Війна жорстоко увірвалася в життя українців, змушуючи їх переосмислювати цінності, шукати опору та відповіді на складні питання. Одним з таких питань є ставлення церкви до війни та вбивства. Як віряни повинні жити в умовах збройного конфлікту? Чи грішно брати в руки зброю та вбивати інших? Журналістка ІА” Факт” Юлія Хоменко продовжує спілкування у Великодній тиждень з настоятелем Житомирського Свято-Михайлівського кафедрального собору, отцем Богданом Бойко.
Отець Богдан, як віруючі люди повинні жити в умовах збройного конфлікту? Чи грішно брати в руки зброю та вбивати інших?
Звичайно, це одне з найскладніших питань, з якими стикаються люди в цей трагічний час. З самого початку цієї війни церква засудила російську агресію. Це злочин проти Бога і людей, який не можна виправдати. Ми молимося за мирне вирішення конфлікту та за упокій душ загиблих. Що стосується вбивства, то згідно з заповідями Божими, це гріх. Проте, війна ставить людей перед складним моральним вибором. Коли йдеться про захист своєї Батьківщини, своєї сім’ї, свого життя, іноді застосування сили стає вимушеним заходом.
Загалом, Православна доктрина, прийнята помісними соборами, чітко говорить, що коли православна людина захищає свою країну, це не є вбивством. Сьогодні Росія напала на Україну, і саме вони є агресорами. Їхні дії – це жахливий гріх, адже вони несуть смерть і руйнування. Ми ж, українці, захищаємо свою домівку, своїх близьких, свою землю. Наші воїни борються за те, що їм найдорожче. Тому вбивство противника на війні не є гріхом, адже воно здійснюється з метою самозахисту.
Як ви ставитеся до ненависті до ворога, яка часто виникає в людей під час війни?
Ісус Христос закликав нас до прощення. Проте, важливо розуміти, що прощення можливе лише тоді, коли людина усвідомлює свою помилку та кається. Наша біда полягає в тому, що ми часто тлумачимо Святе Письмо, обираючи лише те, що відповідає нашим поточним потребам. Христос дійсно пророкував про війни, які принесуть горе і страждання людям. І те, що ми бачимо зараз в Україні з боку Росії – це саме те горе і прокляття, про яке він говорив. Водночас Бог завжди навчав любові та прощенню. І це те, до чого ми, як християни, повинні прагнути, навіть у найскладніші часи.
Звичайно, важко збагнути, як можна прощати тих, хто чинить такі жахливі злочини проти нашого народу. Сьогодні ж ми бачимо, що російська церква благословляє своїх людей на вбивство та насильство. Вони називають цю війну “священною”, що суперечить всім християнським цінностям. Звичайно, ми не можемо прощати тим, хто свідомо йде на злочини проти нашого народу. Їхнє місце не на цій землі.
Чому Бог допускає те, що ворог руйнує домівки та цілі міста, що вбиває мирних людей і найстрашніше – маленьких дітей? Як не зневіритися, як пережити це?
Бог не допускає ніяких руйнувань. Ми люди самі творимо зло, а у всьому звинувачуємо Бога. Він не винен, що ми робимо всяке зло і йдемо на спілкування із дияволом. Якби Бог міг би все виправити, то він би судив би всіх. Не можна казати, що винен Бог. Російська церква кричить, що вона найсвятіша і найвеличніша, але по факту ми самі бачимо, як воно є. Бог, ні в чому не винен, а винні люди, які це допускають! Бог, коли створив людину дав їв волю. Як написано у священному писанні Бог сказав: “Ви Боги, ви можете робити хороші справи, або можете бути злими, і робити погані справи”.
Ісус Христос не порушує свободу волі людини, не присилує і не обманює її. Він дав людству невід’ємний дар свободи. Кожна людина приходить у буття, маючи свободу волі та вибору. Цей дар є основою нашої здатності до любові, бо вона – плід свободи. Водночас наші свобода і право вибору означають також здатність людини обрати замість любові та добра – зло і ненависть. І коли вона це обирає – то не Бог винуватий, а людина. Тому зло і страждання, які ми бачимо, є плодами використання кимось (чи і нами самими) божественного дару свободи з егоїстичною неправедною метою.
Зло не виникає саме по собі – у нього є конкретні творці та винуватці, які свою свободу підкорили творенню зла. В час великих страждань і горя, яких зазнає наш народ через війну, принесену ворогом на українську землю, для багатьох особливою спокусою стають безнадія і відчай. Через них диявол прагне відірвати людину від Бога для того, щоби нею, зневіреною, легше опанувати та її погубити – як вовк, який намагається відбити вівцю від стада, бо коли вона самотня, то швидше стане його здобиччю. Адже коли людина зневірюється, то відкидає надію і віру в Бога, залишається самотня, одинока, розчарована і безсильна. Тому важливо не втрачати віру в Бога і вірити в силу нашого Творця. Потрібно жити по законах Божим та нести у цей світ добро та любов, а не зло та розруху. А як жити кожен обирає сам. Священники не можуть вказувати кому, як жити! Ми можемо підказати чи дати пораду або ж благословити!
Як церква допомагає людям у цей складний час?
Ми робимо все можливе, щоб допомогти тим, хто постраждав від війни. Наша громада вже відправила на передову понад 20 машин з гуманітарною допомогою, дрони, харчування та одяг. Ми також збираємо кошти на нові дрони та іншу допомогу. Військові часто приходять до церкви, щоб помолитися, отримати духовну підтримку. Ми намагаємося допомогти їм зберегти віру, надію та любов у своїх серцях.
Які поради ви можете дати віруючим людям, що зараз знаходяться на фронті або в зоні бойових дій?
Пам’ятайте, що ви не самотні. Бог з вами, і він дасть вам сили пережити ці випробування. Головне молитися, звісно в умовах жорстких бойових дій немає часу читати молитву “Отче Наш”, тому просто можна звернутися до Бога в думках.
