Після повалення режиму Башара Асада в Сирії ситуація в країні залишається нестабільною. Внаслідок запеклих боїв між силами безпеки та прихильниками поваленого режиму Башара Асада загинули понад тисячу осіб. Про це повідомив Сирійський центр з прав людини. Серед загиблих — 745 цивільних, 125 силовиків та 148 бойовиків. У великих районах навколо Латакії через бойові дії було відключено електроенергію та воду. Ці події стали одним із найкривавіших епізодів за останні 14 років конфлікту.
Агентство Associated Press повідомляє, що події, пов’язані із вбивством озброєними мусульманами-сунітами, лояльними до уряду, членів алавітської меншини стали серйозним ударом по Хаят Тахрір аш-Шам – фракції, яка очолила повалення колишнього уряду. Як відомо, алавіти становили значну частину бази підтримки Асада протягом десятиліть. Мешканці алавітських сіл і міст розповіли Associated Press, що бойовики розстрілювали їх сусідів прямо на вулицях або біля домівок. У багатьох районах будинки алавітів пограбували, а потім підпалили.
Жителі прибережного регіону повідомили AP, що тисячі алавітів були змушені втекти у гори в пошуках безпеки. Вони просили не розголошувати їхні імена через страх стати наступними жертвами нападів.
Офіційні джерела сирійського уряду обмежилися короткими заявами, назвавши ці події “поодинокими порушеннями” у боротьбі із “залишками режиму” і не надали детальної інформації щодо страт алавітів.
Тим часом активісти поширили в соціальних мережах численні відео, на яких видно, як озброєні особи страчують чоловіків і навіть цілі родини. Сирійський моніторинговий центр перевірив ці матеріали, зібрав свідчення від родичів загиблих і підтвердив справжність частини кадрів. На відео зафіксовано скупчення тіл, а також розстріли цивільних осіб з близької відстані.
“Залишки режиму випробовують нову Сирію”
Сирійська державна інформаційна агенція SANA оприлюднила пафосний виступ тимчасового президента Сирії Ахмеда аль-Шараа, який намагався довести, що в країні “все спокійно”. Натомість цинізм його промови вказує на низку суперечностей між заявленим та дійсністю.
Пропаганда єдності та контролю
Президент заявив, що нова Сирія єдина й неподільна, а народ і влада діють спільно. Очевидно, що це радше декларація бажаного, ніж відображення реальності. Реальні події, зокрема напади на алавітів та масові репресії, свідчать про збереження розколу в суспільстві.
Легітимізація насильства проти залишків режиму
У промові неодноразово згадуються “залишки поваленого режиму”, яких звинувачують у спробах дестабілізації. Водночас, бойові дії урядових сил супроводжувалися масовими розправами над алавітами – що викликає питання про справжню мету операції. Президент закликав уникати надмірного насильства, але водночас виправдав жорсткі заходи.
Спроба виправдати масові вбивства
Президент наголосив, що урядові війська діють згідно з принципами моралі, проте вбивства алавітів, які стали відомі світові, свідчать про протилежне. Його заклик до гуманного ставлення до полонених радше виглядає як спроба виправдати насильницькі дії й нівелювати критику.
Загалом, промова спрямована на легітимацію жорсткої зачистки, яку влада позиціонує як боротьбу з залишками старого режиму. Водночас, це не змінює того факту, що в Сирії триває переслідування меншин, що суперечить заявам про єдність і стабільність.
Як повідомило агентство Reuters, Сирія оголосила про завершення військової операції, спрямованої проти залишків режиму Башара Асада. Речник міністерства оборони Хасан Абдул Гані заявив, що урядові сили “нейтралізували” ці угруповання у семи районах. Він наголосив, що країна “прокладає шлях до повернення до нормального життя та консолідації безпеки і стабільності”. Також було розроблено плани для усунення майбутніх загроз.
Реакція Ізраїлю
Міністр закордонних справ Ізраїлю Гедеон Саар у своїй заяві зазначив, що останнє насильство в Сирії демонструє — нові правителі країни “залишаються джихадистами, навіть якщо деякі з них одягли костюми”. Він підкреслив, що Сирії необхідно “зробити висновки з того, що сталося, та розробити стратегії для захисту меншин”.
У контексті регіональної політики Reuters раніше повідомляло, що Ізраїль лобіює в США ідею збереження слабкої, децентралізованої Сирії. Серед іншого, це передбачає підтримку присутності російських військових баз, аби протистояти зростаючому впливу Туреччини у регіоні.
На тлі загострення конфлікту, Рада Безпеки ООН провела закрите засідання у понеділок за ініціативою Росії та США, щоб обговорити ескалацію насильства в Сирії. На засіданні представники США та Росії висловили занепокоєння щодо ескалації насильства та обговорили можливі шляхи захисту меншин у Сирії. Однак конкретні рішення або заяви за підсумками засідання поки не оприлюднені.
Хто такі алавіти?
Це релігійна меншина, яка становить приблизно 10–12% населення Сирії, зосереджена переважно в прибережних районах, таких як Латакія та Тартус. Хоча їх часто відносять до шиїтської гілки ісламу, їхні вірування та практики суттєво відрізняються від традиційного шиїзму та сунізму. Алавіти вірять у божественність Алі, зятя пророка Мухаммеда, і мають синкретичні релігійні практики, що поєднують елементи ісламу, християнства та інших вірувань. Історично алавіти були маргіналізованою групою в Сирії. Однак їхнє становище змінилося після приходу до влади сім’ї Асадів. Хафез аль-Асад, алавіт за походженням, здійснив військовий переворот у 1970 році і став президентом Сирії. Його син, Башар аль-Асад, успадкував владу після смерті батька. Режим Асадів спирався на підтримку алавітської громади, яка отримала значний вплив у військових та безпекових структурах країни.
Під час громадянської війни, що почалася в 2011 році, алавіти стали однією з основних груп, які підтримували режим Башара аль-Асада. Це призвело до того, що вони стали об’єктом нападів з боку антиурядових сил, переважно сунітських. Багато алавітів були змушені покинути свої домівки, ставши внутрішньо переміщеними особами або емігрувавши до інших країн. Їхня релігійно-політична позиція зробила їх однією з найбільш вразливих груп населення в сучасній Сирії.
Варто зазначити, що не всі алавіти одностайно підтримують режим Асада. У 2016 році ряд лідерів алавітської громади намагалися дистанціюватися від політики президента, виступаючи за відокремлення релігії від держави та рівність усіх громадян перед законом.
Таким чином, алавіти відіграють важливу роль у політичному та соціальному житті Сирії, їхня історія та сучасне становище є складними та багатогранними.
Серед поточних бойових дій десятки цивільних осіб, а також члени колишнього режиму та їхні сім’ї знайшли притулок на російській військовій базі в Хмеймімі, яка розташована в сільській місцевості Латакії. Про це повідомляє Al Jazeera.
Чому ситуація загострилася лише зараз?
У січні, віддаючи належне новій сирійській владі, експерт В.Ліхачов в огляді для видання “Дзеркало тижня”, зазначав, що країна уникла найгіршого сценарію – “дезінтеграції й занурення в кривавий хаос, як це сталось у Лівії після падіння режиму Муаммара Каддафі”. На той час фіксувалися поодинокі випадки насильства і самосуду щодо алавітів, натомість масової різанини не спостерігалося. Тестом на зрілість країни В.Ліхачов назвав святкування Різдва, коли була спалена лише одна різдвяна ялинка. Очевидно, що сьогоднішня ситуація не вкладається у тодішню оптику бачення нового сирійського режиму.
Після повалення режиму Башара Асада в грудні 2024 року ситуація в Сирії залишалася відносно стабільною протягом кількох місяців. Однак, на початку березня 2025 року відбулося різке загострення конфлікту, особливо в західних провінціях Латакія та Тартус. Це загострення стало наслідком кількох ключових факторів:
Активізація проасадівських повстанців.
6 березня 2025 року в місті Джабла, поблизу Латакії, відбулася велика та скоординована атака прихильників поваленого режиму Асада. Ці сили, зокрема новостворена “Військова рада за визволення Сирії”, здійснили напади на урядові позиції, що призвело до значних втрат серед сил безпеки.
Етнічна напруженість.
Регіони Латакії та Тартуса є традиційними центрами проживання алавітської меншини, до якої належала родина Асада. Після його повалення, алавіти опинилися в уразливому становищі, що призвело до зростання напруженості та насильства між різними етнічними та релігійними групами.
Відсутність повного контролю нової влади.
Незважаючи на формування перехідного уряду на чолі з Ахмедом аш-Шараа, центральна влада не змогла встановити повний контроль над усіма регіонами країни. Це створило вакуум влади, яким скористалися залишки проасадівських сил для організації повстань та атак.
Зовнішні впливи та інтереси
Як пише видання Le Mond, після повалення Башара Асада 8 грудня 2024 року багато офіцерів режиму та високопосадовців сховалися у гірських районах Сирії біля Середземного моря. Це призвело до спорадичних сутичок із новою владою. Однак останні атаки, за словами представника сил безпеки Насера Зідана, були “навмисними, добре скоординованими та спланованими”. Нападники, озброєні сучасною зброєю та іноземними системами зв’язку, одночасно атакували кілька об’єктів.
Аналітики припускають, що ці атаки могли бути підтримані зовнішніми силами, враховуючи рівень оснащення нападників. Існує ймовірність, що серед них були іноземні бойовики або представники радикальних угруповань, що прагнуть дестабілізувати регіон.
Ці події посилили побоювання щодо зростання зовнішнього впливу у сирійському конфлікті, а також щодо можливої координації нападів із боку зацікавлених регіональних гравців, таких як Туреччина чи окремі радикальні угруповання. Різні регіональні та глобальні гравці мають свої інтереси в Сирії. Наприклад, Росія, яка була основним союзником Асада, прагне зберегти свої стратегічні військові бази в країні. Туреччина раніше дозволяла ісламським бойовикам перетинати кордон, а деякі звіти припускають, що турецькі спецслужби могли сприяти розпалюванню конфлікту між сирійськими групами.
Катар і Саудівська Аравія в минулому надавали значну фінансову підтримку сирійським опозиційним силам, зокрема тим, що протистояли режиму Асада. Є ймовірність, що приватні спонсори в цих країнах могли продовжувати фінансувати збройні групи, які воюють проти алавітів, вважаючи їх носіями влади Асада.
Ізраїль зацікавлений у збереженні дестабілізації в Сирії, щоб зменшити загрозу з боку проіранських сил. Хоча він не причетний до атак на алавітів, політичний і військовий тиск Ізраїлю на Іран та його союзників у регіоні може непрямо сприяти ескалації міжрелігійного насильства.
Очевидці повідомляють, що серед нападників на алавітів були люди інших національностей. Це може вказувати на присутність іноземних бойовиків, які воюють у складі ісламістських угруповань, таких як залишки ІДІЛ, Хаят Тахрір аш-Шам або інших радикальних сунітських організацій.
Отже, поєднання внутрішніх факторів, таких як етнічна напруженість та активізація залишків проасадівських сил, разом із зовнішніми впливами, призвело до різкого загострення ситуації в Сирії через три місяці після повалення режиму Асада.
