3 березня світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби з ненормативною лексикою, Всесвітній день вільного кохання та День жінки-лікаря. Також в цей день відбулися важливі події, які вплинули на історичний розвиток різних країн та світових процесів.
Всесвітній день боротьби з ненормативною лексикою
У сучасному світі лайливі слова стали звичним явищем у повсякденному житті. Вони звучать у фільмах, музиці, соцмережах і навіть у робочих розмовах. Однак існує окремий день, присвячений боротьбі з ненормативною лексикою – його відзначають 3 березня. Мета цього дня – привернути увагу до культури мовлення, наголосити на важливості доброзичливості у спілкуванні та заохотити людей утримуватися від лайки.
Вживання ненормативної лексики має різні причини: емоційна напруга, бажання підсилити виразність думки або просто звичка. Проте численні дослідження підтверджують, що часте використання лайливих слів впливає не лише на мовлення, а й на мислення. Лайка може підсилювати агресію та негативний настрій. Ба більше, у багатьох культурах лайливі слова сприймаються як ознака поганого виховання, а в деяких країнах за їхнє використання навіть передбачені штрафи.
Сьогодні багато мовознавців і психологів наголошують на важливості збагачення словникового запасу. Чим більше у людини слів для вираження емоцій, тим точніше вона може висловлювати свої думки без використання лайки. Заміна лайливих слів синонімами або креативними виразами допомагає не лише зберігати культуру мовлення, а й сприяє кращій комунікації.
Цікаві факти
Дослідження показали, що лайка може мати тимчасовий знеболюючий ефект. Вимовляння лайливих слів під час болю активує ділянки мозку, які знижують його сприйняття.
У деяких мовах лайливі слова утворюються на основі релігійних термінів, тоді як в інших – на основі тем, пов’язаних із фізіологією чи непристойною поведінкою.
У Франції існують законодавчі норми, які регулюють використання ненормативної лексики в публічному просторі, зокрема в рекламі та на телебаченні.
В Україні, як і в багатьох інших країнах, ненормативна лексика може вважатися образою, яка має правові наслідки.
Всесвітній день вільного кохання
Це свято наголошує на праві кожної людини обирати, кого любити, без упереджень і обмежень. Воно покликане підкреслити важливість свободи у стосунках, взаємної поваги та рівності, незалежно від культурних чи соціальних норм.
Ідея цього дня виникла як реакція на традиційні уявлення про любов і шлюб, що століттями формувалися під впливом суспільних установок. Він став символом відкритості, толерантності та права кожного на особисте щастя. У різних країнах ця дата сприймається по-різному, але в цілому вона об’єднує людей, які вірять, що любов не має кордонів.
У сучасному світі поняття «вільне кохання» не означає відмову від зобов’язань, а радше підкреслює вибір, заснований на щирих почуттях, а не на тиску з боку суспільства чи традицій. Це про можливість будувати стосунки на довірі, без страху осуду.
Цікаві факти
У Стародавньому Римі існувала практика, коли люди могли обирати партнерів незалежно від класових відмінностей, що для багатьох інших цивілізацій було немислимо.
Поняття «вільного кохання» активно розвивалося у XIX столітті в Європі як частина руху за гендерну рівність та особисту автономію.
У 1960-х роках ідеї вільного кохання стали символом хіпі-культури, яка пропагувала відмову від традиційних норм шлюбу.
Наукові дослідження доводять, що міцні стосунки будуються на взаємній свободі та виборі, а не на соціальному тиску або необхідності відповідати очікуванням.
День жінки-лікаря
Це професійне свято з’явилося у 2016 році. Воно покликане вшанувати жінок, які присвятили своє життя медицині, долаючи виклики та стереотипи. Цей день є нагодою нагадати про внесок жінок у розвиток медичних наук і практики, їхню самовіддану працю, яка щодня рятує життя.
Раніше медицина вважалася переважно чоловічою професією, і жінкам доводилося докладати неймовірних зусиль, аби здобути освіту та право працювати в лікарнях. Перші жінки-лікарі нерідко стикалися з упередженим ставленням, але завдяки своїй наполегливості вони проклали шлях для майбутніх поколінь.
Сьогодні жінки становлять значну частину медичної спільноти. Вони працюють у різних галузях медицини – від терапії до хірургії, ведуть наукові дослідження та роблять відкриття, що змінюють підходи до лікування.
Цікаві факти
Першою жінкою, яка офіційно здобула медичну освіту, стала Елізабет Блеквелл. У 1849 році вона закінчила медичний коледж у США, відкривши шлях іншим жінкам.
В Україні однією з перших жінок-лікарів була Ольга Бекетова. Наприкінці XIX століття вона працювала в Києві, надаючи медичну допомогу жінкам і дітям.
У сучасному світі жінки складають понад 50% лікарів у багатьох країнах, зокрема у Франції, Польщі та Латвії.
У 2020 році Нобелівську премію з хімії отримали дві жінки – Еммануель Шарпентьє та Дженніфер Дудна – за відкриття технології редагування геному CRISPR-Cas9, що може змінити майбутнє медицини.
Історичні події в цей день
301 рік – у Китаї відбувається державний переворот: регент імператора Хуей-Ді, Сима Лун, відсторонює правителя від влади. Внаслідок перевороту страчують наслідного принца Сіма Занга, що стає ще одним кроком у складному періоді боротьби за владу в династії Цзінь.
1261 рік – Литва завдає поразки Тевтонському ордену в битві при Ленневардені. Це була одна з важливих перемог литовського війська над хрестоносцями, які намагалися закріпитися в регіоні.
1509 рік – Португальська ескадра під командуванням Франсішку де Алмейди розгромлює об’єднаний флот гуджаратів, мамелюків і заморинів у битві при Діу. Перемога дозволяє Португалії встановити панування над ключовими портами в Індійському океані, зміцнивши свою присутність у регіоні.
1690 рік – у колонії Массачусетс вперше в історії Америки з’являються паперові гроші. Випуск цих грошей був вимушеним кроком через нестачу монет, але започаткував фінансові зміни в колоніальній економіці.
1783 рік – король Іспанії Карл III офіційно визнає незалежність США. Це стало важливим кроком у міжнародному визнанні новоствореної держави, яка продовжувала закріплювати свої позиції у світовій політиці.
1815 рік – у Швейцарії відкривають першу у світі фабрику з виробництва твердого сиру. Відтоді країна стала одним із лідерів у цій галузі, а швейцарський сир здобув міжнародну популярність.
1863 рік – у газеті містечка Вірджинія (штат Невада) публікується гумористичне оповідання журналіста Семюеля Ленгхорна Клеменса. Він підписує його псевдонімом Марк Твен – саме під цим іменем пізніше здобуде світову славу.
1894 рік – у США спускають на воду перший вітрильник, виготовлений із сталевого корпусу. Це стало значним досягненням у кораблебудуванні та дало поштовх до розвитку морського транспорту.
1921 рік – у польському місті Тарнові починає діяти «Рада республіки» – тимчасовий уряд України у вигнанні. Це був один із важливих етапів спроб збереження української державності після поразки УНР.
1929 рік – у Відні завершується Перший конгрес українських націоналістів, на якому створюють Організацію українських націоналістів (ОУН). Її очолює Євген Коновалець, а діяльність організації відіграє ключову роль у боротьбі за незалежність України.
1954 рік – у Сіднеї мешканці Австралії вперше зустрічають британського монарха – королеву Єлизавету II. Це стало знаковою подією, адже жоден британський правитель до того не відвідував Австралію.
1981 рік – Гро Гарлем Брундтланд стає першою жінкою-прем’єр-міністром у світі, очоливши уряд Норвегії. Її призначення стало важливим кроком у боротьбі за гендерну рівність у політиці.
1986 рік – Папа Римський Іван Павло II зустрічається в Калькутті з матір’ю Терезою. Це була знакова подія, що підкреслила їхню спільну місію допомоги найбільш знедоленим людям світу.
1992 рік – Україна встановлює дипломатичні відносини з Туреччиною, що стає частиною її інтеграції у світову політичну систему після здобуття незалежності.
2005 рік – у Китаї виходить найдорожча у світі газета. Спеціальний випуск Economic Daily, надрукований на золотому папері в місті Шеньчжень, став справжньою сенсацією.
2014 рік – під час Революції гідності в Києві ветерани-афганці та активісти «Правого сектора» проводять власні переговори з представниками МВС і СБУ щодо звільнення заарештованих протестувальників. Це стало частиною боротьби за демократичні зміни в Україні.
День народження архітектора Олексія Бекетова
3 березня 1862 року в Харкові в родині відомого науковця, академіка Імператорської академії наук народився Олексій Миколайович Бекетов – архітектор, художник-пейзажист, академік архітектури з 1894 року, професор Санкт-Петербурзької Імператорської академії мистецтв із 1898-го, доктор архітектури з 1939-го, заслужений діяч мистецтв Української РСР. Він також був професором Харківського будівельного інституту.
Перше навчання здобув у Харківському реальному училищі та приватній художній школі. Однією з його перших наставниць була художниця Марія Раєвська-Іванова, яка стала першою жінкою в країні, що отримала звання художника від Академії мистецтв. Згодом його вчителем став Дмитро Бесперчий, учень Карла Брюллова. Подальшу освіту Бекетов отримав у Санкт-Петербурзькій Академії мистецтв, яку закінчив із золотою медаллю.
Його архітектурні проєкти реалізовані в багатьох містах України. У Харкові за його проєктами збудовані будівлі чотирьох банків, корпус Інституту механізації та електрифікації сільського господарства, громадська бібліотека, будівля Харківського медичного товариства, церква Різдва Богородиці (Каплунівська), яку згодом знесли. Бекетов, проходячи повз місце, де стояв храм, завжди хрестився. Також серед його робіт – особняк Алчевських. У Катеринославі (нині Дніпро) він спроєктував головний корпус Гірничого інституту та будівлю управління Катерининської залізниці. В Лубнах звів будівлю жіночого училища, нині – школа. У Симферополі його авторству належить театр, а в Донецьку – будівля університету.
Одним з найцікавіших проєктів Бекетова мав стати новий Харківський оперний театр на 2200 місць, проте його реалізацію перервала Перша світова війна, а згодом – громадянська війна.
Архітектор також брав участь у всесоюзному конкурсі на проєкт Держпрому – одного з найвідоміших символів Харкова. Однак його роботу журі визнало «занадто бекетовською» та віддало перевагу проєкту ленінградських архітекторів Серафімова, Кравця і Фельгера. Цей проєкт отримав назву «Незваний гість», що точно передавало ситуацію, адже поряд з місцем будівництва майбутнього залізобетонного гіганта ще стояли маленькі глинобитні хати.
Навіть у розквіті своєї кар’єри Бекетов визнавав три основні стимули своєї творчості – любов до Батьківщини, молоді та природи. Він також мав талант пейзажиста, а його картини, особливо кримські пейзажі, цінуються у приватних колекціях.
Завжди залишаючись вірним своєму принципу «Архітектор повинен розмовляти тільки пером і логарифмічною лінійкою в руках», Бекетов працював до останніх днів. Важко хворий, він помер 23 листопада 1941 року в окупованому німцями Харкові. Його останньою працею став конкурсний проєкт пам’ятника Алішеру Навої для Ташкента, створений у 1941 році.
День народження письменника Юрія Олеші
3 березня 1899 року в Єлисаветграді (тепер Кропивницький) у родині збіднілих білоруських дворян народився майбутній письменник Юрій Карлович Олеша. Він залишив по собі не лише всесвітньо відому казку «Три товстуни», а й видатний роман «Заздрість», численні оповідання та автобіографічні замальовки «Ні дня без рядка».
Дитинство та юність провів в Одесі, де у 1917 році вступив до Одеського університету. Два роки вивчав юриспруденцію, хоча сам визнавав, що нічого не засвоїв за цей час і зміг скласти лише один залік – із теорії права. Саме в Одесі він познайомився з майбутніми відомими письменниками – Валентином Катаєвим, Едуардом Багрицьким та Іллею Ільфом, разом із якими заснував літературну групу «Колектив поетів». Їхні виступи завжди збирали повні зали.
У 1921 році переїхав до Харкова, де працював журналістом і публікував вірші в газетах. Згодом оселився у Москві, де й створив свою найвідомішу казку. Одного разу Олеша побачив дівчинку, яка захоплено читала казку Ганса Крістіана Андерсена, і пообіцяв написати не менш цікаву історію. Так всього за тиждень з’явилися «Три товстуни». Він писав казку просто на рулонах паперу, які були в друкарні, де він тоді жив:
«Веселі були часи! Біля моєї койки стояв величезний рулон газетного паперу. Я відривав по великому листу й писав олівцем «Три товстуни». Ось у яких умовах інколи створюються шедеври», – написав пізніше Олеша.
Ця романтична казка розповідає про революцію, про боротьбу простих людей проти трьох жадібних та ненаситних правителів. Це історія про відвагу та радість боротьби, у якій поневолений народ зрештою здобуває свободу.
Представлення унікального парфуму
3 березня 1913 року, під час всеросійських урочистостей з нагоди 300-річчя династії Романових, французький парфумер Август Мішель представив нові парфуми під назвою «Улюблений аромат імператриці». Однак історія цього аромату виявилася набагато цікавішою, ніж звичайна презентація. Мішель не створив новий парфум, а лише відтворив композицію, створену ще раніше іншим французом – Генріхом Брокаром.
За легендою, ідея унікального букета прийшла Брокару уві сні, і, прокинувшись, він вигукнув, подібно до Архімеда: «Знайшов!». Саме цей аромат зачарував 69-річну імператрицю Марію Олександрівну, яка настільки захопилася ним, що дозволила парфумеру отримати офіційний статус постачальника «Її Імператорського двору». Один із чиновників, який був свідком цієї події, згадував, що коли кілька крапель парфумів нанесли на зап’ястя імператриці, ще два дні від нього лунав неземний аромат.
Після революції про цей парфум ненадовго забули, однак у часи НЕПу його вирішили повернути, хоча назву змінили. Так «Улюблений букет імператриці» перетворився на відомі парфуми «Червона Москва». Їхнє виробництво почав парфумерний кооператив «Брокар і К°» у листопаді 1925 року, а головним парфумером залишився той самий Август Мішель. Його кар’єра обірвалася трагічно – у 1937 році його заарештували, і подальша доля парфумера залишилася невідомою.
Створення Української Центральної Ради
У ніч з 3 на 4 березня 1917 року в Києві, у приміщенні українського клубу «Родина» на вулиці Володимирській, 42, було оголошено про створення Української Центральної Ради. Вона об’єднала представників головних українських політичних партій та організацій того часу. Очолив УЦР історик Михайло Грушевський.
Наступного дня Центральна Рада надіслала привітальну телеграму на ім’я голови Тимчасового уряду князя Львова та міністра юстиції Керенського, у якій висловлювала підтримку новій владі. Вона дякувала за увагу до національних інтересів українців і висловлювала надію на швидке здійснення давніх прагнень українського народу до свободи. В «Зверненні до українського народу» йшлося про сподівання на створення федерації вільних народів.
Згодом Центральна Рада ухвалить Універсали, які визначать курс на незалежність України. Її влада поширювалася на Херсонську, Катеринославську, Харківську, Холмську та частково Таврійську, Курську і Воронезьку губернії.
Протрималася УЦР до квітня наступного року. Основними причинами її падіння історики вважають відсутність єдності серед українських політиків, недостатній рівень політичної, економічної та військової влади для збереження незалежності держави. Це призвело до приходу до влади Павла Скоропадського.
