В Євросоюзі призначили спеціального посланника у справах українських біженців: що відомо про Ілву Йоханссон
Після початку повномасштабної війни в Україні питання майбутнього українських біженців поступово переходить у нову фазу. Європейський Союз, який надав тимчасовий захист мільйонам громадян України, зараз починає формувати нову довгострокову політику щодо статусу, інтеграції та можливого повернення цієї групи. Одним з перших кроків у цьому процесі стало призначення спеціального посланника ЄС у справах українських біженців. Нову посаду обійняла колишня єврокомісарка з внутрішніх справ Ілва Йоханссон, яка тривалий час координувала політику ЄС у сфері міграції. Про це повідомляє POLITICO з посиланням на Європейську Раду з питань юстиції та внутрішніх справ у Люксембурзі.
Призначення окремого спеціального посланника є сигналом того, що питання переміщених українців в Європі більше не розглядається як суто тимчасовий етап, а переходить у площину довгострокового політичного та соціального врегулювання. Ілва Йоханссон, яка раніше обіймала посаду міністра в уряді Швеції, протягом 2019–2024 років була єврокомісаром з внутрішніх справ та брала участь у переговорах щодо політики прийому українців в ЄС. За цей час вона неодноразово відвідувала Україну, зокрема табори для біженців на українсько-румунському кордоні, а у вересні минулого року була відзначена українським орденом «За заслуги».
Нова посада спеціального посланника ЄС у справах українських біженців передбачає координацію заходів Комісії з підтримки українців, посилення політичної комунікації з національними урядами країн-членів та впровадження практичних механізмів інтеграції й повернення.
За даними Європейської Комісії, станом на червень 2025 року в ЄС перебуває близько 4,3 мільйона громадян України зі статусом тимчасового захисту. Цей статус гарантує українцям доступ до проживання, ринку праці, соціальних послуг та медицини. Минулого місяця Комісія ухвалила рішення продовжити дію тимчасового захисту ще на рік — до березня 2026 року. Водночас паралельно почалася робота над концепцією, яка дозволить поступово вивести питання українських біженців з режиму тимчасовості.
ЄС анонсував два основних напрямки подальших дій: створення механізмів переходу частини українців до постійного правового статусу та формування умов для добровільного повернення на батьківщину. Для цього планується створення спеціальних «центрів єдності» — консультативних хабів, які мають працювати як у самій Європі, так і у взаємодії з українською владою. Ці центри надаватимуть інформацію щодо інтеграції, освіти, працевлаштування, медичних послуг та умов для повернення. Таким чином Євросоюз намагається поєднати інтереси держав-членів, де звучать різні позиції: від бажання зберегти частину трудових мігрантів до прагнення зменшити соціальне навантаження на бюджети країн, які вже кілька років утримують значну кількість українців.
Роль нового спеціального посланника полягатиме у координації цих процесів, у представленні позиції української громади перед урядами країн ЄС та у розробці конкретних інструментів, які дозволять запустити складну багаторівневу політику довкола мільйонів переміщених громадян. Як зазначив європейський комісар з питань міграції Магнус Бруннер, новий формат має забезпечити більшу гнучкість Євросоюзу у реагуванні на розвиток подій в Україні та всередині самого блоку.
Українська сторона паралельно веде власні дискусії стосовно майбутньої репатріації частини громадян. Питання повернення українців поступово стає політичним фактором у внутрішній дискусії: і в контексті відновлення країни, і в контексті демографічних перспектив після війни. За кілька років значна частина біженців інтегрувалась у європейські суспільства: отримала роботу, забезпечила навчання дітей, адаптувалася до локальних систем охорони здоров’я. Частина урядів європейських країн уже прямо говорить про економічний інтерес залишити частину українських мігрантів у себе з огляду на дефіцит робочої сили. Зокрема, Німеччина, Чехія, Литва, Польща неодноразово озвучували готовність запропонувати довгострокові програми інтеграції тим українцям, хто бажає залишитися.
На іншому боці дискусії перебувають країни, де втома від масштабної підтримки біженців починає накопичуватись. Частина урядів уже публічно заявляє про потребу визначеності з перспективами статусу українців, з обсягами бюджетних видатків та довгостроковими зобов’язаннями. Саме тому Єврокомісія спробувала закласти в нову стратегію баланс між інтеграцією, поверненням та збереженням політичної єдності в самому ЄС щодо спільної гуманітарної політики.
Фактично призначення спеціального посланника фіксує новий етап у політиці щодо українських біженців: перехід від режиму екстреної евакуації та тимчасового захисту до формування довгострокової правової моделі, в якій уже працюють складні питання демографії, економіки, соціальної адаптації, репатріації, збереження трудових ресурсів і балансу бюджету приймаючих країн. Цей етап стане більш тонкою й політично чутливою частиною європейської політики щодо України в найближчі роки.
