24 травня в світі відзначаються День слов’янської писемності та культури, Міжнародний жіночий день за мир і роззброєння, Всесвітній день інтер’єру і День дизайнера інтер’єрів, а також Всесвітній день відеоігор. В цей у різні роки відбувалися події, які залишили слід у спорті, науці, музиці, політиці, релігії та історичній пам’яті.
День слов’янської писемності та культури
24 травня народи Східної Європи, зокрема Болгарія, Північна Македонія, Сербія, Росія, Білорусь та Україна, відзначають День слов’янської писемності та культури — свято, що вшановує духовну єдність слов’янських народів, їхню культурну спадщину та давню традицію письма. Це не просто пам’ятна дата, а справжній день пошани до основ нашої історичної ідентичності, що бере витоки з діяльності двох видатних діячів – святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія.
Саме 24 травня вшановують пам’ять братів із Солуні (Салоніки), які у IX столітті створили першу слов’янську абетку — глаголицю. Вони переклали Біблію й богослужбові книги старослов’янською мовою, заклавши підґрунтя для поширення християнства та формування національних мов. Пізніше учні Кирила і Мефодія розробили кирилицю, яка стала основою для письма багатьох слов’янських мов, зокрема української, болгарської, сербської, білоруської, македонської та російської.
У діяльності братів поєдналося кілька масштабних ідей: християнська просвіта, мовна доступність, захист культурної ідентичності перед латинізацією, відданість принципам рівності народів у доступі до духовного слова. Завдяки їхнім перекладам і місіонерству слов’янські народи отримали змогу молитися рідною мовою, творити літературу, впорядковувати право, зберігати усну традицію в письмовому вигляді. Тож цей день — не лише про абетку, а й про народження цілих духовно-культурних світів.
У сучасній Україні День слов’янської писемності та культури відзначається з 2004 року, і хоч у нашій державі це свято поступово набуває ширшого значення — як День вшанування української писемності та спадщини — воно все ж зберігає акцент на загальнослов’янському внеску в цивілізаційний розвиток Європи.
Сьогодні це привід замислитися про важливість мови, писемності, освіти, про діалог культур, про роль письмового слова як гаранта тяглості, гідності та самоусвідомлення народу. У школах, бібліотеках, храмах і культурних центрах проводять урочистості, відкриті лекції, літературні читання, фестивалі, присвячені мові, книзі, рукописам, абетці — як священним символам національного існування.
Цікаві факти
Глаголиця, створена Кирилом, мала надзвичайно складну форму — кожна літера була стилізована під християнську символіку. Наприклад, перша літера «Аз» мала форму хреста.
Кирилиця була створена учнями братів уже після їхньої смерті на території Болгарського царства. Вона була простішою за глаголицю і швидко набула популярності.
У 1980 році Папа Римський Іван Павло II проголосив Кирила і Мефодія покровителями Європи, прирівнявши їхній вклад до апостольського.
Найдавніший слов’янський рукопис — Остромирове Євангеліє (1056–1057 рр.) — створений старослов’янською мовою в Києві.
У Болгарії це свято є одним з головних державних днів. У Софії щороку відбувається хода письменників, учених, учителів і студентів на честь абетки, освіти й науки.
У Північній Македонії 24 травня — офіційне державне свято: День слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія.
У середньовічних джерелах Кирило (в миру Костянтин) називався «філософом», бо мав глибоку освіту, знав кілька мов і викладав у Константинополі.
Українські вчені та мовознавці XIX–XX ст. активно досліджували старослов’янські тексти, зокрема Огієнко, Ярослав Рудницький, Грушевський, вбачаючи в них підвалини української літературної традиції.
Міжнародний жіночий день за мир і роззброєння
Це особлива дата в календарі глобального руху за припинення воєн, ядерне роззброєння та утвердження миру. Це не просто чергове міжнародне вшанування, а щорічне нагадування про роль жінок у боротьбі за безпечніший, гуманніший світ, де домінують не зброя й агресія, а діалог, справедливість і відповідальність перед життям.
Ініціатива виникла на початку 1980-х років, у розпал нової хвилі ядерного протистояння між США та СРСР. У 1982 році понад 30 тисяч жінок у Великій Британії об’єдналися в антивоєнному русі Greenham Common Women’s Peace Camp. Вони створили табір протесту біля військової бази Greenham Common, де мали бути розміщені американські крилаті ракети. Протест мав мирний, але наполегливий характер: жінки утворювали «живі ланцюги», перекривали дороги, співали пісень, плели павутину з ниток навколо огорож — усе це стало символом ненасильницького опору мілітаризації. Їхня діяльність не лише привернула увагу всього світу, а й стала поштовхом до утворення Міжнародного жіночого дня за мир і роззброєння. З того часу жінки з понад 40 країн долучилися до цієї ініціативи.
Цей день також є простором солідарності між жінками з різних країн і контекстів: від матерів полеглих солдатів до активісток у зонах конфлікту, від учених, які досліджують наслідки війни для довкілля, до політикинь, що просувають гуманітарну дипломатію. Вони різні — але об’єднані спільним баченням світу без насильства. Як наголошує міжнародна феміністична мережа WILPF (Міжнародна ліга жінок за мир і свободу), лише участь жінок на рівних може гарантувати стале, тривале вирішення конфліктів і побудову миру.
Сьогодні, коли світ стикається з війнами в Україні, Газа, Судані, Ємені, Афганістані та інших регіонах, цей день звучить особливо актуально. Голос жінок, які вимагають роззброєння, набирає сили — не як емоційний заклик, а як раціональна альтернатива політиці страху й агресії.
Цікаві факти
Ідея виникла не від урядових ініціатив, а з grassroots-руху — самовільного протесту жінок проти розміщення ядерної зброї в Європі.
Жінки з табору Greenham Common Peace Camp жили там безперервно понад 19 років — від 1981 до 2000 року.
У 1983 році понад 70 тисяч жінок утворили 23-кілометровий «живий ланцюг» між базами Greenham Common і Aldermaston. Це одна з найбільших жіночих акцій прямої дії в історії Великобританії.
Участь жінок у миротворчих процесах офіційно закріплена в Резолюції Ради Безпеки ООН №1325, яка визнає, що жінки відіграють ключову роль у запобіганні конфліктам та побудові миру.
У багатьох країнах 24 травня стало датою щорічного вручення премій за активізм проти війни або проведення спеціальних лекцій в університетах про роль жінок у роззброєнні.
Існують жіночі організації, які займаються не лише протестом, а й практичним роззброєнням — наприклад, гуманітарним розмінуванням у постконфліктних зонах.
Саме жінки найчастіше очолюють ініціативи зі створення «мирних шкіл» у регіонах, де діти зазнали травм війни. Такі школи працюють в Африці, на Балканах, у Латинській Америці.
Всесвітній день інтер’єру і День дизайнера інтер’єрів
Цей день присвячений тим, хто перетворює звичайні приміщення на місця натхнення, комфорту, продуктивності й гармонії. Йдеться не лише про декор або моду в інтер’єрі — це про візію простору, що змінює поведінку, настрій, добробут і навіть світогляд.
Свято було започатковано Міжнародною федерацією інтер’єрних архітекторів/дизайнерів (IFI – International Federation of Interior Architects/Designers), яка об’єднує професіоналів з понад 110 країн. Метою цього дня є популяризація інтер’єрного дизайну як окремої галузі культури та архітектури, що безпосередньо впливає на якість повсякденного життя людей — удома, в офісі, у лікарні, ресторані чи школі. Це також день, коли дизайнери презентують свої ідеї, відкривають студії для відвідувачів, проводять майстер-класи, лекції та обговорення ключових тем — від еко-дизайну й сталих матеріалів до нейроархітектури й впливу кольору на психіку.
Водночас це свято має і філософське наповнення: інтер’єр — це не лише зовнішній вигляд, а й відповідь на запити людини, естетика у функціональності, гуманізація архітектури, діалог простору з особистістю. Хороший інтер’єр не просто красивий — він «працює» для людини, відповідає її темпу, потребам і навіть терапевтичним очікуванням. Саме тому цей день є вшануванням не тільки естетів, а й аналітиків, інженерів, митців, які вміють синтезувати візуальне, ергономічне та концептуальне.
Для України це свято має особливе значення в умовах воєнного відновлення, адже дизайнери сьогодні залучені не лише до приватного декорування, а й до реконструкції пошкодженого житла, розробки тимчасових, але гідних рішень для внутрішньо переміщених осіб, організації гуманітарних просторів у притулках, лікарнях, школах.
Цікаві факти
Міжнародна федерація IFI щороку визначає тематичне гасло до Всесвітнього дня інтер’єру. Наприклад, у різні роки темами були: «Простір як ресурс», «Дизайн для життя», «Інтер’єр — це ідентичність».
Дизайнери інтер’єру працюють на перетині мистецтва, архітектури, ергономіки, інженерії, психології та навіть медицини. У лікарнях, наприклад, дизайн впливає на швидкість одужання пацієнтів.
У сучасному інтер’єрі активно використовуються технології штучного інтелекту, нейромереж і сенсорного керування: від адаптивного освітлення до біофільного дизайну, що імітує природу.
Однією з головних тенденцій останніх років є дизайн з урахуванням інклюзивності — створення інтер’єрів, зручних для людей з інвалідністю або віковими обмеженнями.
У багатьох країнах дизайнери інтер’єрів мають ліцензію, зобов’язані проходити сертифікацію та працювати згідно з етичними стандартами професії.
У світі зростає роль дизайну у сфері ментального здоров’я. Наприклад, спеціальні простори в школах чи офісах оформлюють так, щоб знижувати тривожність, стимулювати креативність або сприяти відновленню.
Всесвітній день відеоігор
Цей день присвячений не просто розвазі, а цілій культурі, індустрії, поколінню, що виросло в цифрових віртуальних світах. Це свято стало символом визнання відеоігор як повноцінної частини сучасного мистецтва, інженерії, інтерактивної розповіді та соціальної динаміки.
Дата святкування обрана на честь того, що саме 24 травня 1972 року Ральф Баєр і його команда офіційно презентували першу в історії домашню ігрову приставку — Magnavox Odyssey. Вона була примітивною за сучасними мірками, без звуку та з мінімальною графікою, але саме з неї почалася епоха домашнього геймінгу. Баєра вважають «батьком відеоігор» не лише за інженерний прорив, а й за концепцію: гру можна принести додому, зробити доступною для всієї родини, вивести за межі лабораторій і аркадних автоматів.
Сьогодні відеоігри — це багатомільярдна галузь, що об’єднує творчість, програмування, психологію, музику, акторську гру, маркетинг, кіберспорт і величезні глобальні спільноти. Вони стали не тільки розвагою, а й формою мистецького висловлення, інструментом соціальної комунікації, навчання й навіть психологічної реабілітації. Ігри об’єднують гравців з різних країн, культур і мов — у кооперативних місіях, сюжетах про спільне виживання, квестах про моральний вибір або баталіях на віртуальних аренах.
Цікаві факти
Magnavox Odyssey, випущена у 1972 році, не мала процесора в сучасному розумінні — її ігри базувалися на перемиканні логічних схем. У комплекті до деяких ігор ішли кольорові плівки для телевізора, які створювали ілюзію графіки.
Ральф Баєр створив перший прототип приставки ще у 1966 році — пристрій, що під’єднувався до телевізора й дозволяв двом гравцям керувати квадратами на екрані. Прототип називався Brown Box.
Перша відома відеогра з графікою — Tennis for Two — була створена ще у 1958 році на осцилографі американським фізиком Вільямом Хіггінботамом.
У 1980 році компанія Atari провела перший офіційний чемпіонат з гри Space Invaders, зібравши понад 10 000 учасників. Це вважається початком кіберспорту.
Глобальна ігрова індустрія у 2024 році перевищила 190 мільярдів доларів і випередила за доходами кіноіндустрію й музичний бізнес разом узяті.
У 2019 році ЮНЕСКО визнала відеоігри одним з важливих напрямів цифрової культурної спадщини, що має бути збережено.
Сьогодні у відеоіграх знімаються професійні актори — від Кіану Рівза (Cyberpunk 2077) до Еллі Фаннінг (Death Stranding 2). Графіка та сюжет часто перевершують за емоційністю навіть кіно.
Україна активно представлена у глобальному геймінгу: S.T.A.L.K.E.R., Metro, Sheriff of Babylon, Frogwares, GSC Game World — це лише частина творчого внеску українських студій, які об’єднують програмістів, сценаристів і дизайнерів світового рівня.
Історичні події в цей день
1936 — У Донецьку було створено футбольний клуб, що згодом став легендою українського та європейського футболу — ФК «Шахтар». Його історія починалася під назвою «Стахановець», а вже за кілька десятиліть команда стала одним із флагманів українського спорту, володарем численних національних і міжнародних титулів, зокрема Кубка УЄФА 2009 року.
1940 — У столиці США, Вашингтоні, під час І Конгресу Американських Українців було засновано Український конґресовий комітет Америки (UCCA) — одну з найвпливовіших діаспорних організацій. Його метою стало представництво інтересів українців у США та захист прав України на міжнародному рівні, особливо в роки Другої світової війни та в умовах радянської окупації.
1940 — Цього ж дня інженер українського походження Ігор Сікорський здійснив перший успішний політ на однороторному гелікоптері власної конструкції — VS-300. Цей винахід поклав початок сучасному гвинтокрилому транспорту. Сікорський назавжди увійшов в історію світової авіації як один із її піонерів.
1956 — У швейцарському місті Лугано пройшов перший в історії конкурс пісні «Євробачення». У змаганні взяли участь представники семи європейських країн, кожна з яких виставила по двоє учасників. Перемогу здобула представниця господарів — Ліз Ассія зі Швейцарії. Цей день ознаменував народження музичного конкурсу, що став щорічною європейською традицією.
1964 — У Києві сталася масштабна пожежа в Державній публічній бібліотеці Академії наук УРСР (нині — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського). У вогні було втрачено велику кількість наукових, історичних і бібліографічних матеріалів, деякі з яких мали унікальне значення.
1999 — Вибух на шахті імені Засядька в Донецьку забрав життя 39 гірників. Це одна з низки трагедій, що сталися на цьому підприємстві у 1990–2000-х роках. Подія стала ще одним болісним нагадуванням про небезпеку й високу ціну вугільної промисловості в Україні.
2003 — В історії української музики відкрилася нова сторінка: країна вперше взяла участь у пісенному конкурсі «Євробачення». У Ризі на сцену вийшов Олександр Пономарьов із піснею «Аста ла віста» та посів 14-те місце. Цей дебют став початком яскравої присутності України на європейській сцені, яка вже згодом принесла дві перемоги — у 2004 та 2016 роках.
2014 — У Егейському морі, між узбережжями Туреччини та Греції, стався потужний землетрус магнітудою 6,4. Стихійне лихо спричинило руйнування та травмування понад трьох сотень людей, а також десятки пошкоджених будівель у регіоні.
2018 — На межі Львівської та Закарпатської областей урочисто відкрили Новий Бескидський тунель — ключовий інфраструктурний об’єкт для залізничного сполучення між Україною та Європою. Його зведення стало важливим етапом у модернізації транспортного коридору та поліпшенні експорту до ЄС.
2019 — Прем’єр-міністерка Великої Британії Тереза Мей оголосила про відставку з посади лідера Консервативної партії. Це рішення набуло чинності 7 червня та було пов’язане з глибокою політичною кризою навколо виходу Великої Британії з Європейського Союзу (Brexit), який Мей не змогла реалізувати згідно зі своєю угодою.
2023 — Архієрейський собор Православної церкви України затвердив рішення про перехід на новоюліанський календар, яке набуло чинності з 1 вересня того ж року. Це означає, що більшість релігійних свят, включно з Різдвом, тепер відзначаються за новою датою — разом із більшістю помісних православних церков світу.
