Примусове вивезення українських дітей з окупованих територій давно стало окремим виміром війни, у якому зникають не лише імена та адреси, а й самі життєві зв’язки дитини з родиною, домом і країною. В цій ситуації будь-яка підтверджена інформація про маршрути переміщення, місця утримання та людей, причетних до депортацій, має вагу доказу, від якого залежить подальше розслідування і шанс повернення тих дітей, яких вдалося знайти.
Що встановив Європол під час операції в Гаазі
Під час скоординованої операції, яку Європол провів разом з партнерами з Нідерландів, вдалося ідентифікувати 45 українських дітей, яких примусово перемістили або депортували на тимчасово окуповані території, до Росії та Білорусі. Отримані матеріали передали українській стороні для використання в розслідуваннях.
Робота відбувалася 16–17 квітня у Гаазі, де до спільної ініціативи долучилися 40 експертів із 18 країн. Серед учасників були представники України, Міжнародного кримінального суду та неурядових організацій, які працюють з темою воєнних злочинів і пошуку депортованих дітей.
У межах цієї роботи OSINT-експерти підготували 45 аналітичних звітів, у яких зібрано відомості про маршрути переміщення дітей, осіб, причетних до їхнього вивезення, а також підрозділи, що брали участь у депортаціях. Окремий блок матеріалів стосується таборів та установ, куди доставляли дітей після вивезення.
Зібрані документи містять ту інформацію, яка дає змогу рухатися далі вже в юридичній площині, оскільки вона допомагає встановлювати місцеперебування дітей і послідовність дій тих, хто організовував або супроводжував примусове переміщення.
Який масштаб зафіксувала українська сторона
За даними української сторони, задокументовано примусове переміщення або депортацію понад 19 500 дітей із тимчасово окупованих територій до Росії та Білорусі. Частину дітей, за наявною інформацією, передали на усиновлення громадянам Росії, тоді як інших утримують у таборах або спеціалізованих установах, серед яких згадуються і психіатричні лікарні.
На цьому тлі встановлення долі 45 дітей виглядає частиною значно більшої роботи, в якій кожен окремий випадок потребує підтвердження, документування та звірки з міжнародними й українськими базами даних.
Зібрані в Гаазі звіти фіксують не загальні обставини, а конкретні ланки депортаційної схеми, через які можна відстежити шлях дитини від окупованої території до місця утримання. Для українських розслідувань така інформація важлива з огляду на встановлення виконавців, організаторів і точок, через які проходило примусове переміщення.
Участь у цій роботі представників Міжнародного кримінального суду та фахівців з кількох країн показує, що пошук дітей і збір доказів розгортаються як спільний процес, у якому поєднуються відкриті джерела, аналітика та правова фіксація встановлених фактів.
Ще один напрям тиску на дітей
Окремо українські правоохоронці фіксують зростання випадків, коли дітей намагаються втягнути в протиправну діяльність через онлайн-ігри та месенджери. За даними ювенальної поліції, для встановлення контакту з неповнолітніми використовують популярні платформи, зокрема Roblox, Arma 3 та Discord, де дитині поступово нав’язують довіру, пропонують подарунки або виграші, а згодом надсилають завдання.
Серед описаних схем є формат «друг-геймер», за якого незнайомець у чаті входить у роль наставника, а також так звані ігрові квести або перевірки на сміливість, під час яких дітей просять фотографувати об’єкти інфраструктури чи виконувати дрібні диверсійні дії. На тлі повідомлень про депортації цей блок виглядає ще одним свідченням того, що українські діти залишаються мішенню для різних форм насильства, контролю та використання.
