Коли право на частку в спільному майні може зникнути: позиція судів і практика юристів

У багатьох справах з нерухомістю ключовим каменем спотикання стає частка у спільному майні. Власники квартир чи будинків нерідко стикаються з ситуацією, коли одна з часток є надто малою для реального користування, а співвласники не можуть дійти згоди щодо розпорядження спільним об’єктом. Конституційна норма про непорушність права приватної власності тут стикається з винятками, передбаченими Цивільним кодексом, де стаття 365 дозволяє суду припиняти право на частку у спільному майні за наявності визначених обставин.

Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», з якими поспілкувалася наша редакція, пояснили, як на практиці діє ця норма, які умови суд вважає достатніми для припинення права на частку, які докази мають бути подані та чому обставини щодо наявності в особи іншого житла чи стану її сім’ї можуть стати вирішальними у спорі.

В нашій адвокатській практиці є непоодинокі випадки, коли на консультацію приходять співвласники нерухомого майна з одним, але дуже складним питання – як позбавити частки у праві власності іншого співвласника або одного зі співвласників?

Перш за все в таких випадках ми згадуємо Конституцію України, а саме статтю 41, яка зазначає:

«Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану».

Проте в Цивільному кодексі України є єдине виключення з загального правила – стаття 365 в якій зазначено наступне:

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Показовим прикладом того, як діє зазначена норма на практиці є Постанова Верховного суду України від 9 липня 2025 року по справі  № 711/7549/23.

За фабулою даної справи Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності. Річ у тім, що зазначені особи є рідними братами, а також співвласниками квартири в якій Позивачеві належить 5/6 частин, а Відповідачеві – 1/6 частина. Квартира є двокімнатною, загальною площею 47,8 кв. м., житловою площею – 31 кв. м. Як ми бачимо ситуація досить стандартна та типова.  Між сторонами існує спір щодо здійснення права власності відносно вищевказаної квартири, унаслідок чого спільне володіння і користування нею є неможливим, а відповідач відмовляється у добровільному порядку продати свою частку йому. Спірна квартира є неподільною.

Тут одразу зазначимо, що для викупу частки використовується саме дійсна ринкова вартість об’єкта на момент подання позовної заяви до суду що повинно бути підтверджено для початку висновком сертифікованого оцінювача, а як що Відповідач не згоден з визначеною сумою (вважає її заниженою) , то по справі потрібно проводити  судову товарознавчу експертизу при проведенні якої експерт попереджається про кримінальну відповідальність за надання недостовірних даних при проведенні дослідження.

У своєму позові позивач вважав, що наявні правові підстави для припинення права власності Відповідача на 1/6 частку спірної квартири з виплатою йому грошової компенсації вартості частки у сумі 180 027 грн, а тому  просив суд припинити право власності відповідача на 1/6 частку квартири.

Позивачем було внесено на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області компенсацію вартості частки у праві власності у розмірі 180 027 грн.

Відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом про вселення в якому зазначив, що має у власності 1/6 частину квартири. Спірна квартира розташована на одному сходовому майданчику із квартирою, в якій він проживає зі своєю сім`єю. Позивач замінив замки від вхідної двері у спірній квартирі, позбавивши його права користування цією квартирою. Такими протиправними діями останнього порушено його право на володіння та користування спірною квартирою.

Рішенням першої інстанції позовні вимоги позивача було задоволено. Припинено право власності Відповідача на 1/6 частку квартири, відповідачеві присуджена грошова компенсація вартості такої частки у сумі 180 027 грн  коштом позивача. У задоволені зустрічних вимог Відповідача про вселення – відмовлено.

Рішення суду першої інстанції було мотивовано тим, що позивач  є власником частки у розмірі 5/6 спірної квартири, а  відповідач  – 1/6 частки. Частки сторін у спірній квартирі, загальною площею 47,8 кв. м, становлять:  позивача – 39,8 кв. м;  відповідача  – 8 кв. м. Житлова площа спірної квартири становить 33 кв. м, тому частки сторін є такими:  позивача – 27,5 кв. м; відповідача – 5,5 кв. м.

Кожна зі сторін має у власності окреме житло, в яких фактично тривалий час проживають разом з членами своїх сімей, і умови їх проживання відповідають визначеним законом мінімально необхідним стандартам забезпечення житлової площі на одну особу. При цьому суд першої інстанції звернув увагу на те, що квартира, в якій проживає відповідач, є об`єктом його особистої приватної власності, а отже, право користування такою квартирою інших осіб залежить від волі  відповідача, як власника житла. Відповідач проживає в іншій двокімнатній квартирі  загальною площею 44,8 кв. м, житловою площею – 31 кв. м. разом з дружиною, а їх повнолітній син має у власності інше житло.

Тут хочемо акцентувати особливо вашу увагу на моменті наявності у власності іншого житла. За негласною судовою практикою як що у особи така 1/6 частка квартири у власності була б єдиним житлом, то немає й мови про позбавлення його даної частки. Тому, крім іншого, потрібно ретельно з’ясовувати чи має співвласник якого хочуть позбавити частки у майні у власності іншу житлову нерухомість, яка її частка, які умови проживання в іншому житлі, стосунки там із співвласниками та багато інших нюансів, включаючи чи хворіє хтось із членів родини якимись захворюваннями (на приклад відкрита форма туберкульозу), що робить життя разом з ним небезпечним або неможливим.

Довод сторін щодо належності виконання ними своїх обов`язків, як власників спірної квартири, є безпідставними, оскільки ці обставини не мають значення для правильності вирішення спору, враховуючи підстави та зміст як первісного, так і зустрічного позовів.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки спірна квартира є неподільною річчю, а розмір частки відповідача є незначною і така частка не може бути виділена йому в натурі, беручи до уваги характер неприязних відносин між сторонами, що унеможливлює їх спільне договірне використання квартири.

При визначенні суми компенсації районний суд виходив з того, що дійсна ринкова вартість спірної квартири згідно з висновком будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи становила 29 540 доларів США, що еквівалентно 1 080 236 грн. Отже, ринкова вартість 1/6 частки становила 4 923 долари США, що еквівалентно 180 027 грн.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року апеляційну скаргу  відповідача  залишено без задоволення, а рішення  першої інстанції залишено без змін.

Справа за касаційною скаргою надійшла на розгляд Верхового Суду України. Свою скаргу відповідач мотивував тим, що існує конфлікт щодо права володіння та користування спірною квартирою, яка належить сторонам  на праві спільної часткової власності. Суди у порушення положень закону не врахували, що припинення права власності відповідача на 1/6 частку спірної квартири завдасть істотної шкоди його інтересам та членів його сім`ї, що відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України є безумовною правовою підставою для відмови у припиненні відповідного права власності.

Суди, припиняючи його право власності на частку у спірній квартирі, фактично не дотрималися балансу інтересів, оскільки у нього є необхідність у користуванні своєю часткою у спірній квартирі, так як він та його дружина є інвалідами ІІ групи, унаслідок чого він має намір користуватися квартирою для комфортного проживання. Разом з тим суди дійшли помилкового висновку про те, що припинення його права власності на частку у спірній квартирі не завдасть істотної шкоди. Позивач має намір позбавити його права власності на квартиру лише з метою її подальшого продажу позивач  не має наміру проживати у квартирі, яка розташована у м. Черкаси, а він проживає у власній квартирі у м. Києві, де працює на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Елта».

Зазначимо, судом було встановлено, що згідно з висновком будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи зроблено висновок про неможливість встановлення порядку користування спірною квартирою у співвідношенні до ідеальних часток співвласників у праві власності. Відповідний висновок обґрунтований тим, що ідеальна частка співвласника у праві власності на квартиру у розмірі 1/6 по загальній площі становить 8 кв. м, а по площі житлової кімнати 5,5 кв. м, а законом передбачено, що площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 14 кв. м, мінімальна площа спальні 9 кв. м.

У разі розгляду варіанта щодо надання кожному співвласнику по одній житловій кімнаті в окреме користування, а підсобні приміщення в спільне користування, запропонований варіант не відповідатиме ідеальним часткам співвласників у праві власності на спірну квартиру, а відхилення від ідеальної частки буде значним.

Відсутність конструкції «за наявності одночасно» у статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин.

У статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, друга статті 319 ЦК України).

Варто знати, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Водночас згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен з співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку неможна поділити без втрати її цільового призначення.

Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників передбачено у статті 365 ЦК України, якою визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Тобто стаття 365 ЦК України передбачає реалізацію права співвласників на припинення права власності одного із співвласників на його частку в спільному майні за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але можуть бути застосовані за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

З огляду на всі ці обставини, при вирішенні позову, пред`явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Отже, припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення такого порушення, тому суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на відповідну частку.

Саме тому Верховний Суд погодився з висновком судів про те, що втручання у право власності Відповідача  є правомірним та відповідає критерію «справедливої рівноваги» згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки наявні передбачені положеннями частини першої статті 365 ЦК України правові підстави для припинення права власності останнього на частку у спільному майні та компенсації йому вартості належної частки квартири та залишив рішення попередніх судів чинними.

Тепер зазначену показову справу кожен із співвласників може «приміряти» на себе та хоча б попередньо визначитися з тим які є шанси на позбавлення частки у спільному майні іншого співвласника.