“Наші діти мають готуватися до війни, вона надовго”: заява Ірини Верещук викликала резонанс і гостру критику
Останні місяці в українському публічному просторі дедалі частіше звучать не розмови про мир чи припинення вогню, а необхідність жити в умовах постійної загрози. Риторика влади й експертного середовища зміщується з очікування компромісу до концепції затяжного конфлікту, який не завершиться підписанням умовної угоди. Саме в цій атмосфері пролунала заява Ірини Верещук — заступниці керівника Офісу Президента, яка окреслила нову, радикально відверту лінію: Україна має готувати дітей до війни. Її слова викликали широкий резонанс у суспільстві — від схвалення за чесність до жорсткої критики за надмірність та небезпечну нормалізацію війни як повсякденності.
Зміст заяви Верещук
Ірина Верещук окреслила свою позицію прямо: незалежно від того, чи буде укладене перемир’я або підписано мирну угоду, Росія залишиться ворогом України на десятиліття, а можливо й століття. На її переконання, навіть формальне припинення бойових дій не усуне загрозу, вона лише змінить форму, але не зникне. Виходячи з цього, посадовиця закликала українців змінити свою у свідомість — до створення культури постійної готовності до спротиву:
«Ми маємо переналаштувати суспільну свідомість. Буде перемир’я, чи не буде, чи будуть мирні угоди, чи не будуть — Росія залишається нашим ворогом на десятиліття, якщо не на століття».
Головним акцентом її заяви стала теза відносно дітей:
«Наші діти мають готуватися та знати, що таке війна. Росія буде знати, що наше суспільство готове до спротиву. Кожен розуміє свою роль та місце. Росія буде знати, що ми готові дати відсіч, і буде стріляти кожна хата, а під ними буде горіти земля».
У цьому формулюванні очевидне не лише посилання на досвід руху опору, а й трансформація уявлення про дитинство як період безтурботності. Верещук чітко дала зрозуміти: покоління, яке зростає тепер, мусить адаптуватися до нової реальності та готуватися воювати зі шкільних років. Звичне життя, плани на відновлення та стабільність відтерміновуються — натомість формується стратегія тривалої мобілізації.
Реакція суспільства: критика, тривога й спроби осмислення
Після оприлюднення цих слів соціальні мережі вибухнули хвилею реакцій. Частина суспільства сприйняла заяву як відповідальне попередження: держава не має обманювати громадян обіцянками швидкого завершення війни, натомість мусить готувати молодь до реальних викликів.
Водночас значна частина українців висловила глибоке занепокоєння: така риторика, на їхню думку, руйнує уявлення про нормальне майбутнє дітей, позбавляє їх права на мирне життя та легітимізує війну як нову норму життя.
Критики закидають Верещук небезпечне зміщення акцентів — з захисту дитинства до використання дітей як частини оборонної доктрини. Вони ставлять під сумнів допустимість мілітаризації суспільства в умовах, коли воно й так перебуває в стані емоційного виснаження, травматизації й відтоку населення. Заявлене «стрілятиме кожна хата» викликало не лише асоціації з партизанською боротьбою, а й — у деяких — занепокоєння можливістю втрати межі між цивільною і воєнною сферами.
Заява Верещук не є ізольованою, вона лягає в ширший дискурс, який від початку 2025 року формують представники держави й деякі експерти: переговорів з Росією найближчим часом не буде, формула завершення війни залишається невизначеною, загроза зберігається незалежно від лінії фронту. Це повторюють представники РНБО, аналітики, військові. Таким чином, поступово формується державна парадигма, в якій безпека стає не фазою, а постійним режимом.
Втім, саме ця логіка викликає найбільше етичних і стратегічних запитань: чи можливо захистити майбутнє, готуючи його до безперервного минулого? Чи має дитинство зникнути з українського досвіду як явище? І чи не ризикує держава втратити ще одне покоління — вже не через бомби, а через руйнування базових орієнтирів?
