Світ на межі нової фінансової бурі: попередження Deutsche Bank, що буде з гривнею, цінами й міжнародною допомогою Україні (продовження)
ІА “ФАКТ” вже писало про попередження Deutsche Bank щодо фінансової турбулентності, що назріває у світі через те, що ринок акцій поводиться надто оптимістично, тоді як ринок боргу вже закладає зростання ризиків і дефолтів. Якщо інвестори масово підуть у “тихі гавани” – долар, облігації США та ЄС, золото – для України це означатиме дорожчі й повільніші зовнішні кредити, сильніший тиск на курс гривні та вимушено високі ставки НБУ. У результаті кредити всередині країни лишаються дорогими, а будь-який новий глобальний шок із часом перетворюється для нас на дорожче пальне, імпортні товари, ліки й продукти.
Агро, метал і ІТ: як світові кризи б’ють по ключових секторах української економіки
Найсильніше відчувають світові шоки аграрний сектор, металургія, сектор ІТ та логістика з пов’язаним виробництвом. Агроекспорт вже у 2023–2024 роках приніс понад 24 мільярди доларів, забезпечивши близько 59 % експорту товарів: соняшникова олія, кукурудза, пшениця, олійні культури.
Довоєнна Україна лідирувала у світі за експортом соняшникової олії та входила до трійки найбільших експортерів кукурудзи і пшениці. Від нашого зерна у світі залежать понад 400 мільйонів людей. Коли глобальна економіка гальмує, попит на зернові та олію може падати, а логістичні витрати зростати через проблеми з морськими коридорами або подорожчання фрахту.
Це ріже валютну виручку та прибутки аграріїв, які й так працюють під обстрілами, з дорогим пальним і добривами. Менші прибутки агросектору означають зменшення інвестицій у техніку, менше роботи для сервісних компаній, менше податків та менший внутрішній попит у селах.
До війни металургія давала приблизно 10 % ВВП України. Через руйнування металургійних комбінатів і блокаду портів виробництво сталі у 2023 році впало більш ніж на 70 % проти довоєнного рівня, але завдяки запуску нового чорноморського коридору торік виплавка сталі та видобуток залізної руди почали відновлюватися, а частка сектора у ВВП знову наблизилася до 7–8 %.
При цьому це класичний проциклічний сектор: коли у світі менше будують і купують автомобілі, попит на сталь падає, котирування просідають, європейські й світові замовники скорочують закупівлі. Для українських металургів і гірників це означає менші обсяги виробництва, простої, ризик скорочень у містах, де завод – головний роботодавець, а для бюджету – недоотримані податки, з яких платяться пенсії та заробітні плати бюджетникам.
ІТ сектор, який здавався відносно захищеним, теж залежить від глобального циклу. Експорт комп’ютерних послуг торік склав приблизно 6,45 мільярда доларів, що на 4–5 % менше, ніж у 2023 році, і на понад 12 % менше пікового 2022 року. Це свідчить про те, що клієнти зі США та Євросоюзу вже почали економити на розробці, консалтингу та аутсорсі.
Фриланс, логістика і робочі місця: де першими вдарить нова криза
Глобальні платформи фрилансу типу Upwork чи Fiverr водночас бачать зростання кількості виконавців з усього світу й тиск на ставки: замовники легше знаходять тих, хто готовий працювати дешевше. Для українських фрілансерів і ІТ-спеціалістів це означає нижчі ставки, менше довгострокових контрактів і більше коротких, нестабільних проєктів. Країни несе менше валютних надходжень і податків.
Логістика та виробництво – нервова система економіки – і до війни були чутливими до цін на пальне та світового попиту, а тепер ще й працюють під постійною загрозою обстрілів і блекаутів. Блокада портів змусила Україну перестроїти експортні потоки через Дунай, залізницю та автотранспорт, що різко підняло вартість доставки й час у дорозі.
Лише поява нового чорноморського коридору частково розвантажила логістику, але система залишається вразливою: будь-який стрибок цін на пальне, подорожчання страхування суден через геополітичні ризики або чергові атаки по інфраструктурі відразу відбиваються на собівартості продукції.
Усе це неминуче проєктується на ринок праці. У 2022 році зайнятість в Україні впала приблизно на 15,5 % проти довоєнного рівня, тобто країна втратила близько 2,4 мільйона робочих місць. Безробіття за оцінками Міжнародної організації праці сягало 18–19 %, і лише до кінця 2024 року знизилося до приблизно 14 %. Водночас у багатьох “фізичних” професіях – водії, логістика, будівництво, складські роботи – роботодавці відчувають гострий дефіцит кадрів через мобілізацію та виїзд мільйонів людей за кордон.
Зарплати у 2023 році в реальному вимірі зросли на кілька відсотків, а у 2024 році – приблизно на 14 %, частково завдяки уповільненню інфляції впродовж частини року. Цьогоріч це зростання сповільнюється: інфляція “з’їдає” частину номінального приросту, а роботодавці, відчуваючи невизначеність, обережніше підходять до підвищень. У разі глобальної кризи саме експортноорієнтовані сектори та сервісні компанії першими відреагують уповільненням найму, заморожуванням премій і можливими скороченнями.
Українці за кордоном і особисті фінанси: як готуватися до жорсткішої Європи
Наразі в Євросоюзі під тимчасовим захистом перебуває близько 4,3 мільйона громадян України. Найбільше – у Німеччині, Польщі, Чехії. Для бюджетів цих країн це суттєве навантаження. Не дивно, що на фоні уповільнення економіки та внутрішніх соціальних викликів уряди поступово “підкручують” правила: змінюють умови проживання у державному житлі, скорочують виплати власникам житла, зупиняють або урізають окремі програми підтримки.
Історичний досвід фінансової кризи 2008–2010 років, який аналізували Міжнародна організація з міграції та Європейська комісія, показує: у кризові періоди країни-реципієнти різко скорочують імміграційні квоти, посилюють вимоги до трудових віз і намагаються максимально переорієнтувати ринки праці на власних громадян.
На цьому фоні питання “як захищати особисті фінанси” стає не теоретичним, а дуже практичним. Інфляція в Україні залишається двозначною, ставка Нацбанку – 15,5 %, кредити дорогі, а економічні ризики високі. Для звичайної родини логічною стратегією виглядає поєднання кількох принципів.
По-перше, диверсифікація валют: не тримати всі заощадження в гривні, яка в умовах війни та дефіцитів бюджету, найімовірніше, повільно, але девальвуватиме; і не йти повністю у долар чи євро, доступ до яких може тимчасово обмежуватися. Комбінація “частина гривнева для поточних витрат, частина валютна як довгий резерв” – саме те, як поводяться більшість вкладників, про що свідчить статистика Нацбанку щодо структури депозитів.
По-друге, формування “подушки безпеки” – запасу коштів на 3–6 місяців базових витрат – на поточних рахунках і короткострокових депозитах у надійному банку, який є учасником Фонду гарантування. По-третє, максимальне уникнення дорогих споживчих кредитів, кредитних карток і мікрозаймів, які при ставках 30–40 % річних фактично “з’їдають” майбутні доходи.
Лише після формування резерву і скорочення боргів має сенс думати про інвестиції – від гривневих депозитів і внутрішніх державних облігацій до обережних вкладень у глобальні біржові фонди для тих, хто добре розуміє валютні, ринкові та податкові ризики. В умовах війни й високої невизначеності основне завдання домогосподарства – не “переграти ринок”, а не розвалити власний баланс.
Війна, дорогі гроші і борги: нова реальність, у якій Україні вже ніде сховатися
Чому ситуація, в якій ми опинилися, відрізняється від криз 2008 року, пандемії 2020 року чи шоку 2022 року? Тому що світ заходить у можливу нову турбулентність уже з дуже високими базовими ставками, історичними рівнями боргу, перекошеною структурою фондового ринку та двома великими війнами одночасно. Після краху Lehman Brothers чи на початку пандемії Федеральна резервна система США могла швидко опустити ключову ставку до майже нуля і “затопити” ринки дешевими грошима.
Тепер ставка навіть після останніх знижень залишається істотно вищою за нуль, а маневровий простір обмежений інфляцією. За оцінками МВФ та ООН, глобальний держборг досяг приблизно 102 трильйонів доларів, а сумарний борг держав, бізнесу і домогосподарств – понад 330 трильйонів доларів, тобто понад 300 % світового ВВП. Це означає, що уряди й бізнеси витрачають дедалі більшу частину доходів на обслуговування старих боргів, а не на нові програми, включно з підтримкою зовнішніх партнерів.
Фондові ринки додатково розігріті ажіотажем довкола ШІ. Про безпрецедентну концентрацію капіталізації у декількох технологічних гігантах (“Magnificent Seven”) пишуть і великі інвестиційні банки, і спеціалізовані медіа, і дослідницькі аналітичні центри. На їхню частку припадає значна частина зростання американського індексу S&P 500 та чверть світової капіталізації акцій.
Якщо в цьому сегменті почнеться різка корекція, вона може швидко перетворитися на загальне “тікання від ризику”, розпродаж активів країн, що розвиваються, і стрибок дохідностей їхніх облігацій. І нарешті, геополітичний контекст – війна Росії проти України, конфлікт на Близькому Сході, атаки на судноплавство в Червоному морі – вже впливає на ціни на енергоносії, логістику та страховий бізнес.
На цьому фоні реакція Нацбанку України, Мінфіну та великих банків є по суті спробою зібрати “страхову подушку” на випадок чергового глобального удару. Нацбанк тримає високу ставку, накопичує резерви, поступово, але обережно лібералізує валютний ринок, що підтверджують його публічні дорожні карти валютної лібералізації та регулярні інфляційні звіти.
Мінфін проводив реструктуризацію зовнішнього боргу, домовляючись з приватними кредиторами про перенесення виплат за єврооблігаціями, і у співпраці з Міжнародним валютним фондом та державами “Групи семи” вибудовує середньострокову стратегію управління боргом, про що розповідають офіційні заяви на сайтах відомства та самого фонду.
Міжнародні фінансові інституції, зокрема, Європейський банк реконструкції та розвитку, спільно з приватними страховиками запускають програми страхування воєнних ризиків для бізнесу й логістики, про які регулярно пишуть українські й міжнародні ділові медіа.
…Очевидно, що сьогодні уважний погляд на світ – не інтелектуальне хобі, а елемент фінансової гігієни. Україна веде війну й водночас живе на “крапельниці” зовнішнього фінансування: без сотень мільярдів доларів підтримки від МВФ, Євросоюзу, Сполучених Штатів, Світового банку, “Групи семи” та інших партнерів ні бюджет, ні відбудова, ні курс гривні не витримали б теперішнього навантаження.
Будь-яка нова глобальна тріщина – від надмірно розігрітих акцій до боргової паніки чи нових геополітичних конфліктів – з великою ймовірністю прийде до нас у вигляді слабшої гривні, дорожчого пального, зростання цін, жорсткіших бюджетних рішень і складнішого ринку праці. Це не “страшилка про світову кризу”, а наслідок економічної взаємозалежності, в якій Україна як воююча, імпортозалежна та зовнішньо профінансована країна стоїть у першому ряду.
Саме тому має сенс читати не лише зведення Генштабу, а й розділ “економіка” у міжнародних медіа і на основі цих сигналів завчасно підтягувати фінансову подушку, не набирати зайвих боргів і дуже уважно планувати будь-які великі рішення, від покупки авто до релокації за кордон.
Тетяна Вікторова
