Військова омбудсменка розповіла про переведення військовослужбовців між підрозділами через неформальні схеми СЗЧ
Питання внутрішньої дисципліни та організаційних процесів у Збройних силах України продовжує залишатися одним з найбільш актуальних аспектів забезпечення боєздатності та ефективності військових підрозділів. Порушення процедур переведення військовослужбовців, поряд з відсутністю системного вирішення проблем мотивації та безпеки, створює умови для виникнення неформальних практик, які, з одного боку, дозволяють окремим бійцям обирати бажане місце служби, а з іншого — завдають шкоди боєздатності підрозділів та ускладнюють управління кадрами. У зв’язку з цим особливої уваги заслуговують зафіксовані випадки маніпуляцій з переведенням через схеми самовільного залишення частини.
Військова омбудсменка Ольга Решетилова розповіла про наявність «сірих схем» у Збройних силах України, коли окремі командири фактично заохочують військовослужбовців оформлювати тимчасове самовільне залишення частини з метою подальшого переведення до іншого підрозділу.
За її словами, подібні дії пов’язані з прагненням бійців потрапити до підрозділів із більш привабливими умовами або до спеціалізованих частин, де їхні професійні навички можуть бути використані ефективніше.
Решетилова зазначила, що механізм переведення через сервіс «Армія+» функціонує як експериментальна опція, яка загалом полегшує офіційне переміщення між підрозділами. Проте існують скарги на супровідні проблеми, серед яких одним з основних чинників є сприйняття СЗЧ як альтернативного способу обійти формальні процедури. Військовослужбовці починають розглядати самовільне залишення частини не як порушення дисципліни, а як можливість змінити місце служби без очікування офіційного дозволу.
«Експериментальна постанова працює – у Збройних силах України розпочали тестування сервісу з переведення військовослужбовців з однієї частини до іншої за допомогою державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки та оборони «Армія+», але скарги є. Таке переведення – це, до речі, одна з причин великої кількості СЗЧ. Бо військовослужбовці придумали собі спосіб, як перевестися в інший підрозділ, – «сходити» в СЗЧ, а потім повернутися туди, де ти хочеш служити», – наголосила Решетилова.
Решетилова вважає, що неетичні практики окремих командирів негативно впливають на функціонування підрозділів, особливо тих, де залучені вузькоспеціалізовані фахівці. Прикладом є оператори безпілотників, підготовка яких вимагає значних ресурсів і часу, а раптовий перехід до іншого підрозділу створює додаткове навантаження на командування і ускладнює планування бойових завдань. У таких випадках командири почали оскаржувати переведення або відмовляти у ньому, щоб зберегти критично важливі кадри та не допустити зниження боєздатності.
«Навчання такого військовослужбовця – тривалий процес, в який ресурсно вкладається підрозділ. І от уявіть, наприклад, школу операторів БПЛА, яких довго навчали, а потім вони взяли та й перевелися в інше місце. Саме через це командири почали оскаржувати переведення військовослужбовців або просто відмовляти їм», – заявила омбудсменка.
Водночас завдяки контролю з боку Головного управління захисту прав військовослужбовців і аналітиці запитів через додаток «Армія+», кількість скарг від тих, кому не погодили переведення, поступово зменшується. Це свідчить про поступове формування прозорих процедур та відкритого розгляду звернень, що дозволяє частково мінімізувати негативні наслідки неформальних схем.
Проблема СЗЧ має комплексний характер і виникає на перетині організаційних, психологічних та безпекових чинників. За словами Решетилової, системної роботи з першопричинами цього явища досі недостатньо. Серед ключових факторів виділяють слабку мотивацію новобранців, високий рівень психологічного та фізичного навантаження, а також постійну загрозу життю та здоров’ю на фронті. Всі ці аспекти впливають на рішення військовослужбовців тимчасово залишати підрозділ, прагнучи знайти більш безпечне або комфортне місце служби.
Ситуація з самовільним залишенням частин виходить за межі суто військової проблеми та має загальнодержавний характер, про що також зазначав колишній військовослужбовець та народний депутат Ігор Луценко. Він підкреслив, що відсутність комплексного підходу держави до вирішення цього явища створює умови для формування окремих груп військових, які вдаються до СЗЧ з різних причин, від прагнення змінити місце служби до пошуку більш безпечних умов або соціальної стабільності. Відтак проблема не може бути розв’язана лише на рівні підрозділів і потребує системних державних заходів, що охоплюють організаційні, правові та психологічні аспекти.
Неформальні схеми переведення військовослужбовців через самовільне залишення частини свідчать про складність кадрового управління та необхідність поєднання дисциплінарних, організаційних і соціальних заходів для забезпечення стабільності підрозділів. Створення прозорих процедур переведення, контроль за їх дотриманням і увага до мотивації та безпеки особового складу можуть стати ключовими елементами зменшення випадків СЗЧ та підвищення ефективності Збройних сил.
