Закон, який не працює: ветеран морської піхоти розповів, як держава залишає поранених військових сам на сам зі своїми проблемами

Ветерани в Україні стикаються з проблемою, коли норми законодавства не реалізуються на практиці, залишаючи тих, хто отримав поранення під час бойових дій, сам на сам з власним лікуванням та відновленням. Закон “Про статус ветеранів війни” передбачає повну оплату лікарняних для осіб з інвалідністю, спричиненою війною, проте на практиці державні структури керуються іншими нормативами, що зменшує виплати до рівня, недостатнього навіть для базового забезпечення ліками.

Ветеран морської піхоти Дмитро Гнатюк розповів, що його участь у війні почалася не через прагнення отримати статус або пільги, а тому, що він не міг вчинити інакше. Він був призначений командиром десантно-штурмового відділення морської піхоти в перший день повномасштабного вторгнення, після чого виконував бойові завдання, отримав важке поранення, пройшов операції та тривалу реабілітацію. Поранення залишило його з інвалідністю ІІ групи, що спричинило постійний біль і необхідність у щоденному прийомі ліків та лікуванні.

“Сьогодні я – ветеран і особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни. У моєму випадку інвалідність – це щоденний біль, пожиттєві ліки й постійне лікування.

Та попри щоденний біль, з яким доводиться вчитися жити, я повернувся до роботи. Бо ветеран у моєму розумінні – це не утриманець, а людина, яка має право жити гідно й повноцінно. Але тут уже почалася інша боротьба – вже не на фронті, а з державними інституціями”, – зазначив Дмитро Гнатюк.

Попри фізичні труднощі, він повернувся до роботи, вважаючи, що ветеран має право на повноцінне життя та гідні умови. Проте на шляху до цього виникла інша боротьба — зі структурними проблемами державних органів, які повинні забезпечувати підтримку ветеранів.

Гнатюк наголосив, що Закон України “Про статус ветеранів війни” гарантує 100% оплату лікарняних для осіб з інвалідністю через війну незалежно від страхового стажу, але на практиці Пенсійний фонд застосовує інші норми, де розмір виплат залежить від стажу. В результаті фактична сума виплат виявляється значно меншою, ніж потрібно для покриття щомісячних витрат на ліки та лікування.

Дмитро Гнатюк пояснює, що, хоча закон України “Про статус ветеранів війни” гарантує повну оплату лікарняних для осіб з інвалідністю, спричиненою війною, на практиці Пенсійний фонд керується іншим законом — про загальнообов’язкове соціальне страхування, де розмір виплат прив’язаний до страхового стажу. У результаті замість передбачених законом 13 тисяч гривень він отримує лише близько 1800, тоді як його щомісячні витрати на ліки сягають приблизно 20 тисяч гривень, що робить придбання необхідних препаратів процесом, який викликає відчуття приниження.

Ветеран підкреслює, що лікування після поранення не є тимчасовим явищем і стає постійною частиною життя, тому коли держава декларує 100% оплату, а фактично забезпечує суму, яка не покриває навіть тижня лікування, це не можна сприймати як технічну помилку або бухгалтерську неточність. Для нього це системна проблема, яка зачіпає саму сутність гарантій, наданих законом.

Протягом року він звертався до різних державних органів — Міністерства у справах ветеранів, Міністерства соціальної політики, Пенсійного фонду, омбудсмена та народних депутатів. Усі визнавали, що закон існує і що проблема є, проте ніхто не брав на себе відповідальність за її вирішення, перекладаючи її на інші структури. Пенсійний фонд зазначав, що «немає механізму реалізації», міністерства повідомляли, що вони лише формують політику, а роботодавець, благодійний фонд “Рокада”, зазначав, що підтримує ветерана, але вирішення цього питання не входить до його компетенції. Таким чином, закон існує на папері, але не працює в реальному житті.

Гнатюк наголошує, що ця проблема стосується не лише його особисто:

“Пенсійний фонд каже, що “немає механізму реалізації”. Міністерства – що вони лише формують політику. У підсумку закон існує на папері, але не працює в реальному житті. Роботодавець – благодійний фонд “Рокада” – запевняє: “Ми на вашій стороні, але це не наша компетенція”. І це стосується не лише мене.

Тисячі ветеранів мають перерви у страховому стажі через поранення, тривале лікування або службу. Кожен із них може опинитися в ситуації, коли гарантоване державою право фактично не виконується.

Підтримка ветеранів – це не фото з форумів і не дописи в соцмережах. Це чіткі, працюючі механізми.

Я не прошу особливого ставлення до себе. Я прошу виконати закон. Бо коли держава не дотримується власних гарантій, вона ставить під сумнів головне – повагу до тих, хто віддав за неї здоров’я. І жодна стратегія ветеранської політики не спрацює, якщо в її основі – паперові обіцянки”.

Гнатюк наголошує, що держава, прийнявши закон, зобов’язана забезпечити його виконання, інакше гарантії перетворюються на декларацію, а декларації на папері не лікують та не покривають витрати на ліки.