Зміна уряду в Україні: оцінка впливу кадрової перестановки на економіку країни очима Сергія Фурси

В Україні вкотре готуються до кадрових змін в уряді. На тлі воєнного стану, затяжної економічної нестабільності та поступового зменшення політичної суб’єктності виконавчої влади, нові призначення в Кабінеті Міністрів сприймаються переважно як технічні ротації, а не як передумова для змін курсу. В умовах, коли ключові рішення ухвалюються поза межами будівлі уряду, зміна персоналій на міністерських посадах викликає помірковану реакцію з боку бізнесу, експертів і міжнародних партнерів. Очікування — стримані, прогнози — обережні. У цьому контексті інвестбанкір Сергій Фурса з Dragon Capital окреслює своє бачення того, які наслідки можуть мати нові призначення для української економіки, наскільки зміниться якість управління та чи варто очікувати зрушень у політичному центрі тяжіння всередині влади.

На тлі політичних ротацій в українському уряді, питання їхнього впливу на економіку постає не вперше, однак з кожною такою зміною контекст суттєво змінюється. Інвестбанкір Сергій Фурса з Dragon Capital у своїх міркуваннях звертає увагу на ключовий аспект: сьогоднішня зміна Кабінету Міністрів, на відміну від попередніх років, не викликає очікувань суттєвих економічних зрушень. І це не випадковість, а ознака системної трансформації характеру уряду як політичної інституції.

Фурса зазначає, що ще кілька років тому, коли велися дискусії щодо кандидатур прем’єра — чи буде ним, наприклад, Наталія Яресько чи Володимир Гройсман — це справді мало значення. Тоді постать глави уряду визначала напрямок економічної політики, зокрема у сфері реформ, співпраці з міжнародними партнерами, ринку праці й фіскальної системи. Нині ж — ситуація інша. Він вважає, що ключові дорожні карти вже давно не пишуться в будівлі уряду, й така зміна ролей лише частково пояснюється умовами воєнного стану.

На думку Фурси, головний структурний недолік попереднього уряду повністю повторюється і в нинішньому складі. Йдеться про низький рівень суб’єктності. Це створює стан, коли уряд не є самостійною політичною одиницею у прийнятті стратегічних рішень. Він припускає, що може статися виняток, коли нова прем’єрка проявить більшу самостійність, однак підкреслює: розраховувати на це без підстав — марно.

Фурса також звертає увагу на те, що зміни в персональному складі уряду не принесли відкрито негативних результатів. Він визнає, що були побоювання щодо можливих призначень, наприклад у сфері освіти, де існував ризик повернення до підходів, подібних до часів Шкарлета чи Табачника. Але ці сценарії, як він вважає, не справдилися.

На окрему увагу, на думку Фурси, заслуговує нова прем’єрка. Він зазначає, що вона має добру репутацію серед представників бізнесу. Водночас підкреслює, що у своєму попередньому міністерстві їй вдалося сформувати ефективну команду, що продемонструвала себе, зокрема, під час переговорів зі США щодо угоди про корисні копалини. Він наводить приклад, коли варіант, запропонований адміністрацією Трампа, суттєво відрізнявся від підсумкового підписаного документа, й у цьому є заслуга саме української переговорної групи.

Банкір звертає увагу, що два ключові учасники цієї команди, Олексій Соболєв та Тарас Качка, тепер отримали міністерські посади. Фурса характеризує Соболєва як одного з найпрофесійніших міністрів економіки за всю історію України — особливо в частині розуміння функціонування економіки як такої. Він нагадує про роль Соболєва в реформі Prozorro.Sale та у процесах малої приватизації, де він, за словами Фурси, проявив не лише ефективність, а й ціннісну позицію. Саме від нього Фурса очікує проривів у сфері дерегуляції — але уточнює, що йдеться не про зниження податків, а саме про упорядкування процедур і усунення надлишкових бар’єрів.

Щодо Тараса Качки, то Фурса наголошує на його глибокій фаховій підготовці у сфері зовнішньої торгівлі. З огляду на те, що євроінтеграція України у найближчі роки значною мірою буде зосереджена на переговорах у сфері аграрної політики, він вважає призначення Качки логічним і своєчасним.

Серед нестандартних, але позитивних моментів Фурса називає призначення Дениса Шмигаля міністром оборони. Він визнає, що це виглядає дивно, з огляду на те, що Шмигаль — колишній прем’єр, і формально це виглядає як «пониження». Але основна проблема Міністерства оборони за попереднього очільника полягала в управлінському безладі. А саме в системній, послідовній, бюрократично точній роботі Шмигаль, на думку Фурси, має сильні сторони.

Водночас банкір критично оцінює чергові зміни в структурі уряду — мається на увазі об’єднання й подальше роз’єднання міністерств. Це вже неодноразово показувало свою неефективність і створює переважно технічні проблеми. З його точки зору, в таких випадках ідеться не про реформи, а про імітацію діяльності. З часом доведеться повертати окремі міністерства — зокрема аграрне та екології.

Окремо експерт згадує про зникнення Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, натякаючи, що офіційною причиною його зникнення могли бути не лише структурні зміни, а й корупційні підстави. У цьому контексті Фурса згадує рішення суду, що стосується 120 мільйонів гривень. Міністерство реінтеграції було малофункціональним, а замість нього логічніше було би створити Міністерство міграції — однак визнає, що така ідея в нинішньому політичному кліматі малоймовірна.

Щодо призначення Германа Галущенка на посаду міністра юстиції, Фурса називає його дивним, але не критичним. Сам факт ротації не створює нових ризиків, оскільки Галущенко вже обіймав міністерську посаду. Фурса припускає, що зміни можуть позначитися на «Енергоатомі», але радить спостерігати за розвитком подій, зокрема за тим, чи буде створено наглядову раду — якої там досі немає.

Він також звертає увагу на те, що з уряду пійшов Чернишов, і вважає це проявом принаймні часткового зворотного зв’язку між суспільством і владою. Попри те, що цей зворотний зв’язок не є системним або глибоким, його наявність Фурса оцінює як важливу, особливо в умовах тиску на антикорупційні ініціативи та зловживання з боку деяких органів влади. У цьому контексті він згадує справу Віталія Шабуніна та дії ДБР, які, за його словами, демонструють небезпечну тенденцію до політичного тиску.

Завершуючи, Фурса акцентує, що Міністерство фінансів залишилося без змін, і це, з його точки зору, стало позитивним сигналом для тих, хто займається залученням зовнішнього фінансування. Збереження наступності у фінансовому блоці є стабілізуючим фактором, важливий як для західних партнерів, так і для внутрішнього управління ресурсами.

Загалом Фурса вважає, що оновлення уряду не несе загроз для економіки і не створює ілюзій щодо проривів. Однак він закликає не очікувати від уряду того, що залежить від інших центрів ухвалення рішень. Очікування повинні бути реалістичними.