5 квітня в Україні відзначаються День створення Першої конституції та День неонатолога, в світі – Міжнародний день совісті, Міжнародний день ходіння по вогню. Цей день також залишив помітний слід у світовій історії: 5 квітня відбувалися політичні союзи, географічні відкриття, наукові прориви, військові вторгнення та навіть акти революційної справедливості.
День створення Першої конституції України
Щороку 5 квітня в Україні відзначається День створення Першої конституції. Ця подія має особливе історичне значення, адже йдеться про Конституцію Пилипа Орлика, укладену 5 квітня 1710 року. Вона вважається однією з перших писаних конституцій у Європі й світі загалом. Документ формалізував ідеї державності, розподілу влади, гарантії прав та свобод і засади народного суверенітету ще за понад півтора століття до Французької революції та прийняття американської Конституції.
Конституцію було укладено після обрання Пилипа Орлика гетьманом Війська Запорозького в екзилі, у місті Бендери (територія сучасної Молдови). Вона стала політичним договором між гетьманом і козацтвом, що визначав структуру влади та взаємні обов’язки сторін. Документ передбачав обмеження гетьманської влади на користь Генеральної ради – прототипу парламенту, захист православної віри, а також визнавав незалежність України від Московії.
День 5 квітня став нагодою згадати про цю маловідому, але надзвичайно важливу сторінку української державності, яка свідчить про глибокі демократичні традиції в історії України.
Цікаві факти
Конституція 1710 року була написана трьома мовами – латинською, староукраїнською та старопольською. Латинська версія була призначена для європейських монархів, аби засвідчити прагнення українців до незалежності.
Документ містив 16 статей і преамбулу, де наголошувалося на праві народу змінювати владу, якщо вона зраджує інтересам держави. Це положення випередило європейські концепції народного суверенітету.
У Конституції Орлика визначалася незалежність Української держави в межах від Сіверського Донця до Вісли, включно з Києвом і Галичиною. Вона заперечувала будь-яку владу Москви над українськими землями.
Документ передбачав створення постійної армії, судової системи, обмеження втручання духовенства у світське життя та заборону гетьману привласнювати державні маєтки.
Конституцію Орлика віднайшли в архівах Швеції у XX столітті, і лише згодом вона стала об’єктом серйозних досліджень. Від 2010 року її оригінал тимчасово експонувався в Україні в межах ювілейних заходів.
У 2021 році Конституція Пилипа Орлика вперше була перевезена до Києва для виставки в Софії Київській – її супроводжували як унікальну реліквію та частину національного символізму.
День неонатолога
Це свято присвячене лікарям, які рятують найменших і найвразливіших пацієнтів – новонароджених, зокрема передчасно народжених, з патологіями розвитку, асфіксією, інфекційними чи генетичними захворюваннями.
Неонатологія – це галузь медицини, яка виникла на межі педіатрії, акушерства та реаніматології. Вона охоплює догляд, моніторинг, діагностику та лікування новонароджених у перші 28 днів життя, а часто – й довше, коли йдеться про передчасно народжених дітей або малюків із критичними станами.
Неонатологи працюють у пологових будинках, перинатальних центрах, відділеннях інтенсивної терапії новонароджених. Це фахівці, які мають високий рівень підготовки, адже часто саме їхні дії в перші хвилини життя дитини визначають її майбутнє – чи зможе вона дихати, чи запрацює серце, чи вдасться стабілізувати стан.
Цікаві факти
Перші спеціалізовані неонатальні відділення у світі почали створюватися в середині XX століття. У СРСР неонатологія як окрема спеціальність була офіційно визнана в 1970-х роках, а в Україні – після незалежності, з розширенням перинатальної допомоги.
В Україні активно працює національний проєкт зі створення перинатальних центрів, завдяки якому вдалося суттєво знизити рівень дитячої смертності. Сучасні центри обладнані інкубаторами, апаратами ШВЛ для немовлят, моніторами життєво важливих функцій.
Професія неонатолога вимагає не лише медичних знань, а й психологічної витривалості. Лікарі щодня стикаються з критичними ситуаціями, де кожна секунда має значення.
В Україні одним з символів турботи про передчасно народжених дітей є мішечок з рисом – вага якого відповідає вазі деяких новонароджених у 500–600 грамів. Таких немовлят називають «діти, народжені з долоню».
Сучасні технології дозволяють виходжувати новонароджених, які з’явилися на світ на 22–23 тижні вагітності – це межа життєздатності. Ще 30 років тому така дитина майже не мала шансів.
Міжнародний день совісті
Міжнародний день совісті відзначається щороку 5 квітня згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН, ухваленим 25 липня 2019 року. Ініціатором встановлення цього дня виступив Бахрейн, підкреслюючи необхідність посилення ролі внутрішнього морального компаса як основи миру, терпимості та співжиття у світі.
Свято має на меті нагадати людству про важливість совісті – внутрішнього відчуття добра і зла, яке керує нашими вчинками, сприяє запобіганню насильству, дискримінації та несправедливості. Совість є важливою складовою як особистої відповідальності, так і колективної етики в державному управлінні, міжнародній політиці, освіті, культурі.
ООН закликає держави-члени, установи, громадські організації та всіх громадян у цей день сприяти розвитку культури миру, толерантності, розуміння та діалогу. Міжнародний день совісті спонукає до самоаналізу, до переосмислення особистих і суспільних цінностей, до активної участі в побудові світу, де основою є повага до людської гідності.
Цікаві факти
Поняття «совість» у документах ООН трапляється не часто, однак ще у Загальній декларації прав людини 1948 року зазначено, що «всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю».
День совісті навмисно обрали на початок квітня, як символ весняного оновлення, пробудження моральної свідомості, очищення від байдужості та агресії.
У 2020 році, під час пандемії COVID-19, у рамках Міжнародного дня совісті організовували онлайн-форуми, які об’єднали представників понад 190 країн, що обговорювали роль особистої відповідальності у глобальній кризі.
У різних культурах совість трактується по-різному, але майже всюди вона ототожнюється з глибоким внутрішнім голосом, який не залежить від страху покарання, а лише від потреби чинити правильно.
Багато філософів і релігійних лідерів вважали совість «вищим суддею» – від Сократа, який говорив про «внутрішній даймоній», до Канта, який вбачав у совісті закон морального імперативу.
Міжнародний день ходіння по вогню
У 2025 році ця дата припадає саме на 5 квітня. Це незвичайне й маловідоме свято, яке присвячене практиці ходіння босоніж по розпеченому вугіллю – традиції, що існує в різних культурах світу вже тисячі років.
День було започатковано, аби вшанувати силу волі, подолання страху, внутрішню трансформацію й особистісне зростання, яких символічно досягає людина, проходячи вогняну доріжку. У наш час ходіння по вогню стало не лише ритуалом, а й популярним елементом тренінгів з особистісного розвитку, тімбілдингу та психологічної терапії.
Цей день закликає до переосмислення власних меж і обмежень, запрошуючи кожного подолати умовний «внутрішній вогонь» – сумніви, страхи, невпевненість.
Цікаві факти
Найдавніші згадки про ходіння по розпеченому вугіллю знайдено в Південно-Східній Азії, Індії, Полінезії, на Балканах та в Африці. У багатьох народів цей ритуал був частиною обрядів очищення, ініціацій або звернення до богів.
З фізичної точки зору хода по вугіллю можлива через низьку теплопровідність деревного жару, а також короткий час контакту стопи з поверхнею. Це не магія, а фізика – хоча психологічний бар’єр долають далеко не всі.
У сучасному світі популяризатором вогняних тренінгів став Тоні Роббінс – відомий коуч з мотивації, який включив firewalking до своїх семінарів, як метафору долання особистих страхів.
В Іспанії щороку проходить фестиваль Fiesta de San Pedro Manrique, під час якого жителі селища на півночі країни традиційно ходять босоніж по вугіллю, несучи на спині близьку людину – символ захисту сім’ї.
У Болгарії збереглася давня традиція нестинарів – людей, які в стані ритуального трансу танцюють босоніж по вогню на релігійні свята. Це явище внесено до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Історичні події в цей день
56 рік до н.е. – у місті Лука (теперішня Італія) проходить визначна зустріч трьох найвпливовіших римлян свого часу – Гая Юлія Цезаря, Марка Красса і Гнея Помпея. Саме тоді вони поновлюють таємний союз, відомий як Перший тріумвірат, який перерозподіляє владу в Римській республіці.
919 рік – починається друге вторгнення фатімідів до Єгипту, що належав династії Аббасидів. Це – частина тривалої боротьби за панування в ісламському світі.
1340 рік – у Гібралтарській протоці арабський флот завдає поразки іспанській ескадрі, що є частиною середньовічних морських конфліктів у Західному Середземномор’ї.
1398 рік – німці вибивають з острова Готланд сумнозвісних піратів, відомих як віталійські брати. Цей крок зміцнює торгівлю та безпеку в Балтійському морі.
1536 рік – Карл V, імператор Священної Римської імперії, влаштовує останній в історії тріумфальний в’їзд до Риму – церемонію, що повторює староримську традицію святкування перемоги.
1614 рік – в Англії розпочинає роботу парламент, який згодом назвуть «тухлим» – за те, що він не ухвалив жодного законопроєкту та проіснував лише два місяці.
1722 рік – голландський мореплавець Якоб Роггевен відкриває загадковий острів Пасхи, знаний своїми моаї – велетенськими кам’яними статуями.
1792 рік – президент Джордж Вашингтон вперше в історії США застосовує президентське вето – механізм, що й сьогодні є важливою частиною стримування владних гілок.
1793 рік – Жан-Поль Марат стає президентом якобінського клубу – осередку радикальних революціонерів у часи Французької революції.
1815 рік – починається одне з найпотужніших вивержень вулкана в історії людства – Тамбора на острові Сумбава. Його наслідком стане «рік без літа» і глобальна кліматична аномалія.
1818 рік – армія Хосе де Сан-Мартіна та Бернардо О’Гіґґінса здобуває вирішальну перемогу над іспанськими військами, забезпечуючи незалежність Чилі.
1913 рік – Нільс Бор завершує першу з трьох статей, які закладуть основи його моделі атома. Ці праці стануть фундаментом старої квантової теорії.
1919 рік – французькі війська залишають Одесу після завершення спроби Антанти втрутитися в хід Української революції та громадянської війни.
1933 рік – указ президента США Франкліна Рузвельта забороняє громадянам володіти золотом – частина антикризової політики часів Великої депресії.
1941 рік – британські війська вступають до Аддис-Абеби, завершуючи окупацію Абісинії фашистською Італією та повертаючи імператора Хайле Селассіє на престол.
1945 рік – грузинські легіонери піднімають повстання на острові Тексел (Голландія), не погоджуючись із наказами нацистського командування – одне з останніх повстань Другої світової війни.
1951 рік – в Міннеаполісі (США) вперше успішно використовують апарат штучного кровообігу під час відкритої операції на серці – прорив у кардіохірургії.
1956 рік – американські хіміки Маршалл Гейтс і Гільг Чуді вперше в історії синтезують морфін – складну органічну сполуку з наркотичними властивостями.
2001 рік – Верховна Рада України ухвалює новий Кримінальний кодекс, який діє з того часу зі змінами й доповненнями.
2005 рік – Аскар Акаєв офіційно складає з себе повноваження президента Киргизії після Тюльпанової революції.
2017 рік – у складі збройних сил Німеччини (Бундесверу) створюють новий рід військ – кіберкомандування, покликане захищати державу від цифрових загроз.
15 серпня 1922 року в Італії народився чоловік, який уперше всерйоз зайнявся дослідженням людської дурості – Карло Манліо Чіполла. Історик економіки, лауреат премії Бальцана, автор низки праць, серед яких особливо виділяються дві: «Перець, вино (і вовна) як динамічні фактори суспільно-економічного розвитку у Середньовіччі» та «Основні закони людської дурості». Якщо перша з них — про аграрну Європу, то друга — про реальність, яка знайома кожному з нас до болю. Адже дурість, як з’ясувалося, значно небезпечніша, ніж ми звикли про неї думати.
У центрі його уваги були не просто окремі прояви дурості, а закономірності, за якими вона працює. Чіполла ще у 1970-х роках зауважив: дурні люди — це не випадкові відхилення, а системна загроза. І запропонував модель, яка дозволяє виявляти, розпізнавати і навіть нейтралізувати загрозу, що походить від людської дурості.
Чіполла стверджував: дурість сильніша за мафію, військово-промисловий комплекс чи міжнародний комунізм. Це неорганізована сила, без лідера, без законів і без ідеології, яка діє дивовижно злагоджено, немов її скеровує невидима рука. І діяльність кожного дурня лише підсилює шкоду, заподіяну іншими.
Ось п’ять основних законів, за якими, на думку Чіполли, функціонує людська дурість:
- Ми завжди й скрізь недооцінюємо кількість дурнів. Їх більше, ніж здається. Ми помиляємося, оцінюючи людей за освітою, зовнішністю, соціальним статусом. Глупота живе в найнеочікуваніших місцях — серед інтелектуалів, у держустановах, і особливо — в соцмережах.
- Ймовірність того, що людина виявиться дурною, не залежить від жодної її характеристики. Не має значення, скільки дипломів у неї, яку вона має посаду, чи навіть, наскільки приємною здається. Глупота — незалежна константа. «Дурень по життю» — явище універсальне.
- Дурень — це той, чиї дії приносять шкоду іншим, не приносячи вигоди йому самому. Навпаки — часто шкодять і йому самому. Це й відрізняє дурня від інших типів:
- простак шкодить собі, допомагаючи іншим;
- розумний діє в інтересах обох сторін;
- бандит діє лише в своїх інтересах;
- дурень шкодить усім — без сенсу й без користі.
- Розумні, простаки й бандити завжди недооцінюють силу глупоти. І головна помилка — намагатися співпрацювати з дурнем. Це завжди дорого обходиться.
- Дурень — найнебезпечніший тип людини. Він гірший за злочинця, особливо коли приходить до влади. Бо така влада стає непередбачуваною, руйнівною, підриває засади добробуту, знань, моралі — і суспільство врешті-решт збіднюється й деградує.
Чіполла попереджав: історія чітко свідчить, що держава розвивається лише тоді, коли при владі достатньо розумних, аби стримувати активних дурнів. Якщо ж у правлячих колах з’являється критична маса дурних бандитів, а серед населення переважають наївні простаки — система неминуче руйнується.
Нассім Талеб, автор книг «Чорний лебідь» і «Антикрихкість», написав про Чіполлу:
«Може, це природа — або Бог, якщо ви в нього вірите — намагається таким чином сповільнити прогрес, пригальмувати ріст економіки, стримати розширення бізнесу? Можливо, саме тому з’являється дурень, який шкодить і собі, і суспільству одночасно?».
