В Україні система дошкільної освіти наразі перебуває у стані значної трансформації, проте реальні умови її функціонування залишаються далекими від тих стандартів, які декларує Закон «Про дошкільну освіту». Прийняття закону формально створило правові рамки для модернізації дошкілля, визначило принципи доступності та інклюзії, однак у практичній площині реформа зіштовхується з численними проблемами, які ускладнюють її ефективну реалізацію. Особливо гостро це проявляється у малих та сільських громадах, де дитячих садків недостатньо або вони не відповідають сучасним вимогам, а фінансові ресурси та кадровий потенціал місцевих адміністрацій обмежені.
Шведський експерт Генрік Лінд, який підготував у межах програми Polaris за підтримки SIDA звіт про функціонування та фінансування українських закладів дошкільної освіти, відзначає, що ухвалення закону стало важливим кроком на шляху до модернізації, проте фактичне впровадження реформи залишає багато питань відкритими. За його висновками, ключові механізми реалізації документа ще не ухвалено, і між задекларованими цілями та реальністю існує значний розрив.
Він проявляється у сфері доступу до дошкільної освіти, її рівності та якості, а також у структурних прогалинах управління та фінансування. Лінд підкреслює, що ці проблеми виникають не лише через війну, демографічні зміни чи економічні чинники, але й через давні слабкі місця системи управління, відсутність стратегічного планування та недостатньо скоординовану роботу різних експертних груп.
Єврокомісія у своєму звіті відзначила Україну за «значний прогрес» у сфері освіти й культури, серед іншого за ухвалення закону про дошкільну освіту. Проте оцінка Єврокомісії має подвійний характер: позитивна складова стосувалася виконання рекомендацій ЄС і демонструє, що Україна виконала більшість завдань, заданих попередньо Єврокомісією, тоді як інша оцінка виявила невідповідність рівня підготовленості країни до стандартів ЄС, що фактично ставить систему дошкільної освіти на проміжний рівень між початковим та середнім. Таким чином, формальна похвала за закон не відповідає реальному стану системи, а натомість є відзнакою політичних намірів і декларації європейських цінностей.
Під час презентації звіту шведського експерта заступниця міністра освіти і науки Анастасія Коновалова відзначила, що документ виявив болючі та неприємні аспекти роботи системи дошкільної освіти, і підкреслила критичну ситуацію щодо управління та фінансування. Вона зауважила, що звіт допомагає свідомо рухати те, що протягом тридцяти років не розвивалося, і звертає увагу на необхідність системного вирішення проблем доступності, кадрового забезпечення та фінансування.
Освітні експерти зазначають, що одним з основних викликів є доступність дошкільної освіти для дітей у малих та сільських громадах. Відсутність закладів або їх обмежена потужність створюють нерівні умови для дітей, що суперечить принципу рівного доступу, закріпленому у законі. Водночас переповненість дитячих садків у містах та напівпорожні заклади у сільських регіонах демонструють нерівномірність ресурсного забезпечення і недостатню гнучкість існуючої нормативної бази.
Крім того, залишається проблемою фінансування дошкільної освіти. Закон передбачає обов’язковість дошкільної освіти для дітей п’яти-шести років, але державне фінансування на цей рівень не передбачено. Місцеві бюджети мають різну спроможність утримувати заклади, тому якість освіти значною мірою залежить від ресурсу конкретної громади.
Шведський експерт наголошує на необхідності цільових трансфертів та розробки стандартів фінансування, які враховували б потреби кожного закладу та гарантували б рівний доступ до освіти незалежно від регіону та економічних можливостей громади.
Кадрове забезпечення дошкільної освіти є ще одним критичним аспектом. Вихователі залишаються одними з найменш оплачуваних педагогів у Європі. Згідно зі звітом, лише чверть педагогів молодші за 35 років, майже 12% перевищують 61 рік, і лише 45% мають ступінь бакалавра. Висока кваліфікація не гарантує відповідної заробітної плати, що знижує мотивацію молодих фахівців обирати професію вихователя і створює загрозу кадрового голоду в найближчі роки.
Автор звіту підкреслює:
«Україні потрібна Національна стратегія розвитку дошкільної освіти: потрібно встановити чіткі вимірювані цілі щодо доступу, якості, інклюзії та фінансування і узгодити їх з місцевими планами. Необхідно створити потужнішу національну систему готовності до забезпечення освіти в надзвичайних ситуаціях, а також механізмів гарантування рівності між регіонами, незалежно від впливу конфлікту».
Українські педагоги залишаються одними з найнижчеоплачуваних у Європі. Для порівняння рівня зарплат у різних країнах використовується спеціальний показник — паритет купівельної спроможності (ПКС), який показує реальну купівельну здатність людини на власну заробітну плату, тобто не просто номінальну суму грошей, а її цінність у повсякденному житті.
Швидке набуття чинності Закону «Про дошкільну освіту» спричинило низку порушень прав педагогічних працівників дошкільної освіти. На численні скарги педагогів відреагувала освітній омбудсмен. Надія Лещик надіслала лист до Верховної Ради України та Міністерства освіти і науки України щодо порушення прав окремих категорій працівників закладів дошкільної освіти, що було підтверджено повідомленням НУШ.
Причиною звернень педагогів стала невідповідність заробітної плати реальному навантаженню, яке виникло після набуття чинності нового Закону України «Про дошкільну освіту». На сайті освітнього омбудсмена з 1 січня 2025 року зафіксовано понад 30 звернень, багато з яких були колективними та містили підписи більше ніж 20 осіб. Основною підставою скарг є те, що оплата праці педагогів здійснюється лише за педагогічне навантаження, тоді як закон передбачає, що робочий час включає не тільки безпосереднє здійснення освітнього процесу з дітьми, а й методичну, організаційну та іншу педагогічну діяльність, кількість годин якої визначена для кожної категорії працівників.
Наприклад, для керівника закладу, вихователя-методиста, соціального педагога або асистента вихователя передбачено 35 годин на тиждень на одну тарифну ставку, тоді як для вихователя, практичного психолога та інших педагогічних працівників — 30 годин на тиждень. Для окремих категорій педагогів, у яких педагогічне навантаження зменшилося, відповідно зменшено й заробітну плату, поки не будуть розроблені нові нормативні документи про оплату праці. Методична та організаційна робота при цьому лишається неоплаченою.
Освітній омбудсмен зазначила, що при розробці нормативних документів у сфері освіти, включно з дошкільною, необхідно враховувати кілька ключових аспектів: залучення фахівців-практиків відповідної сфери, достатній час для підготовки документів, моделювання можливих наслідків їх впровадження та своєчасна комунікація з тими, кого стосується документ. Вона також підкреслила, що наведені проблеми — це далеко не повний перелік питань, які виникли після прийняття нового закону.
Закон «Про дошкільну освіту» також спричинив низку проблем з правовим регулюванням оплати праці педагогів. Після набуття чинності закону низка підзаконних актів, що визначають умови оплати праці, не були своєчасно розроблені. Внаслідок цього заробітна плата педагогічних працівників відображає лише педагогічне навантаження, без компенсації за методичну, організаційну та іншу педагогічну діяльність. Освітній омбудсмен Надія Лещик зазначила, що розробка нормативних актів повинна передбачати залучення практиків, моделювання наслідків запровадження документів і належну комунікацію з усіма, кого вони стосуються.
Ще одним викликом є потреба в національній стратегії розвитку дошкільної освіти, яка б узгоджувала доступ, якість, інклюзію та фінансування з місцевими планами та забезпечувала готовність системи до надзвичайних ситуацій, включно з воєнними та економічними кризами. Відсутність єдиного підходу створює ситуацію, коли експертні групи та органи влади працюють розрізнено, що гальмує процес впровадження реформи та зменшує її ефективність.
Програма «єЯсла», ухвалена парламентом, передбачає фінансову підтримку сімей із дітьми до трьох років та дітей з інвалідністю, що частково компенсує відсутність місць у дитячих садках та допомагає покривати послуги няні чи приватного закладу. Проте програма обмежена умовами офіційного працевлаштування батьків і охоплює лише перший період життя дитини, тому вона не вирішує проблему системно, а є додатковим ресурсом для сімей.
Таким чином, Закон «Про дошкільну освіту» формально встановлює правові рамки та декларативні стандарти для модернізації системи, проте на практиці реформа зіштовхується з комплексом фінансових, кадрових, управлінських і нормативних проблем. Ефективне впровадження вимагає комплексного підходу, який поєднує адекватне фінансування, стандартизовану оплату праці, узгоджену національну стратегію розвитку, систему інклюзії та підвищення якості освіти. Лише за цих умов реформа здатна забезпечити рівний доступ та належну якість дошкільної освіти для всіх дітей України, незалежно від регіону проживання та соціально-економічного стану родини.
