагає згладжувати конфлікти, зміцнювати мирні стосунки між різними спільнотами та забезпечувати гармонійне співіснування.

Хасидизм, на відміну від більш консервативного і закритого ортодоксального юдаїзму, з самого початку був більш відкритим до соціальної взаємодії. Його цадики часто виходили за межі релігійної громади, надаючи допомогу всім, хто до них звертався, незалежно від віри. Така орієнтація на діалог і співпрацю з іншими робить хасидизм унікальним явищем у єврейській духовній традиції, спрямованим на побудову взаєморозуміння між релігіями та націями.

Ця відкритість до взаємодії є ключем до того, чому хасидські громади не лише вижили, але й процвітали в різних країнах і культурах, залишаючи після себе слід у місцевих традиціях і суспільному житті.

Чому кожен хусит хоча б раз у житті має відвідати Умань?

Однією з причин, чому хасиди прагнуть відвідати Умань хоча б раз у житті, є могила Рабі Нахмана з Бреслава — видатного хасидського цадика, чиї вчення та практики мають величезне значення для хасидської громади. Одним із ключових принципів хасидизму є глибокий духовний зв’язок з лідерами – цадиками або ребе, яких вважають посередниками між Богом і вірянами. Цадики служать прикладом побожності та праведного життя, до них звертаються за порадами та духовними настановами. Хасиди, що молитва біля могили Нахмана має особливу силу і приносить духовне очищення, мир і благословення. Для багатьох паломників ця подорож є символом духовної ідентичності та зв’язку з традиціями.

Утім, з початком повномасштабної війни прем’єр-міністр Ізраїлю закликав хасидів утриматися від подорожей до Умані через небезпеку ракетних атак, зазначивши, що в цьому місті немає безпечних укриттів. Цей заклик став тривожним сигналом для багатьох хасидських паломників, які традиційно приїжджають до Умані на святкування Рош га-Шана, відзначаючи цю важливу подію в духовному житті своєї громади. Попри застереження минулого року до цього міста приїхало понад 35 тис. вірян з Ізраїлю.

Цьогоріч до Умані планують приїхати близько 50 тисяч хасидів. Це рекордна кількість вірян, що прагнуть зустріти новий рік на могилі рабі Нахмана.

Умань готується прийняти паломників

У місті посилені засоби порядку й безпеки. Тиждень тому тут було запроваджено спеціальну систему контролю за в’їздом та виїздом з міста. Єдиними, кому дозволено доступ до могили цадика Рабі Нахмана, є мешканці навколишніх будинків та хасиди, які отримали спеціальні перепустки.

Як і в багатьох інших українських містах, в Умані діє комендантська година, що обмежує пересування та активність не лише місцевих мешканців, а й гостей з Ізраїлю, які прибули для паломництва. Це додаткове обмеження впливає на звичний хід святкувань, змушуючи паломників адаптуватися до українських реалій.

Цьогоріч святкування юдейського нового року Рош га-Шана припадає  на період від 2 по 4 жовтня. На жаль, воно не обійдеться без логістичних труднощів для паломників. Багато з них вирушать до Умані через Молдову, Румунію та Польщу. Однак Молдова цього разу від чартерних рейсів відмовилася. Така ситуація непокоїть хасидську громаду, адже можливість безпечного та зручного переміщення до місця паломництва є важливим аспектом їхньої духовної практики.

До Умані прибули ізраїльські поліцейські

Щоб підтримати українських правоохоронців у забезпеченні порядку під час святкування Рош га-Шана до Умані прибула поліція Ізраїлю. Святкування триватиме три дні. В цей час ізраїльські поліцейські нестимуть службу в місцях компактного проживання паломників. За словами речниці Головного управління поліції області Зої Вовк, їхня присутність є значною підтримкою для українських сил.

Станом на 27 вересня ситуація в Умані залишається спокійною. Як повідомив майор поліції Ізраїлю Міхаель Зінгерман, вже приїхало близько п’яти тисяч паломників, а 16 ізраїльських поліцейських активно працюють, патрулюючи місто. Вони також проводять роз’яснювальну роботу серед паломників про необхідність реагувати на повітряні тривоги і послуговуватися укриттями.

Тіньові сторони релігійного свята

Попри численні заходи безпеки та підготовку, приїзд хасидів до Умані на святкування Рош га-Шана неодноразово супроводжувався конфліктами та скандалами.

Один із найбільших скандалів виник під час пандемії. Українська влада намагалася обмежити кількість паломників через ризики поширення COVID-19. Було введено заборону на в’їзд для іноземців, що викликало невдоволення серед хасидів. Попри обмеження, велика кількість паломників намагалася перетнути кордон через Білорусь. Це призвело до того, що близько тисячі хасидів застрягли на кордоні України та Білорусі. Ситуація викликала дипломатичну напругу між Ізраїлем і Україною.

Проблеми, які виникають у місцевих мешканців внаслідок паломництва хасидів, передусім стосуються засміченості міста. Під час святкування Нового року комунальні служби не встигають прибирати вулиці, вивозячи сміття лише двічі на день. Щороку після завершення паломництва місцеві жителі Умані скаржаться на великі обсяги сміття та забруднення міста. Часто паломники залишають купи відходів, що викликає невдоволення серед українців. У деяких випадках місцеві активісти навіть вимагали компенсувати шкоду, завдану інфраструктурі міста.  Всі ці проблеми виникають попри те, що хасидська організація, яка відповідає за організацію паломництва до Умані, залучає місцевих жителів для прибирання вулиць.

Місцеві жителі Умані також неодноразово скаржилися на поведінку паломників. Деякі хасиди, особливо молодь, під час святкувань порушували громадський порядок, влаштовували галасливе гуляння, що заважало місцевим мешканцям. Було зафіксовано випадки нецензурної поведінки, конфлікти з українською поліцією через порушення правил комендантської години або громадського порядку.

Певні конфлікти були пов’язані і з антисемітськими настроями. Наприклад, у 2017 році на могилі цадика Нахмана було скоєно акт вандалізму — невідомі облили приміщення червоною фарбою та залишили голову свині з вирізаною свастикою. Цей випадок викликав обурення як в Україні, так і в Ізраїлі, та підняв питання про необхідність кращого захисту місць паломництва.

У зв’язку з війною в Україні уряд Ізраїлю закликав своїх громадян утриматися від поїздок до Умані, оскільки ситуація була небезпечною. Попри ці заклики, тисячі хасидів вирушили до Умані. Це викликало побоювання як серед місцевої влади, так і в ізраїльському уряді, оскільки забезпечення безпеки паломників під час військових дій було важким завданням.

Однією з найбільших економічних проблем є тінізація прибутків від паломників, що призводить до їх розподілу між приватними особами та майже не надходить до міського бюджету. Це створює ситуацію, коли комунальні служби не здатні впоратися з навантаженням. Мешканці Умані, які не отримують вигоду від паломництва, схильні звинувачувати в цьому хасидів, які, на їхню думку, «нахлинули» на місто, мов стихійне лихо. Натомість ті, хто отримує прибуток від паломників, виявляють значно більшу толерантність до хасидів і часто захищають їх від можливих обмежень чи заборони на в’їзд. Таким чином, економічна проблема правильного перерозподілу благ перетворюється на культурний конфлікт, в якому чужі ідентичності стають цапами-відбувайлами.