2 червня відзначаються Всесвітній день дій проти розладів харчової поведінки та День проголошення Італійської Республіки. Також цей день пов’язаний з низкою історичних подій, які стали поворотними у політичній, культурній та технічній історії світу.
Всесвітній день дій проти розладів харчової поведінки
Цей день об’єднує лікарів, психологів, родини пацієнтів, активістів і всіх, хто стикається з невидимою, але смертельно небезпечною загрозою. Це не просто день для інформування — це заклик до реальних дій, підтримки, розуміння та руйнування упереджень. Розлади харчової поведінки — це не про примхи, не про моду й не про слабкість волі. Це серйозні психічні захворювання, що часто розвиваються в тіні мовчання, самотності та соціального тиску.
Анорексія, булімія, компульсивне переїдання — це лише найбільш відомі прояви спектру порушень, які можуть охопити людей будь-якого віку, статі, раси, культурного чи соціального статусу. Попри те, що найбільше таких діагнозів ставиться підліткам і молодим жінкам, розлади харчової поведінки дедалі частіше виявляються і в чоловіків, і в дітей, і в літніх людей. Причини складні та різнорівневі: від біологічних і генетичних чинників до суспільного тиску, ідеалів краси, травм, булінгу, депресій, самотності.
Особливо небезпечним є те, що ці розлади часто залишаються непоміченими або недооціненими, поки не стає надто пізно. Люди, що страждають, можуть здаватися успішними, усміхненими, дисциплінованими — але водночас боротися з глибоким внутрішнім болем, який вони намагаються заглушити контролем над тілом або втечею в їжу.
Сучасна психіатрія та психологія визнають: для боротьби з цими станами потрібна не лише медична допомога, а й системна соціальна підтримка. Сім’я, друзі, школа, медіа — всі мають бути залучені до формування середовища, в якому буде безпечно просити допомогу. Водночас важливо розвінчувати міфи про зовнішність, «успіх», худорлявість як еталон і сприймати тіло не як ворога, а як дім, що потребує піклування.
Цікаві факти
Анорексія нервова має найвищий рівень смертності серед усіх психічних захворювань. За статистикою, смертність сягає 5–10% навіть за умов лікування, і значно вища — без нього. Причини смерті — серцева недостатність, самогубства, критичне виснаження.
Більшість людей з булімією на вигляд мають нормальну або навіть підвищену вагу, що ускладнює діагностику. При цьому вони можуть переживати постійне почуття провини, тривоги та сорому, пов’язані з переїданням і компенсаторними діями (блюванням, надмірним спортом, голодуванням).
Компульсивне переїдання — один з найменш розпізнаваних розладів, часто сприймається лише як «слабкість» або «відсутність сили волі». Але це захворювання тісно пов’язане з тривожними розладами, депресією, травматичним досвідом.
За різними оцінками, від розладів харчової поведінки страждають понад 70 мільйонів людей у світі. І ця цифра щороку зростає, зокрема через вплив соцмереж, глянцю та фільтрованої культури «ідеального тіла».
Дослідження показують: ефективне лікування можливе лише за умов залучення сім’ї. Раніше родину часто вважали причиною проблеми, але сучасні терапевтичні підходи — зокрема, сімейно-орієнтована терапія — визнають сім’ю важливим ресурсом для зцілення.
Чоловіки складають до 25% усіх випадків розладів харчової поведінки, але часто звертаються по допомогу значно рідше через стигматизацію й гендерні стереотипи.
На тлі воєн, пандемій, міграції та соціальної ізоляції кількість випадків розладів харчової поведінки зросла. Вразливими стали підлітки, молодь, а також люди з посттравматичним досвідом.
День проголошення Італійської Республіки
Ця дата стала поворотним пунктом для всієї країни, коли після падіння фашизму та завершення Другої світової війни італійці на всенародному референдумі 1946 року вирішили відмовитися від монархії та обрати республіканську форму правління. Уперше в історії жінки також отримали право голосу. Таким чином, 2 червня 1946 року розпочалася нова сторінка в історії Італії — як демократичної, суверенної республіки.
Цей день традиційно супроводжується військовим парадом у центрі Рима, на площі Венеції та Форумі, з участю президента Італії, прем’єр-міністра, військових частин і дипломатів. Урочистості включають покладання вінків до Вівтаря Батьківщини на Площі Венеції та виступи офіційних осіб. Однією з найзворушливіших частин святкування є прольот «стрілок» — авіагрупи Frecce Tricolori, яка залишає в небі слід у кольорах італійського прапора.
Італія — південноєвропейська держава, розташована в самому центрі Середземномор’я. Її географічне положення формувало не лише клімат і природу, а й історію та культуру, оскільки вона протягом століть була осердям Римської імперії, епохи Відродження і сучасної європейської інтеграції. Сьогодні Італія є членом-засновником Європейського Союзу та НАТО, активно бере участь у міжнародних політичних, економічних і культурних процесах.
Цікаві факти про Італію та День Республіки
Слово «Італія» походить від слова, що означає «країна телят» (лат. Víteliú), що, ймовірно, пов’язане з культом тварин у племенах, які населяли південь Апеннінського півострова до епохи Риму. Зараз Італія — країна з однією з найвищих тривалостей життя в Європі. Вона посідає четверте місце в ЄС за чисельністю населення після Німеччини, Франції та Іспанії. Італійська культура, кухня, мистецтво, архітектура й мода залишають незгладимий слід у світовій цивілізації.
Під час референдуму 1946 року республіку підтримали понад 12 мільйонів італійців, тоді як близько 10 мільйонів висловилися за збереження монархії. Унаслідок цього колишній король Умберто II залишив країну й вирушив у вигнання.
Раніше святкування Дня Республіки було перенесене на першу неділю червня через економічні міркування, але з 2000 року 2 червня знову стало офіційним вихідним днем.
Frecce Tricolori, елітна аеробатична група ВПС Італії, щороку пролітає над Вівтарем Батьківщини, утворюючи в небі зелено-біло-червоні смуги — кольори національного прапора.
На Вівтарі Батьківщини у Римі розміщено могилу Невідомого солдата — символ пам’яті про всіх загиблих воїнів Італії.
Італія має одну з найвищих у світі тривалостей життя — понад 82 роки. Особливо довголітні мешканці на острові Сардинія, яку вважають однією з так званих «блакитних зон» планети.
У Римі розташована найменша у світі держава — Ватикан, що водночас є резиденцією Папи Римського.
Італійська мова має безліч діалектів, деякі з яких настільки відмінні, що іноді вважаються окремими мовами — наприклад, неаполітанська чи сицилійська.
Італія — країна з найбільшою кількістю об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО у світі.
Історичні події в цей день
455 — Вандали, одне з найвідоміших давньогерманських племен, вторглися в Рим, що був центром Західної Римської імперії. Протягом двох тижнів місто зазнавало систематичного пограбування: було розграбовано храми, палаци, громадські будівлі й помешкання, а значна частина жителів зазнала насильства. Цей напад остаточно зруйнував залишки колишньої могутності Риму й став символом кінця античного світу.
1537 — Папа Римський Павло III видав буллу Sublimis Deus, в якій офіційно проголосив, що американські індіанці — це люди, наділені безсмертною душею. Цей документ забороняв поневолення індіанців, що було важливим кроком у протидії рабству в нововідкритих іспанських колоніях. Однак на практиці ця булла часто ігнорувалася колонізаторами.
1652 — В околицях села Батіг на Поділлі козацьке військо під проводом Богдана Хмельницького, у союзі з кримськими татарами, завдало нищівної поразки польському війську під командуванням Марціна Калиновського. Ця перемога стала однією з найзначущіших у ході Визвольної війни українського народу проти Речі Посполитої.
1842 — Світ побачив перший том славетного роману Миколи Гоголя «Мертві душі», який одразу ж набув великого резонансу в літературному середовищі Російської імперії. Твір став віхою в розвитку російського реалізму, іронічно висвітлюючи моральне й соціальне зубожіння тогочасного суспільства.
1851 — Американський штат Мен першим у США офіційно запровадив так званий «сухий закон» — повну заборону на продаж і виробництво алкоголю. Цей крок став початком ширшого руху тверезості у США, який згодом набрав національного масштабу на початку ХХ століття.
1857 — Вірджинський винахідник Джеймс Гіббс запатентував однониткову портативну швейну машинку, що стала революційним досягненням у побутовій техніці. Його розробка зробила шиття доступним у домашніх умовах і пришвидшила процес масового пошиття одягу.
1859 — На узбережжі Токійської затоки, на острові Хонсю, було засновано місто Йокогама, яке згодом стало одним із найбільших і найважливіших портів Японії. Саме звідси почалася японська модернізація після відкриття країни для Заходу.
1896 — Італійський інженер і винахідник Гульєльмо Марконі отримав патент на свою систему бездротової телеграфії, що фактично стала першим практичним радіозв’язком. Винахід Марконі став фундаментом для розвитку радіо, телебачення та мобільного зв’язку.
1918 — Німецька та Австро-Угорська імперії юридично визнали владу гетьмана Павла Скоропадського в Україні після укладення Брест-Литовського мирного договору. Це зміцнило легітимність гетьманського режиму на міжнародній арені й дозволило тимчасову стабілізацію влади в умовах післяреволюційного хаосу.
1924 — Конгрес США ухвалив Акт про громадянство індіанців (Indian Citizenship Act), який надав усім корінним народам Америки повноправне американське громадянство. До цього більшість з них не мали політичних прав у державі, що формально контролювала їхні землі.
1946 — Унаслідок загальнонаціонального референдуму, проведеного в Італії, більшість громадян проголосувала за ліквідацію монархії. У результаті країна офіційно стала республікою — народною формою правління, що змінила династичну владу Савойської династії. Цей день відзначається в Італії як свято Республіки.
1953 — У Вестмінстерському абатстві в Лондоні відбулася урочиста коронація Єлизавети II. Її сходження на трон стало початком найдовшого правління в історії британської монархії. Подія транслювалася на телебаченні, що стало символом нової доби в європейській політичній культурі.
1962 — У місті Новочеркаськ на Донщині відбулася одна з найтрагічніших подій радянської епохи: мирну демонстрацію робітників заводу електровозів, які виступили проти підвищення цін і зниження зарплат, було розстріляно армією. За офіційними даними, загинули 24 людини, ще 39 зазнали поранень. Довгий час інформація про трагедію залишалася під грифом «таємно».
2010 — Парламент провінції Квебек (Канада) одностайно ухвалив резолюцію, яка визнає Голодомор 1932–1933 років в Україні актом геноциду українського народу. Крім того, депутати проголосили День пам’яті жертв Голодомору, тим самим засвідчивши солідарність з українською історичною пам’яттю та боротьбою за визнання злочину міжнародною спільнотою.
Визнання індіанців людьми з душею та заборона перетворення їх на рабів
2 червня 1537 року Папа Римський Павло III видав буллу, якою визнав індіанців людьми з душею та заборонив перетворення їх на рабів. Цей крок був спробою повернути похитнутий авторитет католицької церкви в часи, коли моральність і місіонерська діяльність у колоніях дедалі більше піддавалися критиці. У тексті булли понтифік заявив приблизно так: «оскільки індіанці — повноцінні люди… і з охотою та швидкістю долучаються до віри, ми наказуємо й повеліваємо, щоб жодного з нині відомих індіанців, а також тих, кого ще буде відкрито християнами, навіть якщо вони перебувають у язичництві, не позбавляли свободи, не відбирали майна та не звертали в рабство».
Документ з’явився на тлі вже чинного указу імператора Карла V від 1530 року, що також забороняв поневолення індіанців. Проте на практиці обидва акти, як це часто буває і з сучасними законами, були лише паперовими деклараціями. Імператорські приписи масово ігнорувалися колоністами, а конкістадори продовжували експлуатацію та жорстоке поводження з корінними жителями. Більше того, сам Павло III, попри урочистість булли, у ряді випадків допускав існування рабства в колоніях.
Наслідки колонізації для корінного населення Америки були катастрофічними. Точну кількість жертв неможливо встановити — надто суперечливі дані щодо чисельності населення до прибуття Колумба. Проте низка істориків і індіанських організацій у США вважає, що з 1500 до 1900 року чисельність корінного населення Північної Америки зменшилася з приблизно 15 мільйонів до 237 тисяч осіб. Це зменшення є не лише наслідком війн і насильства, а й епідемій, голоду, вигнання, руйнування традиційного способу життя.
День народження графа Каліостро
2 червня 1743 року в Палермо народився Джузеппе Джованні Баттіста Вінченцо П’єтро Антоніо Маттео Франко Бальзамо — особа, яку світ запам’ятав не під цим довжелезним ім’ям, а як загадкового й безсмертного графа Каліостро. Народжений у скромній родині торговця сукном П’єтро Бальзамо та його дружини Феліції Браконьєрі, він, за всіма офіційними документами, був звичайним сицилійським хлопчиком. Але цей хлопчик виріс у легенду, втіливши в собі образ мандрівного мага, алхіміка, цілителя, шарлатана й містика водночас.
Сам Каліостро заперечував своє походження з Палермо. За його словами, він народився й виріс у таємничій Медіні, десь далеко за межами відомого світу. Коли саме — не казав, але натякав, що це було задовго до сучасної епохи. А його дружина стверджувала, ні багато ні мало — чоловікові вже чотири тисячі років. Що ж до графського титулу, то й тут версія Каліостро була оригінальною: буцімто він успадкував його від тітки — Винченци Каліостро. А чи була така тітка взагалі, — достеменно невідомо.
Подорожуючи Європою в розкішній кареті з гербом, він залишав за собою слід скандальної слави. Його шанували й боялися: в Польщі, Голландії, Швейцарії, Німеччині, Австрії, Росії — скрізь за ним ішла репутація людини, яка нібито володіє таємницею еліксиру молодості та знає, де приховані незліченні скарби. Хтось вірив, що він лікує невиліковні хвороби, хтось вважав його посланцем диявола. У Франції він був причетний до «справи з діамантовим намистом», що зганьбила ім’я королеви Марії-Антуанетти. Католицька церква бачила в ньому єретика й чаклуна.
У 1789 році Ватикан врешті взявся за «графа без роду», звинувативши його у єресі, масонстві та окультизмі. Суд у Римі засудив Каліостро до спалення на вогнищі, однак Папа Римський замінив вирок на довічне ув’язнення. Граф опинився в темниці замку Сан-Лео.
Розповідають, що його шанувальники намагалися організувати втечу за допомогою повітряної кулі. Але аеростат так і не долетів. 26 серпня 1795 року Каліостро помер у в’язниці. Одні казали — від епілепсії, інші — що його отруїли самі ж тюремники.
Та навіть смерть не зруйнувала міф. Існує легенда, що насправді граф не помер, а зник із замку якимось містичним чином. Нібито завдяки еліксиру життя він досі живий і мешкає десь у Тибеті чи Індії. Його слід намагаються знайти езотерики, масони, конспірологи, містики й просто романтики. Адже без таких фігур, як граф Каліостро, світ став би надто прісним. І хто зна, можливо, одного дня він знову постукає у двері — з усмішкою, еліксиром і новою легендою.
Освячення місця під будівництво колокольні харківського Успенського собору
2 червня 1821 року в Харкові відбулося освячення місця під будівництво колокольні Успенського собору — монументальної споруди, що мала стати символом перемоги Російської імперії над Наполеоном. Проєкт розробив архітектор Євген Васильєв, а технічний нагляд за зведенням здійснював університетський архітектор Андрій Тон, якому й судилося довести цю справу до завершення. Уже наступного дня після освячення почалася кладка цегли, і тривала вона протягом двадцяти трьох років.
Будівництво колокольні завершилося в 1844 році. Споруда висотою 89,5 метра стала не лише однією з найвищих у Російській імперії, а й найвищою в Харкові аж до 2006 року. До початку XXI століття вона залишалася найвищим кам’яним будинком міста. На будівництво пішло близько 3,5 мільйона штук цегли, для зміцнення використано 64 тонни заліза, а товщина стін у підніжжі сягала понад чотири метри.
На колокольні було встановлено дванадцять дзвонів, найбільший з яких важив шістнадцять тонн, а найменший — лише вісім кілограмів. У 1862 році на вежу встановили паризький годинник із боєм від фірми «Борель». За висотою Успенська колокольня перевершувала навіть знамениту дзвіницю Івана Великого в Москві та стала однією з найвеличніших на теренах імперії. Сьогодні це найвища дзвіниця Харківської єпархії та одна з найвищих в Україні.
Протягом своєї історії Успенський собор неодноразово зазнавав перебудов і реставрацій, однак богослужіння в ньому тривали практично безперервно — аж до 1924 року. Відтоді майже сімдесят років храм використовувався в утилітарних, світських цілях: тут працювали радіостанція, швейна й фарбувальна майстерні, а в 1986 році приміщення передали під Харківський будинок органної та камерної музики.
Лише 2 листопада 1990 року в соборі знову пролунала літургія. Після реставрації перше богослужіння провів митрополит Харківський і Богодухівський Никодим.
Успенський собор — не просто релігійна споруда, а один із ключових історичних символів Харкова. Його відвідували всі російські імператори, починаючи з Катерини ІІ, за винятком Павла І. Саме тут протягом трьох діб знаходилося тіло імператора Олександра І, який помер у Таганрозі. Зараз собор входить до кожного туристичного путівника як п’ята з дванадцяти офіційних візитівок міста.
Індіанці США офіційно отримали американське громадянство
2 червня 1924 року, рівно через 387 років після булли Павла III, індіанці Сполучених Штатів офіційно отримали американське громадянство. Цей крок став можливим завдяки «Закону Снайдера», ухваленому Конгресом США за ініціативою конгресмена Гомера П. Снайдера. Закон підписав президент Калвін Кулідж. До того часу, попри те, що 14-та поправка до Конституції США гарантувала громадянство всім, хто народився на території країни, індіанці не потрапляли під її дію. Причина — юридична: багато племінних територій не вважалися повністю підлеглими юрисдикції США.
Закон 1924 року скасував ці обмеження, але важливо зазначити, що деякі племена ще раніше отримували громадянство за участь у збройних конфліктах на боці США. Наприклад, плем’я чокто отримало громадянство ще у 1831 році, ставши першою неєвропейською етнічною групою з таким статусом. Проте навіть попри це, вони зазнавали расової дискримінації з боку білого населення, що зрештою призводило до насильницького переселення й втрати територій.
Історія формального визнання людської гідності, яка розтягнулася на століття, яскраво демонструє парадокси колоніального мислення: з одного боку — урочисті обіцянки, з іншого — цинічне ігнорування людських прав. І як не дивно, 2 червня стало датою, що об’єднує дві абсолютно різні реальності: середньовічну буллу про заборону рабства — і закон XX століття про громадянство, що лише тоді офіційно підтвердив: індіанці — це не лише душі, а ще й повноцінні громадяни своєї країни.
Коронація Єлизавети II
2 червня 1953 року у Вестмінстерському абатстві відбулася церемонія коронації Єлизавети II. Під час урочистої церемонії новій королеві вручили символи монаршої влади, а архієпископ Кентерберійський поклав на її голову корону вагою 2 кілограми 200 грамів. Це була перша в історії Британії коронація монарха, яку транслювали по телебаченню в прямому ефірі — трансляцію організувала корпорація BBC, і за оцінками, її переглянули 27 мільйонів людей. Ця подія значно вплинула на зростання популярності телебачення у Великій Британії та за її межами. Власне, допуск телевізійної трансляції став головною новацією в церемонії, що до того зберігала майже незмінну форму протягом століть.
У зверненні до підданих 27-річна Єлизавета II сказала:
«Упродовж усього мого життя і від усього серця я прагнутиму бути гідною вашої довіри. Хоча мій життєвий досвід ще невеликий, а завдання, яке стоїть переді мною, — нове, я маю приклади моїх батьків, а також моїх дідуся й бабусі, яким можу слідувати з упевненістю та довірою».
Слухаючи ці слова, мимоволі згадується: судячи з поведінки багатьох наших президентів, гідного прикладу для наслідування їм, очевидно, не дісталося…
Єлизавета II правила понад 60 років. За час її правління змінилося 7 пап Римських, 7 архієпископів Кентерберійських, 12 британських прем’єр-міністрів. На очах королеви завершила своє існування Британська імперія, проте вона залишалася главою держави ще в 14 незалежних країнах: Австралії, Антигуа і Барбуді, Багамських Островах, Белізі, Гренаді, Канаді, Новій Зеландії, Папуа — Новій Гвінеї, Сент-Вінсенті і Гренадінах, Сент-Кітсі і Невісі, Сент-Люсії, Соломонових Островах, Тувалу та Ямайці.
