Друге жовтня 2025 року – день, коли Сполучені Штати прокинулися в режимі “часткового паралічу”. Уряд офіційно припинив роботу: тисячі федеральних службовців відправлені у неоплачувану відпустку, міністерства частково зупинили діяльність, а економісти й політики з тривогою рахують години. Що ж сталося? Президент Дональд Трамп, який ще напередодні писав у Truth Social, що отримав “безпрецедентну можливість” скоротити “демократичні агентства”, перетворив кризу бюджету на політичний інструмент. “Республіканці повинні використати це, щоб очистити уряд від мертвого вантажу, марнотратства та шахрайства“, – заявив він.
Формально протистояння виникло через провал у фінансуванні федеральних відомств. Демократи заблокували короткостроковий бюджетний законопроєкт, який не враховував їхні вимоги щодо фінансування Medicaid та продовження пільг Obamacare. Республіканцям, які мають більшість у Сенаті, не вистачило восьми голосів опозиції, щоб подолати процедурний бар’єр у 60 голосів.
Так розпочався перший за сім років “шатдаун” – урядове відключення, яке, на думку самого Трампа, має не лише політичну, а й ідеологічну функцію: демонтувати “державну надбудову”, створену за часів домінування Демократичної партії.
Економічна ціна політичного маневру
Поки Трамп говорить про “очищення системи”, економісти б’ють на сполох. Директор Центру державних фінансів Інституту Бейкера при Університеті Райса Джон В. Даймонд попереджає: “Якщо криза триватиме кілька тижнів, США можуть опинитися на межі рецесії”.
Причини – не лише прямі втрати від призупинення роботи уряду. У короткостроковій перспективі економіка втратить мільярди доларів ВВП через відтерміновані витрати. Під час попереднього, найдовшого в історії, шатдауну 2018–2019 років економіка втратила близько $11 млрд, із яких $3 млрд так і не були відновлені.
Але цього разу ситуація складніша. Американський ринок праці вже демонструє ознаки застою: кількість нових робочих місць різко скоротилася, довгострокове безробіття зростає, а ринок приватного сектора втратив 32 тисячі робочих місць лише у вересні. Водночас автоматизація й скорочення витрат у корпораціях знижують попит на працю.
Федеральна резервна система готується до чергових знижень ставки, але навіть її голова Джером Павелл визнає: монетарні інструменти не здатні вирішити структурні проблеми – дефіцит бюджету, зростання боргу, кризу житлової доступності та демографічне старіння.
Якщо шатдаун триватиме тижні чи місяці, вдарить не лише по споживчій довірі, яка формує 70% американської економіки, а й по довірі до самої держави.
Вашингтон і Лондон: два світи бюджетної політики
Порівняння з Великою Британією показує, наскільки американська система є винятком серед демократичних країн.
Професор Гаррет Мартін з Американського університету нагадує: у британській парламентській моделі “шатдауни просто неможливі”. Виконавча влада, яка формує більшість у Палаті громад, має гарантовану можливість ухвалити бюджет, адже від цього залежить її політичне виживання.
У США ж, навпаки, Конституція передала “гаманець” Конгресу. Закон 1974 року навіть посилив його роль у бюджетному процесі, обмеживши повноваження президента. У результаті кожне протистояння між Білим домом і Конгресом – це потенційний вибух.
Після рішення юриста Мін’юсту Бенджаміна Сівілетті у 1980 році, згідно з яким уряд не може витрачати гроші без затвердження Конгресу, будь-який бюджетний глухий кут автоматично перетворюється на “замороження держави”.
Україна: затримки зброї як перший симптом
Хоча, на перший погляд американський “шатдаун” – внутрішня справа Вашингтона, його наслідки вже відчуває Україна.
The Telegraph повідомляє, що українська делегація у Вашингтоні цього тижня не змогла провести заплановані переговори з представниками Пентагону та Державного департаменту, адже федеральних службовців просто попросили “залишатися вдома”. Тимчасово заморожено обговорення військової допомоги та контрактів на постачання безпілотників.
У Києві побоюються, що якщо бюджетне протистояння затягнеться, поставки зброї можуть сповільнитися. Один з українських дипломатів, цитований у британській пресі, зізнався: “Усі наші майбутні проєкти трохи постраждали”.
Для України, яка перебуває в критичній фазі війни та потребує стабільних поставок озброєнь, навіть короткі затримки можуть мати стратегічні наслідки. Особливо, якщо йдеться про багатомільярдні програми виробництва дронів чи боєприпасів.
Політика замість політики безпеки
Шатдаун має ще один рівень ризику – символічний. Він підриває довіру союзників до американської спроможності бути “якорем стабільності”.
Для європейських партнерів США нинішня криза є нагадуванням, що внутрішня політична турбулентність у Вашингтоні може миттєво трансформуватися у стратегічну вразливість НАТО.
“Дедалі більш нетрадиційний політичний підхід адміністрації чинить тиск на давню систему стримувань і противаг у системі управління США та вважається таким, що негативно впливає на суверенний рейтинг Сполучених Штатів“, – заявив аналітик Scope Ratings Ейко Сіверт у коментарі Reuters.
Якщо уряд США не зможе швидко відновити фінансування, затримки можуть поширитися не лише на військову допомогу Україні, а й на програми безпеки у Східній Європі, включно з постачанням обладнання до Польщі та країн Балтії.
За даними Reuters, Scope прогнозує, що дефіцит бюджету Вашингтона залишиться на рівні близько 6%, а співвідношення боргу США до ВВП зросте до 127% протягом наступних п’яти років.
Між політичною вигодою та економічною небезпекою
Трамп бачить у шатдауні можливість “рестарту” державного апарату – очищення від того, що він називає “радикально-демократичною бюрократією”. Але в цій стратегії закладена небезпечна пастка.
За даними Бюджетного управління Конгресу, під час шатдауну близько 750 000 федеральних працівників можуть опинитися у неоплачуваній відпустці, що щодня обходиться економіці приблизно в 400 мільйонів доларів. І ця цифра може зрости, залежно від того, скільки співробітників відправлять додому протягом періоду простою. Зростає ризик скорочень у федеральному секторі, що може перетворити тимчасову кризу на довгостроковий спад.
Американські інституції історично витримували подібні удари, але нині ситуація інша. На відміну від 2018 року, коли економіка перебувала на підйомі, тепер вона вразлива: сповільнення зростання, демографічний тиск, технологічне безробіття.
Віцепрезидент Джей Ді Венс у середу заявив, що шатдаун, ймовірно, не затягнеться: “Схоже, помірковані демократи вже починають поступатися, але вони чудово розуміють абсурдність того, що відбувається“, – сказав він журналістам у Білому домі. Однак демократи твердо стояли на своєму: Сенат того ж дня відхилив пропозицію Республіканської партії Палати представників щодо тимчасового фінансування з тим самим розподілом голосів – 55-45, що і у вівторок ввечері.
Для України – випробування на витривалість
Шатдаун у Вашингтоні став тестом не лише для американської демократії, а й для України. Київ мусить навчитися планувати свою оборонну політику з урахуванням того, що навіть у ключового союзника можуть виникнути раптові збої.
У короткостроковій перспективі затримки у фінансуванні не означають зупинки допомоги, але вони показують: залежність від однієї політичної волі – завжди ризик.
У довгостроковій перспективі Україна має шукати стратегію диверсифікації – як у виробництві озброєнь, так і в дипломатичних альянсах. Адже навіть найсильніший партнер не застрахований від власної політичної кризи.
Тож американський шатдаун – не просто бюджетна криза. Це дзеркало глибших процесів: поляризації суспільства, економічної втоми, ідеологічного реваншу. Для світу – це сигнал про крихкість навіть найпотужніших держав. Для України – нагадування: у глобальній системі безпеки не буває непорушних опор.
