Від скіфських скарбів до сучасних брендів: історія, цікаві факти та проблеми ювелірного ринку в Україні

31 січня у світі відзначають День ювеліра – професійне свято майстрів, які перетворюють дорогоцінні метали та камені на витвори мистецтва. Для більшості країн це привід вшанувати традиції ювелірного мистецтва та відзначити внесок цієї індустрії в економіку. Однак для України сьогодні це не лише свято, а й символ боротьби за виживання у надзвичайно складних умовах. Ще кілька років тому ювелірний бізнес в Україні стабільно розвивався: люди купували прикраси для весіль, ювілеїв, особливих подій або просто щоб потішити себе. Ринок був живим, насиченим, із постійним попитом. Але війна кардинально змінила ситуацію.

Сьогодні український ювелірний бізнес опинився у справжньому міжнародному буревії та внутрішньому тиску. З одного боку – війна, яка скоротила купівельну спроможність громадян, ускладнила логістику та призвела до закриття багатьох виробництв. З іншого боку – нові податкові зміни та державний контроль, які змушують багатьох майстрів працювати «в тіні», уникаючи надмірного фінансового навантаження.

Стан українського ювелірного ринку

За три роки бойових дій попит на розкіш суттєво скоротився, і це цілком зрозуміло, бо українці більше вкладають у свою безпеку та придбання найнеобхіднішого, а не в золото і діаманти. Перші місяці після вторгнення стали справжнім шоком для ювелірного ринку. Продажі обвалилися майже до нуля – люди не думали про золото чи діаманти, коли доводилося рятувати життя, евакуюватися чи витрачати гроші на нагальні потреби.

Згодом ситуація почала поступово вирівнюватися. Протягом 2022 року продажі ювелірних виробів скоротилися на 40-50% у порівнянні з довоєнним рівнем. Попри важкі часи, ринок потроху оживав. 2023-й показав невелике зростання, хоча загальний рівень продажів усе ще залишався нижчим за довоєнний приблизно на третину. У 2024 році попит стабілізувався на рівні 70% від довоєнного показника, що дає надію на поступове відновлення у 2025-му.

Проте навіть ця відносна стабільність не означає повернення до колишньої розкоші. Покупці стали значно обережнішими у витратах, а середній чек продовжує знижуватися. Особливо це помітно на ринку діамантових прикрас – тут падіння становить у середньому 35% від рівня 2021 року.

На цьому проблеми не закінчилися. Різке подорожчання дорогоцінних металів у гривні боляче вдарило по попиту. Через девальвацію гривні та зростання вартості металів ювелірні вироби стали значно менш доступними для покупців. Сьогодні ціна золота з пробою 585 становить 2500 гривень за грам, а з пробою 999 сягає 3500 і вище, тоді як до початку повномасштабної війни цей показник становив лише 1800 гривень за золото з пробою 999. Ювелірні вироби ніколи не належали до категорії товарів першої необхідності, а в умовах війни, коли кожна гривня витрачається з максимальною обережністю, люди стали ще більш обачливими у своїх покупках. Якщо раніше прикраси купували для особливих подій або просто як інвестицію, то тепер продажі падають, а середній чек суттєво зменшився.

Якщо війна вплинула на попит, то нова регуляторна політика почала змінювати правила гри для виробників. Важливою подією для ювелірного бізнесу стало скасування у грудні 2023 року авансового збору на державне пенсійне страхування під час клеймування виробів. Цей збір діяв понад десять років і значно ускладнював роботу ювелірних компаній, змушуючи їх сплачувати податок ще до того, як виріб потрапить до покупця. Тепер же фінансовий ризик для виробників зменшився – якщо прикраса не знаходить власника, її можна переплавити для створення нового виробу без попередніх витрат. Таке рішення держави стало значним полегшенням для ювелірного ринку, особливо в умовах, коли багато виробників працюють на внутрішній ринок і змушені конкурувати за кожного покупця.

Наразі українські виробники переважно орієнтуються на внутрішній ринок, тому для них ключовим завданням є не лише залучення нових покупців, а й утримання довіри постійних клієнтів. При цьому сучасний ринок коштовностей в Україні вже не може існувати без активної присутності у соціальних мережах. Бренди, які раніше спиралися на розкішні бутики та традиційні канали продажів, тепер шукають аудиторію у Facebook, Instagram та TikTok. Споживач став вимогливішим – його більше цікавить історія бренду, процес створення виробів, унікальність та соціальна складова. Ювелірні компанії змушені адаптуватися до нових реалій, звертаючись до інфлюенсерів та блогерів, які допомагають їм розширити аудиторію та залучити нових клієнтів.

Слід зазначити, що ситуація на ювелірному ринку ускладнилася ще наприкінці 2023 року, коли Національний банк України ввів заборону на продаж банківських металів юридичним особам. Це рішення фактично позбавило ювелірів можливості легально закуповувати необхідні матеріали, що призвело до серйозних перебоїв у виробництві. Якщо раніше компанії могли планувати закупівлі та вести роботу в прогнозованих умовах, то тепер вони змушені шукати обхідні шляхи або повністю згортати бізнес.

Ювелірна галузь завжди була високозатратною через вартість матеріалів, але останні податкові зміни створили додатковий тиск, який може остаточно підірвати цей сектор. Виробники змушені не тільки боротися з економічною нестабільністю, а й рахувати кожну копійку, щоб витримати зростаючі фінансові навантаження. Дрібні майстерні закриваються одна за одною, великі виробники скорочують персонал, унікальні спеціалісти залишаються без роботи. Втрата цих професійних кадрів означає, що колись розвинена індустрія ювелірного мистецтва може зникнути або піти в тінь.

Ще однією проблемою, яка стрімко набирає обертів, є ювелірний туризм. Все більше заможних українців виїжджають за кордон, де купують прикраси без додаткових податкових націнок, вищих цін на метали та складнощів з логістикою. У результаті гроші, які могли б залишитися в Україні, йдуть в інші країни, а місцевий ринок втрачає і клієнтів, і можливість розвитку.

Якщо говорити про міжнародну торгівлю, то ситуація виглядає ще складнішою. Через війну та проблеми з логістикою експорт українських ювелірних виробів майже зупинився. Доступ до ринків Європи та Китаю, які могли б стати перспективними для розвитку галузі, наразі значно обмежений. Водночас імпорт ювелірної продукції до України не тільки не припинився, а й зріс. Якщо у 2022 році до країни ввезли лише 2 тонни готових ювелірних виробів, то у 2023-му цей показник зріс до 4 тонн – саме такий рівень імпорту був у довоєнні 2019-2020 роки, у 2024 році тенденція залишилася незмінною.

Це означає, що українським виробникам доводиться конкурувати не лише між собою, а й із закордонними компаніями, які мають кращі можливості для розвитку через стабільні економічні умови у своїх країнах. Попри певну стабілізацію ринку, передумов для суттєвого зростання найближчим часом не видно. Купівельна спроможність українців залишається низькою, а багато потенційних клієнтів виїхали за кордон. З урахуванням цих факторів у 2025 році попит на ювелірні вироби, імовірно, може знизитися.

Втім, не лише попит став викликом для ювелірного бізнесу. З 1 січня набув чинності податок на імпорт золота – 20%. А також підготовлено законопроєкт, яким пропонується збільшення військового збору для ювелірів одразу з 5% до 30%. Зрозуміло, що всі ці чинники суттєво вдарять по ринку коштовностей. При цьому дешева контрабанда може витіснити легальних виробників, а якість коштовностей стане ще більшою лотереєю. За таких умов з кожним днем зростає загроза перетворення України на  «чорний ринок» золота.

Отже, ювелірний бізнес завжди відігравав важливу роль в економіці, наповнюючи бюджет і створюючи робочі місця. Однак зараз, замість підтримки, він отримує чергові удари, які можуть призвести до повного знищення галузі. Виробники, які намагалися працювати прозоро та офіційно, змушені або закривати підприємства, або переходити в «тінь», ризикуючи бути покараними за спробу вижити.

Попри все, українські ювеліри продовжують боротьбу за виживання. Деякі компанії, такі як SOLO for Diamonds, намагаються утримати виробництво, працюючи виключно з українськими діамантами та сплачуючи податки на кожному етапі створення прикрас. Вони інвестують у виробництво, запускають благодійні ініціативи, підтримують армію. Але навіть такі бренди, які намагаються адаптуватися до нових умов, розуміють: без змін на рівні державної політики галузь просто не витримає.

Водночас українці продовжують купувати прикраси, змінюючи до цього підхід. Зараз у тренді не просто красиві прикраси або класичні обручки, а ті вироби, які мають символічне значення. Попит на військову символіку, гравійовані підвіски з датами чи координатами пам’ятних місць, кулони з уламками снарядів, церковні обереги, патріотичні підвіски та індивідуальні гравіювання – усе це витісняє традиційні вироби.

Історія ювелірного ремесла і цікаві факти

Ювелірне мистецтво – це не просто про блиск і статус. Це про людську одержимість красою, про бажання залишити слід у часі й про вміння бачити магію в шматку металу чи каменя. Його історія почалася не в дорогих бутиках, а в печерах, серед вогню і кісток. Ще задовго до того, як люди вигадали писемність, вони вже прикрашали себе. Перші ювелірні вироби того часу були не з золота й срібла, а з кісток, зубів, черепашок і каміння. Це не було просто оздобленням – кожна прикраса щось значила: захист від злих духів, символ влади чи просто трофей, здобутий у бою. Далі з’явилося бронзове і залізне ливарство. І тут почалася справжня магія. Люди зрозуміли, що метал можна плавити, лити у форми, гравіювати. Так народилися перші персні, браслети, амулети.

Єгиптяни були першими, хто зробив із ювелірної справи справжнє мистецтво. Вони обожнювали золото, вірили, що воно дароване богами та може захистити їх у загробному житті і прикрашали ним не тільки себе, а й свої гробниці. Кожен, хто бачив маску Тутанхамона, розуміє, що вони в цьому досягли майстерності.

Греки пішли ще далі – вони навчилися робити витончені, реалістичні прикраси, натхненні природою. А от римляни запустили моду на дорогоцінні камені та гравіювання. Вони першими почали виготовляти каблучки з печатками, щоб не просто носити прикрасу, а ще й підписувати нею документи.

У середньовіччі ювелірне мистецтво стало справою еліти. Ченці прикрашали ікони та релігійні книги дорогоцінним камінням, а королі та лицарі змагалися, у кого розкішніший меч чи корона. Простим людям залишалися хіба що обереги з бронзи та срібла. Це був також час алхіміків, які шукали спосіб перетворити будь-який метал на золото. Вони не досягли успіху, зате ювеліри навчилися вдосконалювати сплави й відкрили багато технік, які використовуються й досі.

У XVIII столітті ювеліри таємно використовували отруйні метали, такі як ртуть і свинець, для створення блискучих емалей. Через це багато майстрів отруювалися та мали серйозні проблеми зі здоров’ям.

Епоха ренесансу повернула моду на витонченість: каблучки, брошки, підвіски з філігранною роботою стали популярні не лише серед знаті. А з розвитком колоній у Європу потекли нові дорогоцінні камені – сапфіри, смарагди, топази.

У XIX столітті, з початком промислової революції, ювелірні вироби стали доступнішими. Якщо раніше вони виготовлялися вручну й коштували величезних грошей, то тепер фабрики почали випускати дешевші аналоги.

У 20-х роках XX століття з’явився арт-деко – стиль, що поєднував геометричні форми, яскраві камені та сміливі експерименти. Після Другої світової війни почався справжній бум ювелірної індустрії. Тепер це не лише про мистецтво, а й про великий бізнес.

Слід відмітити, що ювелірне мистецтво є не просто блиском золота та коштовного каміння, а цілим світом таємниць, дивовижних історій і несподіваних відкриттів. Його історія налічує тисячоліття, а найвідоміші ювелірні вироби нерідко приховують неймовірні факти та легенди.

Деякі дорогоцінні камені, що сьогодні виблискують у прикрасах, народжуються у вкрай екстремальних умовах. Алмази, наприклад, формуються на глибині понад 150 кілометрів, витримуючи колосальний тиск і температуру, перш ніж піднятися на поверхню Землі у складі вулканічних порід. Ще більш загадковим є мінерал перідот (хризоліт), який можна знайти не лише в земних надрах, а й у метеоритах, що прилетіли з космосу.

Не менш вражаючим є світ сапфірів. Хоча більшість людей уявляє їх виключно синіми, насправді ці камені можуть мати будь-який відтінок – від ніжно-рожевого до насиченого зеленого. Єдиний виняток – червоний колір, адже саме такі корунди називають рубінами.

Ще п’ять тисяч років тому давні єгиптяни вважали золото даром богів і створювали з нього розкішні прикраси, додаючи лазурит і бірюзу. Вони вірили, що золоті амулети захищають у загробному житті, тому навіть фараонів ховали з коштовностями, аби ті продовжували служити їм і після смерті.

Середньовічні ювеліри мали власні секрети – вони виготовляли розкішну червону емаль, додаючи до неї кістковий пил. У XVIII столітті майстри працювали з отруйними металами, такими як ртуть і свинець, які додавали емалям сліпучого блиску. Через це багато з них поступово отруювалися та страждали від серйозних хвороб.

Дивовижний світ ювелірного мистецтва містить у собі не лише естетику, а й вражаючі технології. Найменша ювелірна прикраса, створена людиною, – це крихітне кільце, розмір якого менший за людську волосину. Воно було виготовлене за допомогою нанотехнологій і стало унікальним досягненням у поєднанні науки та мистецтва.

Деякі ювелірні вироби мають не лише естетичну, а й історичну цінність. Наприклад, «Кулон Марії Антуанетти», який колись належав французькій королеві, у 2018 році продали на аукціоні за 36 мільйонів доларів.

Найзнаменитіші імператорські подарунки у світі – легендарні яйця Фаберже, створені ювеліром Карлом Фаберже. Виготовлені з дорогоцінних металів, інкрустовані діамантами та емаллю, вони стали символом розкоші та вишуканості, кожне з них – справжній витвір мистецтва.

Ювелірні вироби не лише милують око, але й можуть стати рятівниками життя. Відомий «Кулон Людовіка XV» із рубіном і діамантами зупинив кулю, що мала вразити власника. Цей випадок доводить, що краса справді може бути незламною.

Золото, з якого створюють прикраси, має свої секрети. Його можна видобувати навіть з океанської води, хоча цей процес настільки дорогий, що поки не має широкого застосування.

Отже, за кожним діамантом, сапфіром чи смарагдом ховається тисячоліття історії, яка робить ювелірне мистецтво справжньою скарбницею людства. При чому кожна прикраса – це не просто коштовність, а історія, яка може розповісти про культуру, технології, майстерність і навіть долі людей, які її носили.

Ювелірне мистецтво і зараз продовжує дивувати світ, сучасний світ диктує нові тенденції: 3D-друк, екологічні матеріали, етичний видобуток каменів. Ювелірний ринок у світі сьогодні представляє собою не тільки коштовні метали, каміння і витончені бренди. Це арена, де зіштовхуються глобальні кризи, нові тренди, етичні дилеми й бажання людей носити щось красиве, навіть коли економіка хитка. Дехто бачить у коштовностях інвестицію, інші – символ статусу, а хтось просто хоче чогось унікального.

Колись діаманти були беззаперечним символом розкоші, але сьогодні їх статус не такий очевидний. По-перше, синтетичні діаманти, створені в лабораторіях, стали реальною альтернативою. Вони дешевші, чистіші й етичніші, бо не пов’язані з конфліктними регіонами. По-друге, традиційний ринок діамантів переживає кризу через санкції проти російських каменів. Великі бренди відмовляються від російських алмазів, і це сильно змінює розклад сил у галузі.

Водночас зростає роль кастомізації. Люди хочуть унікальних речей. А це означає, що ювелірні бренди будуть пропонувати більше персоналізованих рішень. Водночас страждає середній сегмент. Бренди, які грали між люксом і масмаркетом, можуть або зникнути, або змінити стратегію. Сучасний покупець хоче знати, що носить. Вибухнув тренд на етичну ювелірку – прикраси з переробленого золота, камені з прозорою історією, екологічні матеріали. Великі бренди тепер звітують, звідки беруть сировину, бо сучасна розкіш піклується не тільки про блиск, а й вимагає чистої репутації.

Отже, світовий ринок коштовностей ніколи не зникне, а лише поступово змінюється. Світ ювелірного мистецтва – це історія, що триває тисячоліттями, змінюючись, але ніколи не зникаючи. Незалежно від економічних криз, воєн чи змін у трендах, коштовності завжди залишаються символом краси, статусу та вишуканості. Попит на них може зменшуватися в складні часи, але він ніколи не зникає остаточно.

Українська ювелірна галузь сьогодні переживає непрості випробування, але навіть у найтемніші моменти війни майстри продовжують творити. Вони не лише зберігають традиції, а й адаптуються до нової реальності, шукають шляхи розвитку, підтримують економіку та благодійні ініціативи. І хоча війна внесла свої корективи, хочеться вірити, що після її завершення українські ювеліри отримають новий шанс. Відродження галузі може стати ще одним символом незламності нації – так само, як після кожної бурі знову сяє сонце, а після кожного удару молота народжується витвір мистецтва.