17 березня відзначається День мобілізаційного працівника в Україні, в цей день у різні роки також відбулися цікаві та значущі історичні події.
День мобілізаційного працівника в Україні
Це професійне свято встановлене для фахівців, які займаються організацією та проведенням мобілізаційних заходів, комплектуванням військ особовим складом, а також плануванням матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України.
Історія цього свята розпочалася 22 серпня 2000 року, коли міністр оборони України Олександр Кузьмук підписав наказ «Про встановлення Дня мобілізаційного працівника», призначивши його на 14 вересня. Ця дата була обрана на честь переформування 14 вересня 1993 року Управління мобілізації і комплектування Головного штабу Збройних Сил України в Головне організаційно-мобілізаційне управління (ГОМУ). Однак, у зв’язку з початком війни РФ проти України та проведенням першої хвилі часткової мобілізації 17 березня 2014 року, було вирішено змінити дату святкування. Наказом Міністра оборони України від 26 вересня 2016 року №497 «Про встановлення Дня мобілізаційного працівника» було встановлено нову дату святкування — 17 березня.
Незважаючи на важливість роботи працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), останнім часом у суспільстві зростає обурення через їхні дії. У воєнний час працівники ТЦК виконують критично важливу місію – забезпечення мобілізації, формування та підтримку обороноздатності держави. Проте саме ці завдання і викликають найбільше дискусій.
Обурення суспільства викликає спосіб, у який відбувається оповіщення та вручення повісток. Випадки, коли представники ТЦК діють грубо, порушуючи права громадян, фіксуються дедалі частіше. Це – вручення повісток на вулицях, у громадському транспорті, лікарнях, магазинах. Людей обурює, коли замість прозорої і зрозумілої системи мобілізації вони бачать прояви тиску чи навіть примусу. Часто повідомлення про вручення повісток викликає страх, особливо в тих, хто не має достатньої інформації про свої права чи саму процедуру.
Крім того, хвилю критики викликають випадки зловживання службовим становищем, хабарництва чи несправедливого підходу до мобілізації. Обурення також спричиняє недостатня поінформованість громадян про процедури мобілізації. Часто люди не розуміють, що саме відбувається, яких документів потрібно надати, чи які їхні права під час отримання повістки. Відсутність відкритого діалогу між державою і суспільством тільки поглиблює це непорозуміння.
Історичні події в цей день
45 рік до н. е. – Відбулася битва при Мунді, де війська республіканців зійшлися з армією Гая Юлія Цезаря. Це була остання велика битва Цезаря під час громадянської війни в Римській республіці, яка завершилася його перемогою та остаточним зміцненням влади.
1521 рік – Мандрівник і мореплавець Фернан Магеллан відкрив архіпелаг Філіппіни, що стало важливою віхою у великій подорожі навколо світу. Це відкриття забезпечило Іспанії нові можливості для торгівлі та колонізації.
1674 рік – Івана Самойловича проголосили гетьманом Лівобережної та Правобережної України. Це об’єднання мало на меті зміцнення влади козацької держави та встановлення контролю над обома берегами Дніпра.
1804 рік – У Веймарі відбулася прем’єра драми Фрідріха Шиллера «Вільгельм Телль». Цей твір став символом боротьби за свободу і національну незалежність, увійшовши до світової літературної спадщини.
1830 рік – Відомий композитор і піаніст Фредерік Шопен вперше виступив у Варшаві. Цей дебют став початком його великого музичного шляху, що згодом приніс йому світове визнання.
1845 рік – Британський винахідник Стівен Перрі отримав патент на еластичний бинт, який став значним досягненням у розвитку медицини та сприяв покращенню надання першої медичної допомоги.
1861 рік – Відбулося офіційне об’єднання Італії, що стало результатом тривалого процесу Рісорджименто. Це ознаменувало створення єдиної італійської держави з центром у Турині.
1899 рік – Світ вперше почув знамениту неаполітанську пісню O Sole Mio!, яка швидко здобула популярність і стала класикою італійської музичної культури.
1917 рік – У Києві було створено Українську Центральну Раду – перший представницький орган українського народу, що став основою для проголошення автономії України.
1930 рік – Американського мафіозі Аль Капоне випустили на свободу через відсутність достатніх доказів для доведення його злочинів. Цей випадок став резонансним у кримінальній історії США.
1939 рік – На Верецькому перевалі в Карпатах польські військові розстріляли від 500 до 600 полонених січовиків, переданих їм угорськими військами. Це стало однією з трагічних сторінок в історії українського визвольного руху.
1943 рік – Відбулася трагедія села Ремель у Рівненській області, коли німецькі окупанти здійснили масове знищення мешканців села, що стало одним з найбільших воєнних злочинів на території України.
1948 рік – Бельгія, Велика Британія, Люксембург, Нідерланди та Франція підписали Брюссельський пакт, що став основою для створення Західно-Європейського Союзу (WEU), спрямованого на спільну оборону від зовнішніх загроз.
1950 рік – У США оголосили про відкриття нового хімічного елемента — каліфорнію, який став 98-м елементом у періодичній таблиці. Його відкриття стало важливою віхою в ядерній хімії.
1951 рік – Українська Повстанська Армія звернулася до США із закликом про допомогу в боротьбі проти Радянського Союзу, сподіваючись на підтримку у визвольній боротьбі українського народу.
1959 рік – 14-й Далай-лама (Дайнзін Г’яцо) втік з Тибету до Індії після придушення повстання тибетців китайськими військами, що ознаменувало новий етап у тибетському визвольному русі.
1960 рік – У Японії вперше у світі з’явилися у продажу різнокольорові фломастери, що стало початком нової епохи в канцелярському виробництві та популяризації творчості.
1966 рік – Американська підводна субмарина «Олвін» виявила зниклу водневу бомбу у Середземному морі поблизу узбережжя Іспанії, запобігши потенційній катастрофі.
1972 рік – У Києві заснували Інститут книги та друкарства, що став важливим осередком для розвитку української літератури, книговидання та поліграфії.
1995 рік – Верховна Рада України ухвалила рішення про скасування посади президента Криму, що мало на меті стабілізувати політичну ситуацію в регіоні.
1995 рік – Вперше вийшов в ефір мистецький канал «Територія А» на телеканалі ICTV, який став майданчиком для популяризації української музики та культури.
1999 рік – Шість членів Міжнародного Олімпійського Комітету були виключені зі складу організації через звинувачення у хабарництві під час визначення місць проведення Олімпіад.
1999 рік – В Україні розпочалося серійне виробництво автомобіля ЗАЗ-1103 «Славута», який став популярним серед вітчизняних автолюбителів.
2000 рік – В Уганді близько тисячі членів релігійної секти «Заповіді Божі» здійснили масове самоспалення у своїй церкві, що стало однією з найбільших трагедій такого типу у світі.
Амністування учасників злочину в Римі
17 березня 44 року до н.е., через два дні після вбивства Юлія Цезаря, римський сенат ухвалив доленосне рішення – амністував усіх учасників цього злочину, включно з безпосередніми вбивцями. Засідання відбулося в храмі богині Землі, і його атмосфера була далекою від мирної. Будівлю оточували ветерани-легіонери та натовп, що підтримував цезаріанців. Заговорники теж прийшли не самі – з ними були гладіатори та раби, готові до сутичок.
У Римі наростав конфлікт. Спочатку вбивство Цезаря назвали перемогою над тираном, однак самі вбивці побоялися повернутися додому й укрилися на Капітолійському пагорбі, що вважався священним. Наступного дня вони виступили на Форумі, виголошуючи палкі промови й закликаючи громадян підтримати їх як республіканців, що врятували Рим від тиранії. Та римляни стояли мовчки. Особливою проблемою стала армія, яка щиро любила Цезаря. Рим поділився – на тих, хто підтримував Цезаря, і тих, хто його засуджував.
У цій напруженій ситуації виступив Цицерон. Він запропонував «нульовий варіант» – рішення, яке мало зберегти мир у місті. Цицерон згадав досвід Афін під час міжусобиць і запропонував грецьке слово «амністія», що означає «забуття». За його словами, слід залишити вбивство Цезаря безкарним, але водночас затвердити всі його розпорядження, зокрема ті, які він планував втілити у майбутньому. Це рішення дозволяло уникнути масштабного протистояння та зберегти легітимність влади, що базувалася на указах Цезаря.
Це компромісне рішення зустріло загальне схвалення, тимчасово примиривши сторони. Адже багато сенаторів завдячували Цезарю своїми почесними званнями, посадами чи маєтками. Визнання Цезаря тираном вимагало б скасування його рішень, а його тіло за традицією довелося б кинути у Тибр. Та натовп, що зібрався вимагати помсти за Цезаря, виглядав далеко не мирним.
Однак примирення було короткочасним – до дня похорону Цезаря. У своєму заповіті він залишив кожному римському плебею по 300 сестерціїв, а також передав народу свої сади. Це викликало хвилю обурення серед населення, адже замість “тиранії” вони побачили турботу про людей. Після цього вбивцям Цезаря більше не знайшлося місця в Римі. Цезар, хоч і мертвий, зміг помститися, а продумана логіка його останньої волі перемогла навіть смерть.
День народження Михайла Мандельштама
17 березня 1866 року в містечку Кролевець Чернігівської губернії в родині дитячого лікаря народився Михайло Львович Мандельштам – адвокат, письменник, учасник революційного руху.
Мандельштам навчався на юридичному факультеті разом з Олександром Ульяновим. Однак за участь у так званій «добролюбовській» демонстрації його виключили з університету, і вже в 1886 році він був висланий до Казані. Проте справжнім революціонером Мандельштам так і не став. Він обрав шлях адвокатури та згодом здобув широку відомість як «політичний захисник». Серед його клієнтів були такі відомі особистості, як есер-терорист Іван Каляєв, більшовик Микола Бауман і багато інших представників революційного руху. Відомий письменник та журналіст Михайло Салтиков-Щедрін характеризував його словами: «Він юрист, відомий у нас оратор, сказати промову – це його справа». В адвокатських колах Мандельштам мав репутацію «адвоката пригноблених».
Після подій 1917 року Мандельштам деякий час проживав у Харкові, а потім емігрував до Італії, Франції, Німеччини. Там він займався адвокатською практикою, а також громадською діяльністю. Зрештою, він повернувся до СРСР, де ще десять років працював захисником у судах. Однак 9 червня 1938 року у віці 73 років Мандельштама було заарештовано, його звинуватили в участі у змові та зв’язках з закордоном. Вже 5 лютого 1939 року він помер у Бутирській тюрмі, офіційно — від «серцевої недостатності». Приговор так і не був винесений. Лише 18 червня 1990 року прокуратура припинила справу проти Мандельштама за «відсутністю в його діях складу злочину», тим самим реабілітувавши його ім’я.
Знакова промова Теодора Рузвельта
17 березня 1906 року президент Сполучених Штатів Теодор Рузвельт виголосив знакову промову під назвою «Люди з брудом», у якій вперше використав відомий термін «розгрібачі бруду» стосовно журналістів, які спеціалізуються на викриттях. У своїй промові він зазначив, що є «люди з гноярськими вилами», які постійно копирсаються у бруді, не помічаючи над собою сяючого небосхилу, ігноруючи «божественну корону», що пропонується їм, та не відводячи погляду від бруду під ногами.
Рузвельт додав, що «розгрібачі бруду» часто необхідні для блага суспільства, але лише за умови, що вони розуміють, коли настав час припинити копирсання в бруді. І хоча його слова мали на меті дещо зневажити журналістів, саме ця характеристика стала для них професійним девізом.
Журналісти, проявивши кмітливість, пом’якшили цей термін, і згодом викриття почали називати журналістськими розслідуваннями. Вони визначили три головні елементи такого розслідування. По-перше, журналіст повинен «копати» там, де до нього цього не робив ніхто. По-друге, тема повинна бути важливою та актуальною для читача або глядача. І, по-третє, завжди існують сили, зацікавлені у приховуванні викритих фактів від суспільства.
