Вже понад три роки мільйони українців змушені шукати безпечного прихистку за межами своєї батьківщини. Війна, яка триває з 2022 року, назавжди змінила життя багатьох українських родин. Вони покинули домівки, залишили звичне життя та вирушили у невідомість, шукаючи захисту в країнах Європейського Союзу. За цей час багато хто з них пройшов через складний шлях адаптації, навчання мови, пошуку роботи та нового дому. Інші досі шукають свого місця в чужій країні.
Проте ситуація з біженцями в Європі постійно змінюється. Хтось повертається додому, хтось продовжує життя за кордоном, а інші переїжджають у пошуках кращих умов для життя та роботи. У 2025 році ситуація із кількістю українських біженців у країнах ЄС зазнала чергових змін.
Динаміка зміни кількості біженців у 2025 році
За інформацією Євростату, у січні 2025 року тимчасовий захист у країнах Європейського Союзу отримали 25 530 українських біженців. Загалом в ЄС наразі перебувають близько 4,3 мільйона українців, які були змушені залишити свої домівки через війну.
Найбільший приріст кількості біженців зафіксовано у Німеччині (+8800), Чехії (+6360) та Іспанії (+3050). Ці країни продовжують залишатися серед найпопулярніших напрямків для українців, які шукають безпечного притулку. Німеччина, зокрема, приваблює українців розвиненим ринком праці, можливостями для інтеграції та навчання.
Водночас кількість отримувачів тимчасового захисту скоротилася в деяких країнах ЄС, таких як Данія (-2245), Франція (-660), Австрія (-420) та Литва (-155). Причини цього різні — від повернення частини біженців до України до переїзду до інших країн Європи у пошуках кращих умов для життя.
Соціальний портрет українських біженців
Станом на кінець січня 2025 року, понад 98,4% бенефіціарів тимчасового захисту в ЄС складають громадяни України. З них 44,8% — це дорослі жінки, 31,8% — діти, а 23,4% — дорослі чоловіки. Такий розподіл зумовлений особливостями воєнного стану, адже більшість чоловіків призовного віку залишаються в Україні.
Попри певне очікування щодо повернення частини українських мігрантів додому, спостерігається тенденція до тривалішого перебування за кордоном. За прогнозами, цього року очікується відтік ще 200 тисяч людей. Причини цього — не лише продовження війни, а й адаптація українців за кордоном, що ускладнює їхнє повернення додому. За словами директора Інституту демографії та проблем якості життя Елли Лібанової, адаптація українців, зокрема у Німеччині, є однією з причин того, чому багато хто залишається за кордоном.
Німеччина є одним з головних напрямків для українських біженців. Тут активно впроваджуються програми інтеграції: примусове вивчення німецької мови, доступ до ринку праці, соціальні програми. Попри це, повернути українців, які адаптувалися у цій країні, буде складно. З кінця 2022 року все більше українців з Польщі переїжджають до Німеччини у пошуках кращих можливостей для працевлаштування.
Велика Британія, у свою чергу, спростила візові правила для українських дітей, що полегшило в’їзд до країни та доступ до освітніх послуг. Це ще один приклад того, як країни Європи намагаються створити умови для підтримки та інтеграції українських біженців.
Залишення за кордоном великої кількості українських громадян має свої соціальні й економічні наслідки для України. Вже зараз відзначається дефіцит кадрів, що пов’язано з тим, що частина працездатного населення залишається за кордоном. Це викликає занепокоєння, оскільки тривале перебування українців у ЄС може вплинути на ринок праці та демографічну ситуацію в Україні.
Ситуація з українськими біженцями в ЄС у 2025 році залишається складною і динамічною. З одного боку, країни Європи продовжують надавати підтримку, створюючи умови для життя, навчання та інтеграції. З іншого боку, адаптація українців за кордоном знижує ймовірність їхнього повернення, що впливає на ситуацію всередині України.
Для України важливо підтримувати зв’язок зі своїми громадянами за кордоном, створювати умови для їхнього повернення, розробляти програми реінтеграції та стимулювати повернення на батьківщину. Разом з тим, важливо забезпечити підтримку для тих, хто вирішив залишитися за кордоном, зберігаючи культурну та мовну ідентичність.
