Війна в Україні, яка триває вже третій рік, залишається головною темою обговорень у світових медіа. Остання заява президента Володимира Зеленського про готовність до переговорів за певних умов викликала широкий резонанс у європейських ЗМІ. Західні коментатори аналізують, чи є це реальним кроком до завершення конфлікту, чи дипломатичним маневром, спрямованим на посилення позицій України. Одні розглядають це як сигнал до деескалації, інші попереджають про ризики пасток, які можуть виникнути під час переговорів із Росією. Чи стане ця заява новим етапом у війні, чи лише черговим дипломатичним фронтом?
Newsweek Polska – Польща. Варшавський тижневик Newsweek Polska зовсім не здивований готовністю Києва поступитися територіями задля досягнення миру:
“Територіальна цілісність України досі завжди була табуйованою темою, принаймні на офіційному рівні, оскільки в кулуарах різних міжнародних конференцій українські дипломати вже багато місяців визнають, що Донбас і Крим поки що відвоювати не вдасться. Примітно, що тепер Зеленський вперше сказав те, про що його люди говорили лише пошепки”.
Політика – Сербія. Якщо не буде очевидним, хто переміг, а хто програв, то переговори виявляться непростими, вважає белградська Politika:
“Перемир’я стає можливим, коли кожна з воюючих сторін усвідомлює, що не може досягти своїх цілей військовим шляхом, або коли продовження війни куди більшою мірою підірвало б її позиції, ніж припинення вогню.
… Незалежно від того, як конкретно виглядатимуть умови перемир’я та міжнародні гарантії обом сторонам, враження про те, хто вийшов із ситуації “з більшою для себе вигодою”, вплине на взаємини країн Європи. Однак у будь-якому разі припинення вогню означатиме, що “гаряча війна” перетвориться на “холодну війну” між Росією та рештою Європи, і ця війна може тривати протягом поколінь, як це відбувалося в Європі, розділеній “залізною завісою”.
La Stampa – Італія. Туринська La Stampa розбирає ситуацію:
“Готовність Зеленського погодитися на можливе “повернення окупованих територій дипломатичним шляхом” знаменує собою значний перелом у тій партії в покер, яка розігрується з закінчення виборів у Сполучених Штатах і складається з блефів і висновків різних парі.
Рівняння, висунуте президентом України, здавалося б просто: відмова Києва від контролю над окупованими Росією українськими територіями в обмін на вступ України до НАТО. Це – визнання того, що українцям буде важко перенести ще одну зиму під бомбами, у темряві та холоді і до того ж – перед необхідністю відправляти в окопи Донбасу ще одне покоління своїх громадян. Частка українців, готових підтримати ідею переговорів, уперше за майже три роки [повномасштабної] війни перевищила позначку
у 50 відсотків”.
Večernji List – Хорватія. Загребська Večernji list вважає, що сигнал Києва про готовність піти на поступки адресований передусім Трампу:
“Хоча у своєму плані перемоги він відкидав варіант заморожування конфлікту чи згоди на поступки, які стосувалися б територіальної цілісності та суверенітету України, тепер він готовий до таких.
… За умови, що решта 82% вільної української території перебувала б під захистом НАТО у разі нової агресії Путіна. Безсумнівно, йдеться про велику поступку та значну зміну в українській позиції. Зміна ця була обачно продумана, але адресована вона, скоріше, майбутньому президенту Сполучених Штатів Трампу та його посланцю з питань України та Росії Кіту Келлогу, ніж самому Путіну”.
De Volkskrant – Нідерланди. Амстердамська De Volkskrant попереджає європейські країни:
“У разі укладання угоди Європа має бути готовою до більш прямої участі у захисті України. Європа має прийняти важливі рішення політичного, фінансового та морального плану, що є результатом тридцяти років упущень у безпеці. Небезпека велика, ставки високі.
Але якщо за підсумками цієї війни Україна не залишиться суверенною, вільною та безпечною країною, яку можна буде відновити, то тоді на мільйони інших європейців чекають дуже похмурі часи”.
