Візит генерального секретаря НАТО Марка Рютте до Києва 3 червня відбувся в момент, коли війна дедалі менше виглядає суто українською проблемою і дедалі більше – питанням безпеки всього східного флангу Альянсу. Формально йдеться про чергові консультації щодо військової допомоги Україні. Насправді ж на столі лежить значно ширше коло питань: російські удари по українських містах, дефіцит систем ППО, майбутнє програми PURL, нові санкції проти Москви та реакція НАТО на перший випадок поранення цивільних у країні Альянсу внаслідок російської атаки.
Прибуття Рютте до Києва наступного дня після чергових масованих ударів по українських містах є не просто демонстрацією солідарності. Воно збігається з моментом, коли Кремль дедалі активніше випробовує межі допустимого – як щодо України, так і щодо НАТО.
Головне під час пресконференції
Під час спільної пресконференції Зеленський і Рютте обговорювали питання, які виходять далеко за межі поточних поставок зброї. Президент України заявив про готовність до прямих переговорів із Володимиром Путіним заради завершення війни, наголосивши, що Київ не може чекати, поки Сполучені Штати розв’яжуть усі міжнародні кризи, які сьогодні відволікають увагу Вашингтона. Водночас генеральний секретар НАТО підтвердив безперервність постачання до України ракет-перехоплювачів PAC-2 і PAC-3 для систем Patriot, назвавши їх одним із ключових елементів захисту від російських балістичних ударів.
Окрему увагу сторони приділили програмі PURL, через яку союзники фінансують закупівлю критично важливого озброєння для України. За словами Зеленського, вже шість держав підтвердили нові внески до цього механізму. Президент також повідомив, що Україна нині спрямовує на виробництво озброєнь від 45 до 50 мільярдів доларів щороку, поступово перетворюючись на один із найбільших оборонно-промислових майданчиків Європи.
Ще один показовий сигнал стосувався ролі самої України в системі європейської безпеки. Київ готує експертні місії до Естонії, Латвії, Литви та Румунії, які допомагатимуть місцевим військовим протидіяти російським безпілотникам. Якщо раніше країни НАТО переважно навчали українських військових, то тепер дедалі частіше саме Україна стає джерелом практичного досвіду для союзників, які дедалі ближче стикаються з наслідками російської агресії.
Балістика як головна проблема літа 2026 року
Публічно президент Володимир Зеленський сформулював головну тему переговорів максимально чітко: балістичні ракети залишаються одним із небагатьох інструментів, якими Росія продовжує зберігати стратегічний тиск на Україну.
За словами президента, під час зустрічі обговорювалися можливості прискорення поставок у межах програми PURL, а також розширення фінансування для закупівлі критично важливого озброєння. Зеленський окремо наголосив, що внески до програми надходили в травні та продовжать надходити в червні. Головне завдання – збільшити темпи постачання засобів протиповітряної оборони та боєприпасів до них.
Для НАТО ця тема не нова. Ще під час свого попереднього візиту до Києва у лютому Рютте прямо називав PURL одним із найефективніших механізмів підтримки України. За його словами, саме через цей інструмент надходило близько 75% ракет для Patriot та приблизно 90% ракет для інших систем ППО, які використовує Україна.
Patriot залишаються пріоритетом НАТО
Саме тому центральною темою переговорів стали системи Patriot та боєприпаси до них. Останніми місяцями в західних медіа неодноразово з’являлися повідомлення про можливий дефіцит ракет-перехоплювачів, однак Марк Рютте спробував розвіяти ці побоювання.
“Давайте погодимося, що перехоплювачі PAC-2 і PAC-3 є ключовими речами. І, звісно, ви хочете, щоб їх було більше. Хороша новина полягає в тому, що поставки цих критично важливих перехоплювачів продовжуються зі США до України щодня і щотижня”, – заявив генеральний секретар НАТО під час пресконференції в Києві.
За словами Рютте, фінансування програми не припиняється, а низка союзників готова й надалі робити внески для закупівлі нових ракет. Ця заява виглядає особливо важливою на тлі зростання інтенсивності російських ударів балістичними ракетами та дискусій щодо достатності західних запасів засобів протиракетної оборони.
Що таке PURL і чому про неї майже не говорять у публічному просторі
На відміну від гучних пакетів допомоги, які ухвалюють уряди окремих держав, Prioritised Ukraine Requirements List (PURL) працює значно менш помітно.
Фактично це механізм, через який НАТО акумулює фінансування союзників і партнерів для закупівлі озброєнь, насамперед американського виробництва, відповідно до пріоритетних потреб України. Саме ця система дозволила підтримувати поставки ракет до Patriot навіть тоді, коли окремі країни почали відчувати виснаження власних запасів.
Для Києва це питання виходить далеко за межі технічної дискусії про оборонні закупівлі. Російська стратегія останніх місяців дедалі більше спирається на масоване застосування балістичних ракет та комбінованих ударів. Відтак будь-яке уповільнення поставок до систем ППО безпосередньо впливає на безпеку українських міст.
Після Румунії: війна підійшла до кордонів НАТО ще ближче
Ще кілька місяців тому Рютте в основному говорив про необхідність підтримки України. Сьогодні він дедалі частіше змушений говорити про захист держав НАТО.
Причиною став інцидент у румунському місті Галац наприкінці травня. Російський безпілотник, який залетів на територію Румунії під час чергової атаки проти України, врізався в житловий будинок. Поранення отримали двоє цивільних. Це був перший випадок за весь час великої війни, коли внаслідок російської атаки постраждали мешканці країни НАТО.
Реакція Рютте була миттєвою. Після розмови з президентом Румунії Нікушором Даном він заявив про повну солідарність Альянсу та підтвердив готовність НАТО захищати “кожен дюйм території союзників”.
Показово, що вже за кілька днів після інциденту Бухарест повідомив про підготовку додаткового посилення протиповітряної оборони на східному фланзі НАТО. Йдеться про радари, винищувальну авіацію, системи спостереження та засоби боротьби з безпілотниками. До консультацій долучилися США, Франція, Велика Британія, Італія та Іспанія.
Можливо, найменш поміченою, але стратегічно важливою заявою Зеленського стало повідомлення про підготовку українських експертних місій до Естонії, Латвії, Литви та Румунії. Йдеться про передачу практичного досвіду протидії російським атакам – від боротьби з дронами до організації системи спостереження, оповіщення та реагування.
Ще кілька років тому країни НАТО навчали українських військових стандартів Альянсу. Сьогодні виникає зворотний процес: держави східного флангу дедалі частіше звертаються до українського досвіду як до найбільш актуального в Європі. Після інциденту в Румунії, де російський дрон поранив цивільних, та регулярних порушень повітряного простору союзників цей досвід набуває вже не теоретичного, а прикладного значення.
Це ще одна ознака трансформації ролі України. Київ дедалі частіше виступає не лише як отримувач безпекової допомоги, а і як постачальник знань і практик, яких сьогодні не має жодна інша європейська армія.
Від підтримки України до оборони НАТО
Саме тут нинішній візит Рютте набуває додаткового значення.
Ще на початку року дискусії в Європі точилися переважно навколо того, скільки допомоги потрібно Україні і як довго Захід готовий її надавати. Після інциденту в Румунії дедалі частіше постає інше питання: де закінчується український фронт і починається фронт НАТО?
Для східноєвропейських країн відповідь стає очевидною. Російські ракети та дрони вже неодноразово порушували повітряний простір Польщі, Румунії, Молдови та країн Балтії. Проте випадок у Галаці вперше продемонстрував, що ризики більше не є гіпотетичними.
У цьому контексті допомога Україні перестає бути лише актом підтримки партнера. Вона дедалі більше розглядається як елемент безпосередньої оборони самого Альянсу.
Рютте між двома аудиторіями
Особливість нинішнього генсека НАТО полягає в тому, що він одночасно звертається до двох різних аудиторій.
У Києві Рютте говорить про Patriot, PURL, боєприпаси та довгострокові гарантії безпеки.
У Брюсселі, Бухаресті чи Варшаві він дедалі частіше говорить про готовність НАТО захищати власну територію і про необхідність нарощування оборонних витрат.
Ці два повідомлення фактично є частинами однієї стратегії. Якщо ще рік тому частина європейських політиків могла розглядати допомогу Україні як зовнішньополітичний вибір, то сьогодні Рютте намагається переконати союзників у тому, що йдеться про значно простішу річ – про безпеку самих європейських держав.
Сигнал Москві перед літом
Підсумок нинішнього візиту навряд чи варто шукати лише в нових пакетах допомоги чи дипломатичних заявах.
Рютте прибув до Києва в момент, коли Росія посилює удари по українських містах, а НАТО одночасно змушене реагувати на наслідки цих атак уже на власній території. У такій ситуації обговорення Patriot, санкцій, далекобійних можливостей України та фінансування через PURL складаються в єдиний політичний сигнал.
Його зміст достатньо простий: Альянс не розглядає підтримку України як тимчасову кампанію. Після інциденту в Румунії та нової хвилі російських атак український фронт дедалі очевидніше стає частиною ширшої системи європейської безпеки. А це означає, що для НАТО питання допомоги Києву поступово переходить із категорії солідарності в категорію власних стратегічних інтересів.
Символічно, що під час нинішнього візиту обговорювалися не лише поставки Patriot чи фінансування через PURL. Україна і НАТО говорили також про передачу українського досвіду країнам Балтії та Румунії. Це показує, наскільки змінилася сама логіка відносин між Києвом та Альянсом. Україна залишається найбільшим отримувачем військової допомоги в Європі, але одночасно стає одним із головних джерел практичних знань про сучасну війну. Саме тому сьогоднішній візит Рютте стосувався не лише оборони України. Він стосувався того, як НАТО готується до нової реальності, сформованої війною на українському фронті.
