Уроки під землею: як у Харкові навчають дітей з Куп’янської громади в укритті університету

Війна змінила для тисяч українських дітей як побут і адресу проживання, так і спосіб навчання, в якому звичайний шкільний день довелося замінити евакуацією, дистанційними уроками та постійною нестачею живого контакту з учителем. Для дітей прифронтових громад повернення до очних занять навіть на кілька годин означає більше, ніж просто уроки за розкладом. Разом з навчанням повертаються звичка до дисципліни, спілкування з ровесниками, відчуття безпечного простору і зрозумілий щоденний ритм. У Харкові для школярів з Куп’янської громади таку можливість організували в укритті університету, де поєднали навчання, підготовку до НМТ, психологічну підтримку, гуртки і гаряче харчування.

Як працює навчальний простір

Освітній простір в укритті Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця став місцем, де діти з Куп’янської громади можуть повернутися до живого навчання після евакуації та тривалого дистанційного формату. Тут для школярів організували консультації з основних предметів, підготовку до національного мультипредметного тесту, заняття за інтересами, зустрічі з психологом і гаряче харчування. Для дітей війни така можливість означає значно більше, ніж кілька годин уроків, бо вона повертає ритм, спілкування й відчуття впорядкованого дня.

В укритті одночасно можуть перебувати до 60 учнів, а щодня на заняття приходять близько 50–55 дітей із трьох ліцеїв Куп’янської громади. Загалом консультації відвідують 250 школярів, які евакуювалися з громади, і цей показник охоплює приблизно чверть усіх учнів, що виїхали.

За словами заступниці директора Куп’янського ліцею №1 Юлії Жадановської, простір організували так, щоб діти приходили із зацікавленням і почувалися в ньому вільно. Окрім навчальних консультацій, для них проводять гуртки, англомовний клуб, творчі заняття та зустрічі з психологом. Діти вишивають, працюють із бісером, спілкуються між собою й поступово повертаються до звичного шкільного середовища, якого багатьом бракувало після виїзду з дому.

До Харкова на навчання їздять школярі з різних населених пунктів Куп’янської громади, зокрема з Лісної Стінки, Курилівки, Ківшарівки, Новоосинового та Осинового. Частина дітей живе в самому Харкові, частина — у передмісті, є також учні з Чугуєва.

Директорка Куп’янського ліцею №3 Ніна Юдаєва розповідає, що в укритті облаштували п’ять кабінетів, тому класи навчаються почергово в різні дні. Такий графік дав змогу розвести потоки дітей і водночас зберегти регулярність занять для різних вікових груп.

Організація занять і навчальні напрямки

Робота простору побудована за чітким графіком. Учні молодших класів приходять майже щодня, окрім п’ятниці. Для п’ятих, шостих і сьомих класів визначили окремі дні — понеділок і середу. Старші школярі, з восьмого по одинадцятий клас, відвідують заняття у вівторок, четвер і п’ятницю.

Для одинадцятикласників організували дві групи, оскільки охочих готуватися до НМТ багато. Діти займаються з математики, історії України, української мови, а також опановують фізику, англійську мову, географію та біологію. До підготовки випускників долучилися й викладачі економічного університету.

Щоденне харчування для дітей забезпечує волонтерська організація World Central Kitchen, з якою Куп’янська громада співпрацює вже майже чотири роки. Обіди для учнів безплатні, їжу привозять щодня.

Для дітей, які проводять у просторі кілька годин, гарячий обід став частиною стабільного шкільного дня, де є навчання, відпочинок і передбачуваний розпорядок. У воєнних умовах така побутова сталість має окрему цінність, бо допомагає дитині відчувати турботу не на словах, а в конкретних щоденних речах.

Однією з особливостей цього простору стала домовленість з батьками про телефони. Перед заняттями діти складають їх у спеціальні бокси, які залишаються в полі зору. За потреби скористатися телефоном можна, проте під час уроків діти навчаються без постійного відволікання на екран.

У школі пояснюють, що такий порядок підвищує зосередженість і повертає живе спілкування між учнями. Під час перерв діти більше говорять одне з одним, а на заняттях уважніше слухають учителів і активніше включаються в роботу.

Освітній простір облаштували коштом Куп’янської міської адміністрації разом із керівництвом університету. Частину навчального обладнання вдалося вивезти під час евакуації, тому вчителі мають змогу працювати з технікою, яку раніше використовували в Куп’янську. До Харкова перевезли хромбуки, комп’ютери та інші матеріали, необхідні для занять.

Водночас вивезти вдалося далеко не все. Ніна Юдаєва, яка вже чотири роки живе у Харкові, говорить, що ліцей зазнав значних втрат, бо швидкість евакуації залишила дуже мало часу на підготовку. Розрахунок на відновлення навчання в рідному місті тримався до останнього, через що частина майна так і залишилася в Куп’янську.

Які зміни вже бачать вчителі та плани на майбутнє

Вчителька молодших класів Юлія, яка також евакуювалася з Куп’янська-Вузлового, говорить про помітний поступ у дітей, що регулярно відвідують консультації. За її спостереженнями, через місяць занять школярі стають сміливішими у виконанні завдань, охочіше відповідають і менше соромляться.

Для педагогів цей простір дав ще одну важливу можливість — бачити дітей наживо, оцінювати їхню роботу без посередництва екрана й точніше розуміти, над чим потрібно працювати далі. Дистанційне навчання такого контакту не дає, тому очна зустріч із класом допомагає швидше помічати прогалини й добирати відповідний підхід.

У ліцеях вже почали приймати заяви від батьків майбутніх першокласників. Окрім цього, керівництво закладів обговорює залучення до занять і дошкільнят із Куп’янщини, якщо для цього буде згода адміністрації та можливість розширити роботу простору.

Отже, для дітей війни відновлюють освіту буквально в підземних приміщеннях, де поруч з підручниками є обіди, психологічна підтримка, творчі заняття і живий контакт з учителем. Для школярів, які втратили звичну школу разом з домом і щоденним маршрутом до класу, така організація навчання стала способом повернути бодай частину нормального дитячого життя.