Втрата шкіл і роботи: Павло Сушко, Асоціація міст і освітяни виступили за скасування наказів МОН №1112 та №1276 

Під час війни українська освіта переживає не лише адаптацію до екстремальних умов, а й серйозну внутрішню кризу, спричинену не стільки військовими діями, скільки нормативними рішеннями. Йдеться насамперед про накази Міністерства освіти і науки України №1112 та №1276, які викликали хвилю обурення серед політиків, педагогічної спільноти, представників органів місцевого самоврядування та профспілок. У публічному просторі активно обговорюються рішення МОН, щодо правових, кадрових й системних загроз, які набули національного масштабу. Зокрема, обурення суспільства викликали рішення чиновників відносно умов навчання дітей з тимчасово окупованих територій (ТОТ).

Як наголосив народний депутат Павло Сушко, накази МОН №1112 та №1276 не лише звужують права учнів, а й порушують права педагогічних колективів, створюючи прецеденти для порушення трудового законодавства, демотивації освітян і руйнування інфраструктури дистанційного навчання.

За твердженням Павла Сушка, через реалізацію вказаних нормативних актів виникає низка ризиків, серед яких можливе закриття шкіл, призупинення дії трудових договорів, вивільнення працівників або переведення їх на простій. У ряді випадків людей зараховують до кадрового резерву, який, за оцінками освітян, не має механізму реалізації в реальних умовах.

При цьому, відповідно до чинного законодавства, зокрема до пункту 30 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування”, рішення про реорганізацію чи ліквідацію закладів освіти мають ухвалюватися виключно місцевими радами. Втім, територіальні громади, спираючись на положення наказів МОН, часто використовують юридично невизначену процедуру “зупинення діяльності”, яка дозволяє припинити роботу навчального закладу без офіційної ліквідації або реорганізації, що, по суті, веде до тих самих наслідків, але позбавляє вчителів захисту.

Нардеп наголошує, що в сучасних умовах, коли значна частина освітян працює дистанційно, місце їхнього перебування не завжди відповідає адміністративному місцю розташування школи. Багато вчителів продовжують навчальний процес, перебуваючи не в тому регіоні, де зареєстрований заклад, а також на тимчасово окупованій території або за межами України. Проте навіть у таких умовах працівники виконують свої посадові обов’язки й забезпечують освітній процес. Спроби припинити з ними трудові відносини на тій підставі, що вони не можуть бути фізично присутні в школі, порушують основи трудового права і стають об’єктом майбутніх судових процесів.

За словами Павла Сушка, вчителі, які будуть звільнені або виведені за штат, змушені будуть шукати некваліфіковану роботу, залишати Україну або, перебуваючи на тимчасово окупованій території, втрачати зв’язок з українською освітою і потенційно підпадати під вплив окупаційної адміністрації. Така ситуація загрожує не лише кожному окремому працівнику, а й усьому освітньому середовищу, яке втрачає кадри без можливості їх швидкого відновлення.

15 квітня 2025 року під головуванням заступниці керівника Офісу Президента Ірини Верещук відбулася нарада за участю представників Асоціації міст України. Участь у ній взяли виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан, Маріупольський міський голова Вадим Бойченко, Білопільський міський голова Юрій Зарко та експерт з питань освіти Асоціації Михайло Гончар. Всі учасники погодилися, що наказ МОН №1112 необхідно скасувати. Слобожан акцентував на необхідності розробити новий нормативний акт, який би враховував реалії прифронтових та тимчасово окупованих громад і не суперечив базовим державним документам. За його словами, чинний наказ створює ризики не лише для працівників освіти, а й для реалізації доручень Президента України щодо забезпечення якісної та безпечної освіти.

Вадим Бойченко, зі свого боку, наголосив на тому, що діти, які перебувають за кордоном, не повинні втрачати право на здобуття середньої освіти в Україні. Він підкреслив, що відмова держави забезпечити дистанційну форму навчання для таких дітей створює додаткову загрозу їх остаточної асиміляції в інших країнах. Міські голови підкреслили, що запропоновані механізми наказу №1112 не вирішують жодної з існуючих проблем, а лише ускладнюють ситуацію, створюючи адміністративний тиск на педагогів і звужуючи права учасників освітнього процесу.

Секція Асоціації міст України з розвитку деокупованих та тимчасово окупованих громад ще 20 грудня 2024 року зверталася до Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, заступниці керівника Офісу Президента Ірини Верещук, Омбудсмана України Дмитра Лубінця та Освітньої омбудсменки Надії Лещик з пропозиціями щодо необхідності внесення змін до наказів МОН. У цих зверненнях наголошувалося на необхідності передбачити можливість організації навчання дітей, які перебувають за кордоном або на ТОТ, за дистанційною та індивідуальною формами. Втім, Міністерство освіти і науки України ці пропозиції не врахувало.

Позицію освітянської спільноти підтримала й Профспілка працівників освіти і науки України. За результатами наради з представниками профспілки було ухвалене рішення про приєднання до вимоги скасувати наказ МОН №1112. При цьому заступник голови Профспілки Сергій Романюк заявив, що звуження прав і гарантій учасників освітнього процесу є неприпустимим. Він окремо наголосив, що документ порушує право батьків на вибір закладу загальної середньої освіти для своєї дитини. Також він зазначив, що реальним наслідком імплементації цього наказу стане значне скорочення педагогічних працівників, особливо в регіонах, які вже зазнали навантаження через переміщення населення.

Крім того, під час наради освітяни звернули увагу на положення наказу №1276, який встановлює норму мінімальної наповнюваності дистанційного класу — не менше ніж 20 учнів. Це положення прямо суперечить чинному законодавству, згідно з яким класи можуть формуватися при наявності не менше ніж 5 учнів. Така норма, на думку профспілок і освітніх експертів, суттєво звужує право дитини на здобуття освіти в дистанційній формі й створює передумови для закриття шкіл, зменшення навчального навантаження та масового скорочення педагогічних працівників. Особливо загрозливо це виглядає в громадах із низькою наповненістю класів або у прикордонних районах, де кількість учнів зменшилася через виїзд родин за кордон.

За підсумками наради Міністерству освіти і науки України було надано доручення: до 30 квітня 2025 року визначитися щодо подальшої долі наказу №1112 — або скасувати його, або доопрацювати з урахуванням пропозицій територіальних громад, освітянської спільноти, профспілок та правозахисників. На момент підготовки цього матеріалу рішення ще не було ухвалено. Проте всі учасники процесу одностайно наголошують: зміни у сфері освіти, навіть в умовах війни, не можуть здійснюватися шляхом звуження прав, обмеження доступу до навчання й адміністративного тиску на вчителів. Освіта має бути доступною, а трудові права педагогів — захищеними. Все інше лише посилює внутрішню кризу в державі, яка й без того функціонує на межі ресурсного виснаження.