Оплата послуг адвоката часто стає серйозним бар’єром для тих, хто планує звернення до суду, адже професійна правнича допомога коштує значних сум. Водночас законодавство України передбачає механізм, за яким витрати на адвоката в разі виграшу справи можуть покладатися на сторону, яка порушила права іншої сторони. Це стосується як гонорару за представництво в суді, так і витрат на підготовку документів, консультації та збір доказів.
Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», які прокоментували це питання нашій редакції, звернули увагу на загальні принципи та підходи, які застосовують суди під час вирішення питання компенсації витрат на правничу допомогу. Їхні коментарі стосуються балансу між правом особи на професійний захист, вимогами до обґрунтованості судових витрат і процесуальної поведінки сторін.
Дійсно, багатьох українців утримує від судової тяганини саме вартість цього процесу, адже не завжди вони мають достатньо впевненості, знань та часу займатися своєю справою у суді особисто. Всім відомо, що адвокат – це не дешево, принаймні хороший адвокат, адже він цінує свій час та зусилля. Втім не всі знають, що якщо є впевненість у своїй правоті, то сплатити за послуги вашого адвоката буде змушена протилежна сторона, яка порушила ваші права.
Як це працює? Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується: складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, а також інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Причому розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не має право втручатися в ці правовідносини.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_12 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. При цьому вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу є гарантованою державою можливістю кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи і фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Варто зазначити, що чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до статті 137 Цивільно-процесуального кодексу України (ЦПК України) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Після того як справа розглянута, витрати на правничу допомогу адвоката мають бути розподілені між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для того, щоб розподілити ці витрати, визначаються витрати на правничу допомогу адвоката, включаючи гонорар адвоката за представництво в суді та за іншу допомогу, пов’язану зі справою. Це може включати підготовку до розгляду справи, збір доказів та інші необхідні дії. Також сюди входить вартість послуг помічника адвоката.
Розмір цих витрат визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів того, які послуги були надані, які роботи виконані та яка їхня вартість. Ці витрати можуть бути сплачені тією стороною, яка замовляла послуги, або третьою особою. Крім цього, розмір суми, яка підлягає сплаті як компенсація витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, також визначається за умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів, що підтверджують фактичні витрати, понесені адвокатом для надання цих послуг.
Для того, щоб визначити розмір витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт, тобто всіх послуг, які були надані адвокатом, а також витрат, які адвокат поніс для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката повинен бути співмірним зі складністю справи та з тим, які роботи були виконані адвокатом і які послуги він надав. Крім того, враховується час, витрачений адвокатом на виконання цих робіт і надання послуг, а також обсяг самих наданих послуг та виконаних робіт. Також при визначенні розміру витрат береться до уваги ціна позову або значення справи для сторони, включаючи те, який вплив може мати рішення по справі на репутацію сторони або на публічний інтерес до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зазначимо, що в частині 3 статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 5 статті 137 ЦПК України в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Варто відмітити, що при складанні позову до суду потрібно попереднє визначити суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України). Як що є остаточна підтверджена сума витрат, то добре, а як що ні, то цілком достатньо зазначити орієнтовну суму, а вже ближче до кінця розгляду справи подати документи які й обґрунтують остаточну суму. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов’язковою складовою першої заяви по суті спору (як позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, так і відгуку), оскільки з огляду на статтю 134 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов’язаних з розглядом справи.
При цьому зауважимо, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Неповідомлення учасником справи іншого учасника справи про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також не направлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог позбавляє іншого учасника справи можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат, що стало однією з підстав для відмови у задоволенні заяви товариства про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.
При цьому існує наступний перелік видів судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації:
- гонорар адвоката за представництво в суді;
- послуги надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- витрати на збір доказів;
- вартість послуг помічника адвоката;
- витрати на прибуття до суду та очікування судового засідання;
- інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором.
Цей перелік передбачений ст. 137 ЦПК України та ст. ст.19, 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
При цьому, зважаючи на положення частини 8 статті 141 ЦПК України, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції – до прийняття постанови у справі. Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. Однак в разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Крім цього, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При цьому витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не матиме підстав для вирішення питання про їх відшкодування.
Склад та розмір витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин суду потрібно надати:
- договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);
- документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Позивачі мають знати, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права самостійно зменшувати суму судових витрат на професійну правову допомогу, яка підлягає розподілу між сторонами. Наприклад, якщо за угодою з адвокатом вартість його послуг складає 10 000 гривень за підготовку пакету документів для подання до суду, то ця сума, за умови правильного оформлення, цілком може бути стягнута з протилежної сторони. Те саме стосується участі адвоката у справі: якщо за домовленістю адвокат бере 20 000 гривень за відвідування судових засідань і виконання відповідних дій у суді, то у разі виграшу справи ці кошти також підлягають сплаті відповідачем.
Для того, щоб у разі виграшу справи реально стягнути з протилежної сторони витрати на адвоката, радимо правильно оформити всі домовленості про оплату та детально зафіксувати обсяг робіт і послуг, які адвокат надає. Вартість кожної послуги має бути документально підтверджена, а опис робіт — конкретним і зрозумілим, щоб суд міг оцінити їх обсяг і необхідність. Це стосується як підготовки документів, так і безпосередньої участі адвоката в суді. У разі невідповідного оформлення договору або відсутності доказів судові витрати можуть не бути повністю відшкодовані.
