Про те, чи стануть останні атаки кінцем “Дружби”, розмірковує аналітик ринку природного газу Михайло Свищо

Атака українських безпілотників на нафтоперекачувальну станцію «Унеча» в Брянській області Росії в ніч на 20 серпня викликала широкий резонанс в світовій спільноті, оскільки мова йде про об’єкт, який є ключовою ланкою в системі експорту російської нафти по нафтопроводу «Дружба». Саме після цієї станції «Дружба» розгалужується на дві гілки — північну, що пролягає через Білорусь, Польщу та Німеччину, і південну, яка проходить через Україну, Угорщину, Словаччину та Чехію. Внаслідок ударів Збройних сил України постачання російської нафти цим маршрутом було зупинене. Наслідки цієї події коментують українські та зарубіжні експерти.

Аналітик ринку природного газу ExPro Consulting Михайло Свищо зазначає, що це вже третя зупинка нафтопроводу «Дружба» від початку серпня, і вона свідчить про готовність українських військових блокувати транзит російської нафти до Європи навіть попри відсутність чіткої політичної волі на це з боку української влади і заперечення угорських та словацьких чиновників. На думку експерта, виникає питання, чи здатні подібні удари призвести до остаточної зупинки «Дружби», яка протягом більш ніж півстоліття була політичним інструментом спершу радянської, а потім і російської влади.

Свищо нагадує, що історія цього нафтопроводу бере початок у 1950-х роках, коли був розроблений проєкт постачання радянської нафти до країн соціалістичного блоку Європи. «Дружба» мала стати найбільшим у світі нафтопроводом того часу і, попри протидію США, у 1960-х роках була запущена в експлуатацію, демонструючи енергетичну гегемонію СРСР у Східній Європі. Після розпаду Радянського Союзу «Дружба» зберегла своє стратегічне значення, ставши основним маршрутом постачання російської нафти в Європу вже через незалежні Україну та Білорусь. Важливість цього об’єкта підтверджує той факт, що навіть на четвертому році повномасштабної війни Україна продовжує забезпечувати транзит російської нафти.

Експерт зазначає, що після початку російського вторгнення в Україну у 2022 році більшість європейських країн прагнули відмовитися від російських енергоносіїв. Німеччина і Польща припинили імпорт нафти по північній гілці «Дружби», а у березні 2025 року до них приєдналася Чехія, яка отримувала російську нафту через територію України. Таким чином, єдиними споживачами російської нафти фактично залишилися Угорщина та Словаччина, які не демонструють реального бажання відмовлятися від дешевого російського ресурсу.

При цьому діючий транзитний контракт завершується лише на початку 2030 року. Свищо наводить позицію колишнього прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, який наголошував, що Україна не може в односторонньому порядку припинити транзит, оскільки це означало б порушення угоди про співпрацю з ЄС. Більше того, угорські та словацькі чиновники неодноразово погрожували заблокувати нові пакети європейських санкцій проти Росії і зупинити постачання електроенергії та газу в Україну у випадку, якщо Київ ухвалить політичне рішення про перекриття нафтопроводу. Наскільки реалістичними є ці погрози, оцінити важко, однак саме вони стали однією з причин, чому українська влада не наважилася на політичне рішення.

У результаті, як зазначає експерт, було знайдено інший шлях — дії Збройних сил України. Тільки в серпні 2025 року вони тричі зупиняли транзит: двічі атаки були спрямовані на станцію «Унеча» у Брянській області, і ще один раз на станцію «Нікольське» у Тамбовській області, що розташована за 400 кілометрів від лінії фронту.

Михайло Свищо вважає, що реакція Європи на серпневі події була доволі стриманою. Брюссель офіційно висловив занепокоєння стабільністю енергопостачання, але не висунув жодних претензій до України. Росія, навпаки, одразу назвала ці удари «терористичними атаками» і використала їх для інформаційної кампанії проти Києва. Водночас Угорщина та Словаччина виступили з різкою критикою, наголосивши на загрозі їхній енергетичній безпеці.

Важливо, що на відміну від попередніх років, Україна тепер офіційно визнає ці удари. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга у відповідь на заяви угорського колеги Петера Сіярто порадив йому звертатися до Москви, яка розв’язала війну.

Свищо звертає увагу, що останні пошкодження станції «Унеча» виявилися серйозними. За даними Reuters, відновлення постачань може затягнутися на п’ять днів, що стане найдовшою зупинкою «Дружби» від початку повномасштабної війни. При цьому не можна виключати, що після відновлення роботи удари будуть повторюватися.

Аналітик пояснює, що атаки на «Дружбу» мають комплексний ефект. Вони демонструють можливості України завдавати ударів по глибині території агресора, створюють фінансові та логістичні проблеми для Росії, а також ставлять перед європейськими країнами незручні питання про їхню відповідальність у фінансуванні війни і змушують їх активніше шукати альтернативні маршрути постачання енергоносіїв.

Свищо наголошує, що вперше з початку російського вторгнення Україна фактично готова до зупинки транзиту російської нафти, який приносив їй близько 250 мільйонів доларів, тоді як для Росії ці обсяги мали у багато разів більшу вагу — у 2024 році йшлося про прибуток близько 6 мільярдів доларів. Чи стануть серпневі удари кінцем для «Дружби», стане зрозуміло найближчими місяцями. Але вже зараз, за словами експерта, Україна посилає чіткий сигнал: російські нафтогазові об’єкти, які фінансують війну, залишатимуться під ударами доти, доки тривають бойові дії.