Підручники за мільярд у час війни: хто і як заробляє на освітніх закупівлях, поки діти потребують допомоги

Під час війни тисячі українських родин залишилися без домівок, засобів до існування, звичного побуту. Особливо вразливими в таких умовах є діти — ті, кого війна позбавила стабільності, доступу до якісної освіти, психологічного комфорту й елементарного відчуття безпеки. Для багатьох з них єдиною умовною опорою стає школа, яка, попри воєнний стан, дистанційне навчання чи нестачу ресурсів, продовжує працювати. Саме тому суспільство особливо чутливо реагує на те, як держава витрачає кошти у сфері освіти. На цьому тлі особливе занепокоєння викликає нещодавнє рішення Міністерства освіти і науки України замовити друк підручників для восьмикласників на загальну суму понад 1 мільярд гривень.

Що замовило Міносвіти: без торгів і з рекордною вартістю

Упродовж двох тижнів — з 7 до 21 травня 2025 року — державна наукова установа “Інститут модернізації змісту освіти”, який підпорядковується Міністерству освіти і науки, підписала низку угод про друк шкільних підручників для 8 класу на загальну суму понад 1,06 мільярда гривень. Закупівлі було проведено без відкритих тендерів — відповідно до чинного порядку, саме ті видавництва, які мають виключні майнові права на обрані МОН підручники, отримують замовлення автоматично. Тобто конкуренції на ринку не було. Про це повідомляють “Наші гроші”.

Основна частина коштів — понад 580 мільйонів — дісталася трьом компаніям: харківському ТОВ “Видавництво “Ранок”, київському ТОВ “Генеза” та тернопільському ТОВ “Астон”. Найбільшим бенефіціаром стала компанія “Ранок” — понад 242 мільйони гривень. Варто зазначити, що це ж видавництво у 2024 році втратило значну кількість друкованої продукції через російський обстріл друкарні “Фактор-друк” у Харкові.

Найдорожчі підручники

Найбільший резонанс викликала вартість одного з підручників — інтегрованого курсу “Українська мова, українська та зарубіжна літератури”, створеного видавництвом “Ранок”. Його наклад — лише 481 примірник, а вартість одного екземпляра — 3 900 гривень. Підручник складається з двох частин, кожна по 240 сторінок. Загальна вартість цього окремого замовлення — майже 3,8 мільйона гривень.

Видатки на поліграфічну частину становлять 2 081 грн. Решта суми включає авторську винагороду, оформлення, редагування, верстку, папір, картон, плівку та дозволену законом 5% рентабельність. У подібній ситуації опинився й попередній проєкт — аналогічний підручник для 7 класу, що був замовлений тим самим видавництвом у 2024 році: 209 примірників по 3 976 грн кожен. Але там на друк припадало лише 235 грн, решта витрат також йшла на “загальновидавничі потреби”.

У десятці найдорожчих підручників опинилися також видання для учнів шкіл з польською, угорською, болгарською та французькою мовами навчання. Наприклад, підручник з польської мови від видавництва “Світ” обійдеться державі у 2 503 грн за примірник при накладі 220 штук. Папір і друк у цій сумі становлять лише 306 грн, натомість левову частку знову складають витрати на оформлення, редагування й гонорари.

Ці ж видавництва забезпечили “Угорську мову” (902 грн за примірник), “Болгарську мову” (643 грн) та “Французьку мову” (660 грн). Усі ці видання також мають порівняно низькі наклади — від кількох сотень до кількох тисяч екземплярів.

Контраст: найдешевші підручники

На тлі вищезгаданих замовлень особливо контрастно виглядають підручники, які справді потрібні масовому учнівському загалу. Наприклад, “Громадянська освіта” від видавництва “Освіта” буде надрукована накладом понад 217 тисяч екземплярів і коштує лише 58 гривень за примірник. Аналогічна ситуація з підручником “Підприємництво і фінансова грамотність” — 59 гривень за примірник при накладі 52 тисячі.

Такий ціновий розрив пояснюється саме кількістю замовлень: чим менший тираж, тим вища собівартість. Але водночас він демонструє пріоритети системи: чи справді держава вкладає ресурси в те, що вкрай потрібне, чи — у вузькі спеціалізовані проєкти, які, хоч і мають освітню цінність, обслуговують дуже обмежене коло учнів.

Хто стоїть за видавництвами

Інформація про власників видавництв, які отримали мільйонні контракти, також викликає інтерес. «Ранок» пов’язаний із Віктором Кругловим — засновником компанії “Основа”, яка своєю чергою афілійована з фірмами “Тріада Принт” і “Веста”.

“Генезу” контролюють Олексій Дубас, Віктор Єзловецький, Олег Фурман і Владлен Маценко, а директором є Микола Чаюн. “Астон” — тернопільське видавництво, засноване Іваном Білахом. Саме ці структури впродовж років домінують у сфері державних замовлень шкільної літератури.

Політичний та репутаційний підтекст

Окремий аспект — зміст і оформлення самих підручників. Так, у соцмережах виник широкий резонанс через фото громадських діячів і публічних осіб у підручнику з української мови для 8 класу. Користувачі активно обговорювали появу портретів Сергія Притули, Марії Берлінської, Нікіти Тітова та Василя Байдака. Дехто сприйняв це як ознаку ідеологічної заангажованості або нав’язування учням певної системи поглядів. Інші ж навпаки — як актуалізацію сучасної мови через знайомі обличчя. У будь-якому випадку, реакція суспільства вкотре продемонструвала, що шкільний підручник в Україні — не лише освітній інструмент, а й предмет політичної символіки.

Понад мільярд гривень з держбюджету на друк підручників у 2025 році — сума, яка викликає суперечливі емоції. З одного боку, освіта не може зупинитися навіть під час війни. З іншого — коли мільйони дітей живуть в евакуації, навчаються в тимчасових приміщеннях або взагалі не мають доступу до стабільного інтернету, витрачання десятків мільйонів на малотиражні підручники з ціною майже в 4 тисячі гривень за екземпляр виглядає, щонайменше, дискусійним.

У цей самий час держава не завжди здатна забезпечити дітей вразливих категорій — переселенців, дітей-сиріт, учнів із прифронтових територій — навіть базовими речами: якісною технікою для дистанційного навчання, стабільним інтернетом, психоемоційною підтримкою. Така розбіжність між цільовим використанням коштів і реальними потребами підсилює суспільну недовіру й запит на прозорість.

Освіта під час війни — це щоденне питання справедливості, довіри та відповідальності. І саме від того, як і на що держава витрачає кошти, залежить не лише якість навчального процесу, а й майбутнє дітей, які виростають у країні, що бореться за своє існування.