В Іспанії змінили правила легалізації: нова методологія обчислення періоду легального перебування
Тривалий період перебування українських біженців у країнах Європейського Союзу поступово трансформує тимчасові заходи підтримки на розгалужену систему постійної правової інтеграції. Міністерство соціального забезпечення та міграції Іспанії здійснило вагомий крок у напрямку впорядкування правового становища іноземних громадян, затвердивши 22 червня 2026 року інструкцію SEM 2/2026. Зазначений нормативний документ докорінно змінює методологію обчислення стажу легального перебування, створюючи прозорий юридичний міст між тимчасовим притулком та отриманням довгострокової резиденції.
Що передбачає нова інструкція
Як повідомляє Міністерство соцзабезпечення та міграції Іспанії, головна зміна в новій інструкції полягає в офіційному визнанні періоду, прожитого в країні за статусом тимчасового захисту, повноцінною складовою п’ятирічного терміну, необхідного для запиту постійного дозволу на проживання.
Попередня практика міграційних органів створювала суттєву правову невизначеність, оскільки роки перебування під тимчасовим захистом фактично ігнорувалися під час переходу на інші типи посвідок, змушуючи громадян розпочинати накопичення необхідного часового цензу з нульової позначки. Нове регулювання скасовує це обмеження, перетворюючи накопичений часовий ресурс на дієвий юридичний інструмент закріплення в країні.
Важливим практичним аспектом затверджених змін є можливість оформлення стандартних дозволів на проживання безпосередньо з території Іспанії, що повністю усуває потребу виїжджати до країни походження чи звертатися до консульських установ за кордоном.
Законодавство передбачає розгалужений перелік підстав для такої конверсії, серед яких ключову роль відіграють наявність офіційного трудового договору з місцевим роботодавцем, здійснення індивідуальної підприємницької діяльності, зарахування до навчальних закладів, а також процедури возз’єднання родини чи інші специфічні обставини, зафіксовані в іспанському міграційному кодексі.
При здобутті будь-якого з наведених дозволів виникає юридичний обов’язок пройти процедуру формального завершення дії попереднього правового статусу. Оскільки статус тимчасового захисту діє на всьому просторі Європейського Союзу до 4 березня 2027 року, заявники зобов’язані подати офіційну заяву про відмову від нього одразу після затвердження нової резиденції, оскільки законодавство забороняє одночасне володіння кількома автономними міграційними статусами.
Чому відбулися зміни в Іспанії
Ухвалення уніфікованих правил відбувалося на тлі спроб окремих місцевих громад розв’язати власні демографічні та економічні проблеми шляхом залучення українських родин. Яскравим прикладом подібних ініціатив виступали пропозиції малочисельних муніципалітетів, зокрема селища Аренільяс з населенням у 40 осіб, де місцева влада декларувала надання безкоштовного житла та робочих місць для громадян, готових оселитися в регіоні й сприяти його економічному та соціальному відродженню.
Водночас процес практичної інтеграції в південноєвропейських країнах залишається складним і вимагає об’єктивного сприйняття економічних реалій. Досвід українців, які проживають у сусідніх державах, зокрема в Італії, свідчить про наявність суттєвої різниці між номінальними заробітними платами та реальними витратами на оренду нерухомості, комунальні послуги й щоденне проживання.
Це підтверджує, що юридичне спрощення процедур є важливою передумовою легалізації, однак воно не гарантує автоматичного вирішення побутових та фінансових завдань без тривалої праці та адаптації.
