25 грудня в Україні святкують Різдво Христове.
Цей день у різні століття ставав знаковим для релігії, державної влади, науки, культури й історичної пам’яті, залишаючи по собі події, наслідки яких відчувалися далеко за межами однієї епохи.
Різдво Христове
25 грудня в Україні святкують Різдво Христове яке 2023 року, як і в багатьох країнах світу, відзначається, згідно з григоріанським календарем саме в цей день. Раніше датою святкування було 7 січня, що пов’язане з використанням юліанського календаря в більшості православних церков.
Вважається, що більше 2000 років тому в невеличкому містечку Віфліємі відбулася надзвичайна подія – народився в світ Син Божий. Ісус Христос народився у Діви Марії, яку називають Богородицею.
Це свято сформувалося як релігійна дата в перші століття християнства і з часом набуло глибокого богословського значення, пов’язаного з уявленням про прихід у світ Спасителя. У церковній традиції Різдво завершує період очікування і посту та відкриває новий етап літургійного року.
Зміст Різдва зосереджений на ідеї втілення Бога в людській природі та на події народження дитини в умовах бідності й простоти. Свято закріпилося в культурі багатьох народів через богослужіння, сімейні звичаї та символіку, що передавалася поколіннями. У різних країнах воно зберегло релігійне ядро, але набуло локальних традицій, які вплинули на побут, мистецтво й календарний уклад життя.
Цікаві факти
У перших християн Різдво не вважалося окремим святом, а основною подією церковного року була Пасха, тоді як дату народження Христа довгий час не фіксували.
Дата 25 грудня була закріплена в Римській імперії у IV столітті й частково збіглася з язичницькими святами зимового сонцестояння, що полегшило її поширення серед населення.
У Вифлеємі місце народження Ісуса позначене срібною зіркою з написом латиною, встановленою в XVIII столітті в Храмі Різдва Христового.
Євангелія по-різному описують обставини Різдва: лише Матвій і Лука подають розповідь про народження Христа, тоді як Марко і Йоан починають із публічної діяльності Ісуса.
Традиція різдвяного вертепу походить із середньовічної Італії, де Франциск Ассизький уперше відтворив сцену народження Христа з живими тваринами.
В Україні Різдво тривалий час святкували за юліанським календарем 7 січня, але з 2023 року держава офіційно перейшла на святкування 25 грудня разом із більшістю християнського світу.
Українська коляда як жанр зберегла дохристиянські мотиви, які з часом поєдналися з біблійними сюжетами про народження Ісуса.
Дідух, традиційний український різдвяний символ, походить із аграрних культів і символізує пам’ять про предків та завершення хліборобського року.
У багатьох регіонах України різдвяну кутю готують за різними рецептами, і кількість інгредієнтів може мати символічне значення, пов’язане з родиною та достатком.
У Середньовіччі в Європі Різдво могло тривати кілька днів поспіль і супроводжувалося суворими церковними правилами, які регулювали навіть поведінку та харчування людей.
Історичні події в цей день
336 — У Римі зафіксовано перше документально підтверджене святкування Різдва Христового. Саме ця згадка в календарях стала відправною точкою для закріплення 25 грудня як дати народження Ісуса Христа в західній християнській традиції, хоча точна історична дата народження залишається невідомою.
350 — Римський імператор Ветраніон зрікся влади на користь Констанція II під час зустрічі в Ниші. Йому дозволили зберегти життя й отримувати державну пенсію, що було нетиповим рішенням для епохи, коли політичні суперники зазвичай усувалися фізично.
498 — Король франків Хлодвиг прийняв хрещення за католицьким обрядом у Реймсі. Це рішення визначило подальший релігійний вектор Франкської держави й забезпечило союз із Римською церквою, що згодом суттєво посилило вплив франків у Західній Європі.
597 — Августин Кентерберійський і його послідовники охрестили тисячі англосаксів. Цей процес заклав основу християнізації Англії та формування англіканської церковної традиції.
800 — У Римі Папа Лев III коронував Карла Великого імператором. Цей акт символічно відновив Західну Римську імперію й започаткував нову модель співіснування світської та церковної влади в Європі.
1000 — Було проголошено Угорське королівство на чолі зі Стефаном I. Держава швидко інтегрувалася в християнський світ і стала важливим політичним гравцем у Центральній Європі.
1025 — Мєшко II Ламберт був коронований королем Польщі, що зміцнило міжнародний статус держави та її династичні зв’язки з європейськими правлячими домами.
1066 — Вільгельм Завойовник офіційно став королем Англії. Нормандське завоювання докорінно змінило англійську аристократію, мову управління та систему землеволодіння.
1100 — Відбулося коронування Балдуїна I королем Єрусалиму, що закріпило хрестоносну державу на Близькому Сході в умовах постійних військових конфліктів.
1130 — Рожер II проголосив себе королем Сицилії, об’єднавши розрізнені території та створивши сильну середземноморську монархію.
1261 — Іоанна IV Ласкаріса, законного імператора відновленої Візантії, було осліплено за наказом Михайла VIII. Цей акт остаточно усунув конкурента й став символом жорстокої боротьби за владу у Східній Римській імперії.
1492 — Каравела «Санта-Марія» зазнала аварії біля берегів Гаїті. Корабель врятувати не вдалося, але місцеві жителі допомогли зняти цінний вантаж, що дозволило Колумбу продовжити експедицію.
1559 — Папою Римським обрали Джованні Анджело Медичі під іменем Пій IV. За його понтифікату було завершено Тридентський собор, який визначив напрям розвитку католицької церкви на століття вперед.
1582 — Іспанський король Філіп II заснував першу в Європі математичну академію, що стало важливим кроком у розвитку прикладних наук і освіти.
1741 — Шведський учений Андерс Цельсій запропонував температурну шкалу, яка згодом стала однією з найпоширеніших у світі, хоч початково мала зворотний порядок значень.
1758 — Йоган Георг Палич спостеріг комету, повернення якої було передбачене Едмундом Галлеєм, що остаточно підтвердило циклічність руху небесних тіл.
1855 — У канадському Кінгстоні відбулася перша відома гра в хокей, яка поклала початок розвитку цього виду спорту в сучасному вигляді.
1923 — У Білому домі вперше прикрасили новорічну ялинку електричною гірляндою, що стало символом технічного прогресу й нових традицій.
1926 — Відбувся установчий з’їзд Союзу українок Канади, організації, яка відіграла значну роль у збереженні української ідентичності в діаспорі.
1941 — Розпочалася Керченсько-Феодосійська десантна операція радянських військ, яка завершилася великими втратами та вважається однією з невдалих кампаній Другої світової війни.
1946 — У СРСР запустили перший у Європі атомний реактор Ф-1, що започаткувало ядерні дослідження на континенті.
1950 — Шотландські студенти викрали Скунський камінь із Вестмінстерського абатства, перетворивши символ британської монархії на об’єкт політичного протесту.
1951 — У Києві запрацювала перша в СРСР електронно-обчислювальна машина МЭСМ, яка стала проривом у розвитку радянської інформатики.
1958 — У кримінальному праві СРСР було скасовано поняття «ворог народу», а максимальний термін ув’язнення скорочено, що частково відображало зміну репресивної політики.
1968 — Гурт Led Zeppelin розпочав свій перший тур США, який заклав основу їхньої світової популярності.
1969 — Артур Блессіт вирушив у найдовшу пішу подорож навколо світу, подолавши понад 55 тисяч кілометрів із дерев’яним хрестом.
1975 — У Києві відкрили пам’ятник Івану Котляревському, одному з основоположників нової української літератури.
1977 — Відбулася зустріч Менахема Бегіна й Анвара Садата в Каїрі, що стало важливим кроком до мирного врегулювання на Близькому Сході.
1979 — Радянський Союз увів війська в Афганістан, розпочавши війну, яка мала довготривалі політичні й людські наслідки.
1987 — Журнал Time визнав Михайла Горбачова людиною року, відзначивши його роль у глобальних політичних змінах.
1989 — У Румунії розстріляли Ніколае та Єлену Чаушеску після стрімкого краху диктаторського режиму.
1991 — Михайло Горбачов пішов у відставку з посади президента СРСР, що юридично закріпило розпад Радянського Союзу.
1991 — США офіційно визнали незалежність України, після чого до цього рішення приєдналася низка інших держав.
1992 — Міністерство юстиції України зареєструвало товариство «Меморіал» імені Василя Стуса, спрямоване на збереження пам’яті про жертв політичних репресій.
2002 — У Києві завершився судовий процес над членами УНА-УНСО, пов’язаний із подіями 9 березня 2001 року, який став резонансним у суспільстві.
Перше документально підтверджене святкування Різдва Христового
25 грудня 336 року в Римі відбулося перше документально підтверджене святкування Різдва Христового. Відтоді Римсько-католицька церква щороку відзначає 25 грудня як день народження Ісуса Христа.
Перші згадки про Різдво з’являються у першій половині IV століття. У євангельських текстах Матфея і Луки простежується символічний зв’язок між сходом вечірньої зірки в ніч на 25 грудня та народженням Сина Божого. Офіційно дату 25 грудня було затверджено на Ефеському церковному соборі у 431 році, а в 438 році в кодексі імператора Феодосія з’явився закон про загальноімперське святкування Різдва Христового.
Свято свідомо поєднали з римським язичницьким днем «Непереможного Сонця», який традиційно відзначали в цей період. Щоб послабити вплив давнього культу, церква закріпила за цією датою народження «істинного Сонця» — Христа.
У різдвяній традиції чітко простежуються аграрні образи. Ісус народився в яслах, люди в його вченні порівнюються зі стадом або агнцями, а його послідовники — з пастирями. Вифлеємська зірка стала символом, який зображають на верхівці ялинки або носять колядники. Маски та образи тварин у колядках є відлунням уявлень про присутність тварин під час народження Христа, а волхви з дарами з часом трансформувалися в образ доброго дарувальника подарунків.
Водночас дата народження Ісуса Христа є умовною. Ані історики, ані богослови не мають достовірних даних про реальний день його народження, і в Біблії точної дати не зазначено. Православна церква також святкує Різдво 25 грудня, але за юліанським календарем. Після переходу світських держав на григоріанський календар церква зберегла стару систему літочислення, через що виникла різниця дат. Сьогодні вона становить 13 днів, а з 2100 року через неточність юліанського календаря Різдво припадатиме вже на 8 січня.
Згідно з євангельською традицією, волхви принесли немовляті Ісусу три символічні дари: золото як царю, ладан як Богу і смирну як людині, якій судилося зазнати смерті. Ці дари мали глибокий зміст і вказували на царську, божественну та людську природу Христа, відображаючи його роль як Царя, Бога і Спасителя.
Бенджамін Гаррісон – перший президент США, який встановив різдвяну ялинку перед Білим домом
25 грудня 1891 року Бенджамін Гаррісон став першим президентом США, який встановив різдвяну ялинку на галявині перед Білим домом. Згодом її почали називати Національною різдвяною ялинкою. Це сталося через шість років після ухвалення закону 1885 року, яким день Різдва було визнано неробочим для всіх державних службовців.
У 1895 році Різдво отримало статус загальнонаціонального свята, і право на відпочинок у цей день поширили на всіх працюючих американців. У 1923 році президент Келвін Кулідж уперше запалив на різдвяній ялинці біля Білого дому електричну гірлянду — 2500 лампочок червоного, білого та синього кольорів. Відтоді традиція запалювати різдвяну ялинку у Вашингтоні закріпилася за чинним президентом США.
Звичай обирати окрему тему для різдвяного оформлення Білого дому започаткувала Жаклін Кеннеді у 1961 році. Вона пов’язала святкові декорації з музикою балету «Лускунчик», заклавши традицію символічного та культурного наповнення різдвяного простору президентської резиденції.
У деяких регіонах Австрії та Німеччини у XVIII столітті вічнозелені верхівки дерев приносили до осель і підвішували до стелі верхівкою донизу. Їх прикрашали яблуками, горіхами, солодощами в блискучому папері, позолоченими сосновими шишками та червоними паперовими стрічками.
За фольклорними переказами, ця традиція бере початок у VII столітті, коли монах-бенедиктинець використав трикутну форму перевернутої ялини для пояснення язичникам символу Святої Трійці. Тоді ж сформувався й особливий культ дуба: у деяких храмах на Різдво й досі розпалюють вогнища з дубових полі́н, вважаючи, що чим більший дуб згорає, тим більше гріхів очищається у вогні.
Різдвяне перемир’я в розпал Першої світової війни
25 грудня 1914 року, майже в розпал Першої світової війни, солдати воюючих армій самостійно уклали різдвяне перемир’я. З німецьких окопів пролунали різдвяні пісні, на які несподівано відповіли британські військові. Після цього супротивники почали вигукувати одне одному різдвяні привітання, і ця незвична сцена швидко поширилася вздовж значної частини лінії фронту.
У нейтральній смузі солдати вітали один одного мовами своїх ворогів словами «З Різдвом Христовим». Подекуди військові переходили лінію фронту, щоб поговорити, обмінятися подарунками, сувенірами та навіть зіграти у футбол. Не обходилося й без спільних застіль. Кульмінацією цього короткого єднання стали спільні поховання загиблих, коли солдатів протилежних армій ховали в братських могилах, читаючи молитви кожен своєю мовою.
У братанні взяли участь сотні тисяч військових, що викликало різке невдоволення командування. Незабаром були видані суворі накази, які забороняли будь-яке дружнє спілкування з ворогом, а в наступні роки війни подібні перемир’я траплялися вкрай рідко. Більше того, саме на Різдво почали віддавати накази про посилений обстріл ворожих позицій. За свідченнями сучасників, противником таких заходів був і молодий єфрейтор 16-го Баварського резервного полку Адольф Гітлер.
Громадська думка щодо різдвяного перемир’я розділилася, але в одному більшість зійшлася: попереду знову були абсурд і трагедія. Так і сталося — війна продовжилася.
День пам’яті Чарлі Чапліна
25 грудня 1977 року — день пам’яті сера Чарльза Спенсера Чапліна, відомого всьому світу як Чарлі Чаплін, творця одного з найвпізнаваніших образів в історії кінематографа — волоцюги Чарлі. Він став символом кінокомедії та новатором режисури, людиною, яка дарувала сміх у часи, коли світ переживав дві світові війни, повоєнну розруху, Велику депресію, страх і відчуття безнадії.
Американський інститут кіномистецтва поставив Чарлі Чапліна на 10-те місце у списку 100 найвидатніших зірок кіно за останні 100 років серед чоловіків.
Цитати Чарлі Чапліна:
«Ніщо в цьому світі не є вічним, навіть наші проблеми».
«Я люблю гуляти під дощем, тому що ніхто не бачить моїх сліз».
«Найбільш втрачений день у житті — це день, коли ми не сміємося».
«Шість найкращих лікарів у світі: сонце, відпочинок, рух, правильне харчування, самоповага і друзі».
Щотижневик «Тайм» назвав Михайла Горбачова «людиною року»
25 грудня 1987 року щотижневик «Тайм» назвав Михайла Горбачова «людиною року». Рівно через чотири роки, 25 грудня 1991 року, Горбачов залишив посаду президента СРСР, а держава під назвою Радянський Союз фактично припинила існування. О 19 годині 45 хвилин над Кремлем було спущено червоний прапор із серпом і молотом та піднято триколор Російської Федерації.
О 19:00 Михайло Горбачов виступив у прямому ефірі центрального телебачення з прощальним зверненням до громадян, у якому заявив про свою відставку з посади президента СРСР «з принципових міркувань».
Того ж дня президент США Джордж Буш оголосив про офіційне визнання Сполученими Штатами Росії, України, Білорусі, Вірменії, Казахстану та Киргизстану, назвавши цю подію перемогою демократії та свободи.
Відоме полотно з написом «Пробачте» та підписом колишнього президента СРСР Михайла Горбачова було продано на аукціоні майже за 400 тисяч доларів.
