Заочний розгляд цивільної справи: коли суд може ухвалити рішення без участі відповідача та які наслідки це має

Більшість громадян, звертаючись до суду, очікують, що розгляд справи відбуватиметься за обов’язкової участі всіх сторін спору. Проте цивільне процесуальне законодавство України передбачає механізм, який дозволяє суду ухвалити рішення навіть за відсутності відповідача. Йдеться про заочний розгляд справи — особливу процедуру, покликану забезпечити своєчасний розгляд спорів та запобігти випадкам, коли одна зі сторін свідомо затягує судовий процес. Водночас заочне рішення має свої особливості, умови ухвалення та окремий порядок перегляду, про які важливо знати як позивачам, так і відповідачам.

Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», розповіли про те, як в Україні застосовується процедура заочного розгляду цивільних справ, за яких умов суд може ухвалити заочне рішення, які процесуальні гарантії мають учасники справи та в яких випадках таке рішення може бути переглянуте або оскаржене.

Позовне провадження, наказне провадження, окреме провадження — ці юридичні терміни для більшості людей звучать доволі віддалено від повсякденного життя. Втім, у цивільному процесі є ще одна важлива процесуальна форма, яка може суттєво вплинути і на результат розгляду справи, і на подальший обсяг прав людини, яка звернулася до суду за захистом. Це заочний розгляд цивільної справи та ухвалення судом заочного рішення. Передусім варто розуміти, що заочне рішення можливе лише під час розгляду судом позовних заяв. Якщо ж суд розглядає справу в порядку окремого провадження, зокрема щодо встановлення юридичних фактів, заочне рішення не ухвалюється.

Суд може ухвалити заочне рішення на підставі доказів, які вже є в справі, але тільки за одночасної наявності таких умов:

• відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
• відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
• відповідач не подав відзив;
• позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Важливо звернути увагу саме на одночасність цих умов. Якщо хоча б одна з них відсутня, суд не може ухвалити заочне рішення.

Потреба в такому процесуальному механізмі виникає тоді, коли розгляд цивільної справи не повинен перетворюватися на нескінченне очікування сторони, яка не приходить до суду або не користується своїми процесуальними правами належним чином. Заочне рішення дає суду можливість рухати справу далі, не допускаючи невиправданого затягування процесу з боку відповідача. Адже на практиці трапляються ситуації, коли відповідачу важливо не стільки виграти справу, скільки відкласти її розгляд на якомога довший строк.

Для цього можуть використовуватися різні прийоми, які не завжди виходять за межі процесуального законодавства. Тому норми про заочний розгляд частково нейтралізують такі дії та дозволяють позивачу розраховувати на ухвалення рішення, якщо він не заперечує проти саме заочного розгляду. Чому згода позивача має значення — це питання заслуговує на окрему увагу. На практиці значна частина заочних рішень надалі не переглядається і залишається чинною з усіма правовими наслідками.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку пов’язане з обов’язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами. Сторони мають утримуватися від дій, що призводять до затягування судового процесу, а також використовувати передбачені процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження. На це, зокрема, звертав увагу Європейський суд з прав людини у пункті 35 рішення від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».

Разом з тим обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Доцільність тривалості судового провадження оцінюється з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, поведінки сторін та предмета спору. При цьому нездатність суду ефективно протидіяти перепонам для руху справи, які недобросовісно створюють учасники процесу, є порушенням частини першої статті 6 Конвенції. Такий підхід викладений у параграфах 66–69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України».

Зазначимо, що коли в справі беруть участь кілька відповідачів, заочний розгляд можливий лише в разі неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Щодо переходу до заочного розгляду справи суд виносить ухвалу. Надалі розгляд справи та ухвалення рішення відбуваються за правилами загального або спрощеного позовного провадження, але з урахуванням особливостей, які Цивільний процесуальний кодекс України встановлює саме для заочного розгляду.

Слід знати, що за своєю формою та реквізитами заочне рішення загалом не відрізняється від звичайного судового рішення. Відмінність полягає у тому, що в його назві зазначається, що воно є заочним, а також обов’язково вказуються строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідачам, які не з’явилися в судове засідання, копія заочного рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі. Якщо це передбачено законом, надсилання здійснюється в електронній формі. У разі відсутності електронного кабінету копія рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Хочемо наголосити, що ключова особливість заочного рішення полягає в тому, що воно може бути переглянуте тим самим судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення відповідач може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо учаснику справи повне заочне рішення суду не було вручене у день проголошення, він має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, за умови що така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений і в разі його пропуску з інших поважних причин. Водночас самих лише пояснень у такій ситуації недостатньо: причина має бути не тільки поважною, а й підтвердженою належними доказами. Це можуть бути, зокрема, квитки на поїзд, лікарняний, наказ про відрядження або інші документи, які підтверджують обставини, на які посилається відповідач.

Показовою є ситуація, яка сталася в приймальні судді одного з місцевих судів. Чоловік декілька місяців тому вирішив розлучитися. За його словами, він звернувся до юристки, надав всі необхідні документи та сплатив її послуги. Юристка підготувала позовну заяву про розірвання шлюбу, подала її до суду, сплатила судовий збір, після чого суд прийняв справу до розгляду та відкрив провадження. До позову від імені чоловіка також була додана заява про розгляд справи за його відсутності. На практиці це доволі поширений підхід: позивач не бажає ходити до суду, не знає, чи з’являтиметься інша сторона, і розраховує, що рано чи пізно рішення все одно буде ухвалене.

Однак суд не поспішав з розглядом справи, минуло приблизно пів року, і зрештою було ухвалено заочне рішення про розірвання шлюбу. За цей час подружжя встигло помиритися та вирішило, що розлучатися не буде, однак суд про це ніхто не повідомив. Чоловік вважав, що якщо він не приходить до суду, то справа не розглядатиметься. Насправді такий підхід міг би мати значення за відсутності заяви про розгляд справи без його участі, однак така заява вже була подана. У результаті з суду надійшло заочне рішення про розлучення.

Дружина, своєю чергою, звинуватила в ситуації чоловіка. Саме він подав позов, а отже, саме він мав подати заяву про залишення позову без розгляду, якщо подружжя вже не мало наміру розлучатися. З процесуальної точки зору така логіка була правильною. Суддя, вислухавши емоційне з’ясування обставин у приймальні, запропонувала процесуальний вихід із ситуації. Оскільки рішення було заочним, дружині було рекомендовано подати заяву про його перегляд. Після скасування заочного рішення чоловік як позивач мав подати заяву про залишення позовної заяви без розгляду. Унаслідок такої процесуальної комбінації розірвання шлюбу фактично втратило силу, а шлюб продовжив існувати. Цей приклад добре показує, що заочне рішення може мати значення не лише для позивача, але й для відповідача, який отримує окремий процесуальний механізм його перегляду.

Щодо самої заяви про перегляд заочного рішення, вона подається у письмовій формі та має відповідати вимогам, передбаченим Цивільним процесуальним кодексом України. У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено:

• найменування суду, який ухвалив заочне рішення;
• ім’я або найменування відповідача чи його представника, які подають заяву, їх місце проживання або місцезнаходження, номер засобу зв’язку, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
• обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та або неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази на підтвердження цих обставин;
• посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;
• клопотання про перегляд заочного рішення;
• перелік доданих до заяви матеріалів.

Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає. До неї додаються копії заяви за кількістю учасників справи, а також копії всіх доданих до неї матеріалів. Винятком є випадки, коли така заява подається в електронній формі через електронний кабінет. Якщо заява подається через електронний кабінет, до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 Цивільного процесуального кодексу України.

Подати заяву можна особисто або через представника. Якщо заяву про перегляд заочного рішення подає представник відповідача, до неї обов’язково додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження. При цьому варто враховувати, що перегляд заочного рішення не є безкоштовним. До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору. Судовий збір за подання такої заяви у 2026 році становить 665,60 гривні для фізичних осіб.

До заяви про перегляд заочного рішення також обов’язково додаються докази, на які посилається заявник. Саме від того, наскільки обґрунтованими будуть ці докази, значною мірою залежить успіх заяви та подальший розгляд справи. Тому до підготовки такої заяви варто поставитися уважно і використати всі можливі засоби доказування.

Для відповідача важливо пам’ятати, що сама по собі подача заяви ще не означає її автоматичний розгляд по суті. Якщо заява про перегляд заочного рішення оформлена з порушенням вимог закону, застосовуються положення статті 185 Цивільного процесуального кодексу України. У такому випадку суддя протягом п’яти днів з моменту надходження заяви постановляє ухвалу про залишення її без руху.

В ухвалі суд обов’язково зазначає, які саме недоліки має заява, яким способом їх необхідно усунути та протягом якого строку це потрібно зробити. Такий строк не може перевищувати десяти днів із дня вручення ухвали про залишення заяви без руху. Якщо причиною залишення заяви без руху стала несплата судового збору або його сплата не в повному обсязі, суд повинен вказати точну суму, яку необхідно сплатити або доплатити.

У разі усунення всіх недоліків у встановлений судом строк заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Якщо ж недоліки не будуть усунуті, заява вважається неподаною та повертається відповідачеві.

Після того як належним чином оформлена заява про перегляд заочного рішення надходить до суду, починається наступний етап процедури. Суд невідкладно надсилає копію заяви та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи, а також повідомляє їх про дату, час і місце її розгляду. Закон встановлює доволі стислі строки: заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п’ятнадцяти днів з дня її надходження до суду.

Зазначимо, що розгляд заяви відбувається в судовому засіданні. Водночас неявка осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає її розгляду. Під час засідання головуючий з’ясовує, хто з учасників справи з’явився, встановлює їх особи, перевіряє повноваження представників, оголошує зміст заяви та заслуховує думку сторін і інших учасників справи щодо вимог про перегляд заочного рішення.

За результатами розгляду заяви суд своєю ухвалою може прийняти одне з двох рішень: залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду за правилами загального або спрощеного позовного провадження.

Особливість заочного рішення полягає ще й у тому, що для відповідача закон фактично передбачає додатковий процесуальний механізм захисту. Якщо суд залишив заяву про перегляд заочного рішення без задоволення, відповідач не втрачає право на подальше оскарження самого рішення. У такому випадку заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України. При цьому строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Разом з тим для скасування заочного рішення недостатньо лише послатися на власну незгоду з його змістом. Суд повинен встановити, що відповідач не з’явився в судове засідання та або не повідомив про причини своєї неявки, а також не подав відклик на позовну заяву з поважних причин. Крім того, докази, на які посилається відповідач у своїй заяві, повинні мати істотне значення для правильного вирішення спору.

На відміну від відповідача, позивач та треті особи не мають права на перегляд заочного рішення тим самим судом. Для них передбачений лише загальний порядок оскарження шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Якщо після скасування первісного заочного рішення справа буде розглянута повторно і суд знову ухвалить заочне рішення, таке повторне заочне рішення і позивач, і відповідач можуть оскаржити вже в загальному апеляційному порядку.

Остаточної юридичної сили заочне рішення набуває лише після спливу всіх передбачених законом строків на його перегляд або апеляційне оскарження. Якщо протягом цих строків не подано заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу, або якщо за результатами апеляційного розгляду рішення залишено без змін, воно набирає законної сили та підлягає виконанню на загальних підставах.

Отже, радимо уважно ставитися до будь-яких судових повідомлень та не залишати без реагування відкриття провадження у справі. Заочне рішення може мати такі ж правові наслідки, як і звичайне судове рішення. Якщо заочне рішення вже ухвалене, не варто зволікати із захистом своїх прав. Необхідно своєчасно скористатися передбаченими законом механізмами його перегляду або оскарження, належно обґрунтувавши свою позицію та підтвердивши її відповідними доказами.