85% підтримки реформи профільної школи, яку просуває МОН: критична позиція Ігоря Лікарчука

Реформа старшої профільної школи, яку Міністерство освіти і науки подає як один з ключових етапів змін у середній освіті, знову опинилася в центрі публічної дискусії після заяв про високий рівень суспільної підтримки. Поштовхом до нової хвилі обговорення стали слова ексдиректора Українського центру оцінювання якості освіти Ігоря Лікарчука, який поставив під сумнів коректність цифри у 85%, на яку останніми днями посилаються представники МОН, говорячи про ставлення батьків до цієї реформи.

Ігор Лікарчук критично оцінив результати соціологічного дослідження, яким міністерство підкріплює заяви про широку підтримку профільної школи, і зауважив, що оприлюднені дані викликають запитання як через час проведення опитування, так і через спосіб постановки запитань.

Лікарчук звернув увагу на те, що дослідження проводили ще у 2024 році, тоді як гостре суспільне обговорення наслідків реформи розгорнулося значно пізніше. За його оцінкою, на той момент тема профільної школи ще не викликала такого рівня напруження, який спостерігається тепер, тому використання цих результатів у теперішній дискусії він вважає щонайменше сумнівним.

Окрему увагу Лікарчук звернув на те, хто був замовником дослідження. За його словами, опитування проводили на замовлення Міністерства освіти і науки України та проєкту DECIDE, тобто структур, які просувають цю реформу. При цьому він не стверджує, що результати через це є неправдивими, однак вказує на обставину, яка, на його думку, пояснює їхню зручність для подальшого використання в публічній комунікації.

Лікарчук також наголосив, що респондентів не розпитували про конкретні наслідки реформи, серед яких закриття старших класів, зміна мережі ліцеїв або потреба возити дітей на значні відстані до інших навчальних закладів. Натомість опитування було побудоване навколо загального запиту на кращу освіту, тоді як бажання бачити якісніше навчання для дітей ще не означає автоматичної підтримки тієї моделі реформи, яку пропонує держава.

“Людей під час дослідження не запитували чи готові вони, щоб у їхній школі закрили 10–11 класи; чи погоджуються возити дитину за десятки кілометрів; чи підтримують нову мережу ліцеїв, намальовану під формули і субвенції. Їх запитали значно простіше і безпечніше: чи хочуть вони, щоб дитина могла обирати предмети і навчатися краще.

Питання сформульоване так, що відмовитися складно. Бо відповідь «ні» означає фактично визнати: ти не хочеш кращої освіти для власної дитини. І 85% відповіли: «так». Бо це нормальна відповідь нормальних батьків. Я також відповів би так, якби мені подібне питання поставили стосовно моїх онуків.
Між «хочу кращої освіти» і «підтримую конкретну реформу» – далеко не обов’язково має бути знак тотожності”, – наголосив Лікарчук.

Крім того, він скептично оцінив і аргумент про масштаб опитування, яке, за даними МОН, охопило близько 80 тисяч людей. Посилаючись на позицію соціолога Ірини Бекешкіної, Лікарчук нагадав, що велика кількість учасників ще не робить дослідження якісним, оскільки визначальне значення має репрезентативність вибірки.

У цьому випадку, за його словами, участь була добровільною, тому до опитування могли активніше долучатися люди з вищим рівнем зацікавленості та включеності, тоді як така аудиторія не обов’язково відображає настрої всіх груп, яких безпосередньо торкнеться реформа. Через це він назвав маніпулятивним використання подібних результатів як доказу “волі народу”.

“Який я роблю висновок, проаналізувавши результати цього дослідження. По-перше. У нас давно існує прірва між бажанням людей мати кращу освіту в Україні та реформами, які начебто її мають забезпечити. І саме в цю прірву сьогодні акуратно підставляють цифру «85%». Щоб вона виглядала як суспільний мандат. Як індульгенція. Як право робити що завгодно в освіті – від імені «підтримки більшості».

По-друге. Коли подібні дослідження подають як «волю народу» – це вже не про соціологію. Це про технологію.

По-третє. Панове, перестаньте продавати бажане за дійсне. І не тримайте людей за лохів.

По-четверте. Це дослідження мене абсолютно не переконало, що запровадження профільної школи має 85% підтримки українців”, – резюмував Ігор Лікарчук.

Перед цим міністр освіти і науки Оксен Лісовий розповідав про підготовку до запуску старшої профільної школи в межах Нової української школи. За його словами, 91% громад уже перебувають в активному процесі трансформації, а перший етап підготовки стартував у 2024 році.

Тоді ж, за словами міністра, спільно з КМІС було проведене всеукраїнське дослідження, яке охопило понад 80 тисяч респондентів у 300 територіальних громадах. На підставі цього опитування МОН заявило, що “85% батьків учнів 10-11 класів і 78% батьків учнів 5-6 класів “підтримують такі зміни в старшій школі””.

У публічному обговоренні найбільше напруження викликають практичні наслідки цієї реформи для громад, передусім у сільській місцевості. У реальному вимірі зміни передбачають закриття частини шкіл або позбавлення окремих закладів права набирати старші класи, через що учні мають переходити до інших ліцеїв.

Для багатьох громад така перспектива пов’язана з додатковими труднощами, оскільки дітям доведеться діставатися до інших населених пунктів за умов поганих доріг, нестачі шкільного транспорту та загальної воєнної нестабільності. Через це дискусія навколо профільної школи давно вийшла за межі освітньої теорії і перейшла у площину доступу до навчання в конкретних громадах.

У березні на сайті Кабінету Міністрів з’явилася петиція із закликом зупинити реформу, і вона набрала необхідні 25 тисяч голосів для розгляду. Її автори, серед яких батьки учнів закладів середньої освіти, попросили уряд переглянути підхід до реалізації змін з урахуванням проблем, що виникли під час впровадження, а також з огляду на права школярів, гарантовані Конституцією України.

У тексті петиції наголошується, що запропонована урядом модель старшої школи ускладнює доступ до освіти для тисяч дітей. Автори документа попереджають, що в умовах війни така реформа може посилити руйнування освітньої мережі в громадах, залишити частину населених пунктів без старших класів і змусити підлітків регулярно їздити до інших шкіл, що впливатиме і на безпеку, і на емоційний стан, і на якість навчання.