9 травня в Україні, країнах Європейського Союзу та низці інших держав відзначається День Європи як символ миру й єдності європейських народів. Цей день також поєднує визначні історичні досягнення в науці, політиці, культурі й боротьбі за свободу в усьому світі.
День Європи в Україні
Щороку 9 травня в Україні відзначають День Європи — символічне свято європейського вибору, яке набуло особливого значення у час війни та геополітичної трансформації. Проте мало хто знає, що історично існує два Дні Європи, і кожен із них має свою глибоку й важливу історію.
Перший День Європи виник 5 травня 1949 року — цього дня була заснована Рада Європи, перша загальноєвропейська політична організація, що об’єднала країни навколо спільних демократичних цінностей, прав людини та правової держави. Рада Європи не є частиною Європейського Союзу, однак саме вона стала першою інституційною платформою після Другої світової війни для спільного європейського розвитку.
Другий День Європи, який відзначають 9 травня, має іншу природу. Саме в цей день 1950 року французький міністр закордонних справ Роберт Шуман виступив із промовою, що згодом увійшла в історію як «декларація Шумана». У ній він запропонував створити Європейське об’єднання вугілля та сталі — союз Франції та Німеччини, до якого могли приєднатися інші європейські країни. Метою було зробити нову війну в Європі не просто неможливою, а й немислимою. Цей крок започаткував процес інтеграції, який зрештою призвів до створення Європейського Союзу.
Тому 9 травня і вважається офіційним Днем Європи в країнах ЄС. Окрім держав-членів Євросоюзу, цей день також відзначають Україна, Туреччина та Молдова, що підкреслює їхній стратегічний курс на європейську інтеграцію.
Україна святкує День Європи з 2003 року. Упродовж двох десятиліть він припадав на третю суботу травня. Проте 2023 року, за ініціативи Президента України, дата була змінена — тепер Україна відзначає це свято 9 травня, синхронно з Європейським Союзом. Це рішення стало не лише політичним жестом, а й символом остаточного розриву з радянською традицією відзначення 9 травня як «Дня перемоги», натомість переорієнтацією на європейський формат пам’яті, демократії й солідарності.
У часі війни День Європи в Україні звучить по-іншому: це день єднання з тими, хто підтримує українців у боротьбі за свободу, мир і право бути частиною спільної Європи. Це день твердого нагадування про цінності, за які сьогодні віддають життя.
Цікаві факти
В Європейському Союзі 9 травня — офіційне свято, але лише в установах ЄС це вихідний. У більшості країн-членів це звичайний робочий день, хоча проходять публічні заходи.
Символом Європи є синій прапор з 12 золотими зірками, який не означають кількість країн, а символізують ідею досконалості та єдності.
Гімном Європейського Союзу є «Ода до радості» Людвіга ван Бетховена, яка звучить на церемоніях ЄС.
Декларація Шумана була ухвалена менш ніж через п’ять років після закінчення Другої світової війни. Її метою було не просто об’єднання ресурсів, а побудова нової Європи — європейської спільноти долі.
У 2022 році, саме в День Європи, Європейська комісія офіційно передала Україні опитувальник для отримання статусу кандидата в ЄС — цей документ став першим формальним кроком до членства.
Україна — єдина країна, яка в умовах повномасштабної війни відзначає День Європи з особливим змістом: як свято спротиву, надії та вибору.
Історичні події в цей день
1913 — Ігор Сікорський, один із найвідоміших українських авіаконструкторів, здійснив перший політ свого гідроплана С-10 «Гідро». Цей літальний апарат став доказом того, що Сікорський був не лише піонером у створенні гвинтокрилів, а й активно працював над розвитком гідроавіації.
1913 — У Франції вийшов на екрани фільм «Фантомас» — перша екранізація популярної серії романів про геніального злочинця. Стрічка започаткувала цілу низку фільмів про Фантомаса, що згодом стали класикою світового кінематографа.
1919 — Симон Петлюра був обраний головою Директорії Української Народної Республіки. Його постать стала символом боротьби за незалежну Україну у вирі складної політичної ситуації початку ХХ століття.
1920 — У центрі Києва відбувся спільний парад польських і українських військ на Хрещатику з нагоди визволення міста від більшовиків. Подія стала результатом українсько-польського союзу, укладеного задля протистояння радянській загрозі.
1920 — В Ужгороді було засновано українське товариство «Просвіта». Воно стало важливою інституцією для збереження й поширення української мови, культури й національної самосвідомості серед закарпатських українців.
1922 — Патріарха Московського і всієї Русі Тихона було взято під домашній арешт. Цей крок радянської влади став показовим проявом антирелігійної політики в епоху встановлення диктатури.
1927 — Федеральний парламент Австралії урочисто переїхав до нової столиці — Канберри. Це рішення остаточно закріпило столичний статус Канберри, спеціально збудованої як політичне серце країни.
1945 — На Центральний аеродром ім. Фрунзе в Москві приземлився літак Лі-2 з екіпажем Анатолія Семенкова, який доставив акт про капітуляцію нацистської Німеччини. Цей день у СРСР і країнах радянського блоку відзначався як офіційне завершення Другої світової війни в Європі.
1950 — У Парижі було створено Європейське об’єднання вугілля і сталі — перше міждержавне співтовариство, яке стало прообразом Європейського Союзу. Саме цей день, 9 травня, пізніше став офіційним Днем Європи.
1955 — Федеративна Республіка Німеччина офіційно вступила до НАТО, завершивши повоєнну інтеграцію у західну безпекову систему. Це було стратегічне рішення, що визначило курс ФРН на десятиліття вперед.
1962 — У США здійснив свій перший політ вертоліт-кран S-64, сконструйований Ігорем Сікорським. Цей гелікоптер став проривом у вантажних повітряних перевезеннях і визнаним технічним досягненням.
2012 — В Індонезії під час демонстраційного польоту розбився російський літак «Sukhoi Superjet 100». Трагедія забрала життя 45 людей і поставила під сумнів надійність нової моделі цивільної авіації з Росії.
2018 — Через сильні дощі в Кенії прорвало греблю Патель, розташовану у Великій рифтовій долині. Повінь спричинила загибель щонайменше 48 осіб і завдала значних руйнувань місцевій інфраструктурі.
2022 — Президент США Джо Байден підписав Закон S.3522 про Ленд-ліз для України. Цей історичний документ забезпечив значну військову та технічну підтримку в боротьбі проти російського вторгнення й відновив механізм, який під час Другої світової війни допоміг союзникам перемогти нацизм.
9 травня 1902 року народився Пол Ліленд Кірк — людина енциклопедичних знань у сфері криміналістики й біохімії, якого сьогодні вважають «батьком-засновником» аналізу бризок крові. Його внесок у науку настільки вагомий, що найвища нагорода, яку можна отримати в секції криміналістики Американської академії судових наук, нині носить ім’я саме Пола Кірка.
Одним з ключових досягнень Кірка стало формулювання розширеного принципу, який заклав французький криміналіст і піонер судової медицини Едмон Локар, знаний як «Шерлок Холмс із Франції». Саме Локар стверджував: «Кожен контакт залишає слід». На його думку, злочинець, потрапивши на місце злочину, обов’язково щось приносить із собою — і щось виносить. Саме ці сліди можуть перетворитися на речові докази. Він висловив це принципом: «При контакті між двома об’єктами відбувається взаємний обмін».
Пол Кірк поглибив цю ідею, заявивши:
«Докази не забувають. Вони не піддаються емоціям моменту. Їхня відсутність не залежить від відсутності людських свідків. Вони є фактичними доказами. Фізичні докази не можуть помилятись. Вони не здатні себе обмовити. Вони не можуть повністю зникнути. Лише людська неспроможність їх знайти, дослідити і зрозуміти може зменшити їхню цінність».
Випадок, що змінив сучасну криміналістику
У ніч на 3 липня 1954 року було жорстоко вбито Мерілін Шеппард — дружину відомого нейрохірурга Сема Шеппарда. Розслідування цієї справи від початку викликало неоднозначні оцінки. Головними фізичними доказами стали численні бризки крові на стінах, підлозі, предметах інтер’єру, а також на одязі жертви й підозрюваного.
Шеппард стверджував, що після вечірки вони з дружиною провели гостей і пішли спати. Близько ранку 4 липня він, за його словами, прокинувся від криків дружини. Піднявшись нагору, він побачив «білу двоногу фігуру», після чого втратив свідомість. Прийшовши до тями, побачив, як невідомий чоловік бореться з нападником на пляжі. Згодом він знову знепритомнів. Слідство ж наполягало, що жодного незнайомця не було, і саме Сем Шеппард убив свою дружину. Його визнали винним, незважаючи на заперечення та численні апеляції.
22 січня 1955 року, через місяць після вироку, Пол Кірк відвідав місце злочину. Він склав детальний технічний звіт, у якому висловив переконання в невинуватості Шеппарда — насамперед на основі аналізу розбризкування крові. Завдяки цьому звіту через десять років, у 1966 році, справу переглянули в суді, і Кірк надав свідчення, які стали вирішальними: початковий вирок скасували, а Сема Шеппарда звільнили з-під варти.
Проте участь у справі мала для Кірка і неприємні наслідки. Його висновки суперечили позиції слідства та офіційній лінії держави, через що йому відмовили в членстві в Американській академії судових наук. Водночас справа Шеппарда стала першим прецедентом у сучасній історії, коли аналіз бризок крові відіграв вирішальну роль у судовому рішенні.
Символічно, що саме ім’я Пола Кірка тепер носить найвища нагорода в американській криміналістиці. До того ж саме Кірка вперше назвали словом «криміналіст». Він тривалий час очолював Школу криміналістики в Берклі й започаткував професійну культуру, яка пізніше поширилася на весь світ. Сьогодні слово «криміналіст» стало модним, однак його справжнє значення бере початок саме від Пола Ліленда Кірка.
9 травня 1936 року Беніто Муссоліні урочисто проголосив створення Італійської імперії, оголосивши про приєднання Ефіопії до Італії перед натовпом із 400 тисяч людей на площі Венеції в Римі.
Цей акт анексії став апофеозом фашистської мілітаристської політики та символом — у риториці самого дуче — «відродження імперії». Проте за гучною пропагандою стояла жорстока колоніальна війна, що тривала понад пів року. Проти армії Ефіопії, яка в багатьох випадках була озброєна лише списами та луками, Італія застосувала сучасні танки, артилерію, бойову авіацію та, що найстрашніше, — заборонені отруйні гази. Ці дії вже тоді викликали обурення в частини міжнародної спільноти, але реальної відповіді не послідувало.
Хоча військова кампанія завершилася формальним захопленням території, збройний опір не припинявся протягом усієї італійської окупації. Ефіопські партизани вели боротьбу до 1941 року. За роки колоніального панування в Ефіопії загинуло приблизно 750 тисяч людей — переважно цивільних.
Муссоліні підкреслював, що імперія — це не лише територія, а передусім дух, велич, ідея національного винятковості. Фашистська пропаганда створювала образ «оновленої Римської імперії», і в італійському суспільстві сформувався специфічний спосіб святкувати нову завойовану велич. На вулицях Рима було прийнято обмінюватися вітанням: «Ну, чия тепер Ефіопія?», «Ефіопія — наша!». Це гасло стало символом мілітаристського тріумфалізму епохи Муссоліні.
Рівно через десять років, 9 травня 1946 року, італійський король Віктор Еммануїл III зречеться престолу. А вже в червні Італія на референдумі офіційно стане республікою. Того ж року Муссоліні вже не буде серед живих, а сама Ефіопія — звільнена. Імперія, побудована на крові, розсиплеться, залишивши після себе тягар історичного сорому.
9 травня 2014 року — один з найгостріших і символічних днів початку збройного протистояння на Донбасі. Саме цього дня бойовики спробували захопити міський відділ міліції в Мариуполі.
Атака відбулася у день державного вихідного. Близько 60 озброєних автоматами бойовиків атакували будівлю, в якій перебувало лише 14 осіб — чергові зміни та охорона. Попри чисельну перевагу противника й несподіваність нападу, в будівлі зав’язався запеклий бій. Працівники міліції забарикадувалися на третьому поверсі та тримали оборону в умовах реальної загрози масового вбивства.
На допомогу оточеним прибула Національна гвардія та два бойові відділення добровольчого батальйону «Азов». Успішна контратака дозволила деблокувати працівників міліції й розбити угруповання нападників.
Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомив у Facebook:
«У результаті бою, в якому брали участь підрозділи Нацгвардії та спецпідрозділ МВС «Азов», знищено близько 20 терористів, 4 — взято в полон. Значна частина нападників, покинувши зброю, втекла в житлові квартали міста… Позиція щодо терористів із зброєю буде незмінна і одна — вогонь на ураження. Тим, хто прийшов зі зброєю і стріляє, хто захоплює заручників, катує їх, грабує людей, прикриваючись різними гаслами — відповідь української держави буде тільки одна — знищення».
Втім, оборона дорогою ціною: будівля Маріупольського міськвідділу міліції була практично повністю знищена вогнем. Це була перша масштабна бойова атака з великим застосуванням вогнепальної зброї в межах міста.
Напруга не спадала. Ввечері 10 травня було підпалено ще дві ключові адміністративні будівлі — військову частину та міську прокуратуру. Місто залишалося у стані хаосу, з частково паралізованою владною вертикаллю, знищеною інфраструктурою безпеки та високою концентрацією ворожих диверсійних груп.
Повне повернення контролю над Маріуполем відбулося лише 13 червня 2014 року, коли українські сили повністю вибили бойовиків з адміністративних установ і над містом знову підняли українські прапори. Цей день став символом визволення, а бойове хрещення «Азову» — початком його легендарного шляху в боротьбі за Україну.
