Як Білецький, Буданов і Малюк з’явилися в фільмі “Кіллхаус”: режисер розповів, що відбувалося за кадром

Українське воєнне кіно дедалі частіше працює з матеріалом, який ще не встиг стати архівом, тому участь реальних військових командирів у художньому фільмі сприймається не як звичайний кастинговий хід, а  спосіб наблизити екранну історію до людей, чиї рішення пов’язані з реальними подіями війни.

Режисер Любомир Левицький розповів, що поява Андрія Білецького, Кирила Буданова та Василя Малюка у фільмі «Кіллхаус» не була запланована з початку роботи над стрічкою. Ідея народилася вже під час знімального процесу, коли команда шукала заміну актору, який мав зіграти командира в одній із важливих сцен.

За задумом режисера, головний герой мав передати командиру шеврон свого батька. Через те, що актор, якого планували на цю роль, не зміг взяти участь у зйомках, режисер почав шукати інше рішення. У цей момент, за словами Левицького, він запропонував запросити до кадру не актора, а справжнього генерала.

«Ми планували сцену, де головний герой має віддати шеврон свого батька своєму командиру. Актор, який планувався на цю роль, не зміг зіграти. Ми почали шукати іншого. І тут я кажу: “Стоп, а якщо це буде справжній генерал?”, – розповів Левицький.

Після цієї пропозиції знімальна група не одразу підтримала режисера, бо залучити до художнього фільму людину, яка під час війни займається військовими справами, було складно з організаційного погляду. Найбільш очевидною проблемою став час, адже йшлося про людей, чий графік залежить не від кіно, а від воєнної ситуації.

Левицький визнав, що команді така ідея здавалася майже нереальною, проте саме це підштовхнуло його довести задум до кінця. Він сприйняв складність не як причину відмовитися, а як виклик для всієї знімальної групи.

«Команда покрутила пальцем і сказала, що це буде складно реалізувати, як мінімум з огляду на час. Просто Андрій Євгенович не знаходиться в Києві. Він займається війною, а не кіно. І я сказав: “Чим мені більше говорять, що це неможливо, тим більше мені це хочеться зробити”, – зазначив він.

Після рішення запросити справжнього генерала режисер почав розвивати задум далі. Він дійшов висновку, що участь реальних військових керівників може посилити фільм і надати йому іншого рівня достовірності, оскільки глядач бачитиме в кадрі не умовних персонажів, а людей, добре відомих у контексті сучасної війни.

Так у Левицького виникла ідея зробити всіх генералів у фільмі справжніми. Після цього почалися перемовини, а головною перешкодою залишалося узгодження часу для зйомок.

«В мене виникла концепція в голові взагалі зробити всіх генералів справжніми. Це підсилить фільм історично. Я загорівся цією ідеєю і почав перемовини. Постало питання виключно реалізації – коли це зробити», – поділився режисер.

Найскладнішою частиною процесу стала не сама згода учасників, а пошук короткого проміжку в їхньому графіку. Левицький розповів, що сцену з Василем Малюком переносили шість разів, оскільки його зайнятість не дозволяла швидко погодити знімальний день.

Режисер пояснив, що команда фактично чекала моменту, коли в генералів з’явиться хоча б трохи вільного часу. Участь у фільмі не могла впливати на їхню основну роботу, тому знімальний процес підлаштовували під обставини, пов’язані з війною.

«Наприклад, сцену з Василем Васильовичем ми переносили шість разів через його зайнятість. Ми просто чекали, коли в нього буде вихідний, і просто в якийсь з них вирвати його буквально на годинку часу, як і Кирила Олексійовича. Але нам все вдалося. Виявилося, що це реально», – сказав режисер.

Окремо Левицький наголосив, що під час роботи з генералами на майданчику панувала довіра. За його словами, вони покладалися на режисера й розуміли, що він відповідає за те, як вони виглядатимуть у кадрі та як буде подана сцена.

Режисер описав зйомки як ситуацію, у якій навіть дуже серйозні люди включаються в кінематографічний процес і дозволяють собі довіритися команді. Для нього ця довіра стала важливою частиною роботи, бо йшлося про людей, які в реальному житті пов’язані з відповідальністю зовсім іншого рівня.

«Магія кіно – це річ, яка перетворює всіх серйозних людей на малих хлопчиків. Усі генерали, які приїжджали, дуже довіряли мені, знали, що все буде добре, вони матимуть гарний вигляд. Я дуже вдячний їм за це», – наголосив він.

За словами Левицького, зйомки сцен за участю генералів вимагали окремої уваги до безпеки. На кожній локації дотримувалися необхідних протоколів, а деякі місця зйомок довелося змінити з урахуванням ризиків.

Такий підхід був потрібний через статус учасників і реалії воєнного часу, коли навіть коротка поява публічних військових фігур у конкретному місці потребує обережності. Режисер підкреслив, що команда враховувала ці обставини під час організації процесу.

«На кожній з локацій, де знімалися генерали, всі протоколи безпеки були дотримані. Ми навіть деякі локації трішки змінили з огляду на безпеку», – зазначив Любомир.