У світі дедалі частіше лунають заклики від урядів і політичних лідерів про необхідність бути готовими до захисту своєї держави. Військова мобілізація, укріплення кордонів, розширення армій — ці теми стали звичними у публічному дискурсі багатьох країн. Влада наголошує на важливості національної єдності й готовності кожного громадянина взятися за зброю, якщо цього вимагатиме ситуація. Але чи відповідають ці заклики реальним настроям суспільства? Чи готові люди справді захищати свою країну, коли настане критичний момент?
Відповідь на це питання частково дає глобальне опитування, проведене Gallup International Association у 45 країнах світу. Протягом жовтня-грудня 2023 року було опитано 46 138 осіб. Результати оприлюднили наприкінці 2024 року, зазначивши похибку дослідження в межах 3-5%.
Дослідження показало цікаву тенденцію: у порівнянні з 2014 роком, коли РФ анексувала Крим, готовність людей захищати свою країну знизилася. У 2014 році 61% опитаних у світі заявили, що готові взятися за зброю. У 2023 році цей показник знизився до 52%. Водночас кількість тих, хто відмовився від ідеї захищати державу, зросла з 27% до 33%.
Серед країн, де громадяни висловили найвищу готовність до оборони, лідерами стали:
Вірменія – 96% Саудівська Аравія – 94% Азербайджан – 88% Пакистан – 86% Грузія – 83%.
Натомість у п’ятірці країн із найнижчою готовністю до захисту опинилися:
Італія – 78% сказали “Ні” Австрія – 62% Німеччина – 57% Нігерія – 54% Іспанія – 53%.
Цікавий результат показали європейські країни. Найвищий відсоток готовності до оборони продемонструвала Фінляндія — 74% громадян готові взятися за зброю у разі нападу.
Щодо України, то опитування виявило, що 62% громадян заявили про свою готовність захищати державу. 33% сказали “Ні”, а ще 4% відмовилися відповідати або не визначилися.
Цей показник є вищим, ніж у багатьох інших європейських країнах. Наприклад, у Польщі 45% опитаних готові до захисту, тоді як у Великій Британії лише 33% відповіли ствердно. У США цей показник становить 41%.
У РФ результати опитування виявилися такими: 32% заявили про готовність до оборони, 20% – проти, а майже половина респондентів (48%) відмовилися відповідати або сказали, що не знають. Цей високий рівень невизначеності може свідчити про страх перед репресіями або про невпевненість у власній позиції.
Ці дані дозволяють зрозуміти, що попри заклики влади, настрої серед населення дуже різняться. У країнах, де історично відчувається загроза зовнішнього нападу, люди демонструють вищу готовність до оборони. Там, де війна є лише абстрактним поняттям, готовність громадян значно нижча. Ці настрої варто враховувати політикам, коли вони формують стратегії національної безпеки, оскільки готовність населення до оборони — це не лише питання патріотизму, а й довіри до держави та її здатності захистити власних громадян.
Таким чином, питання “чи готові ми захищати свою країну?” є не лише особистим вибором, а й частиною ширшої соціальної дискусії про безпеку, права, обов’язки і віру в майбутнє своєї держави.
